Пʼятниця, 20 квітня 1877

Візитки від Камілло Караччоло, від князів Вілла, які були у Фаббрікаторе. Я виходила рано, між першою і третьою, а від прогулянки весь час утримувалася, бо чекала візиту вельмишановного графа Лардереля. Марне чекання, мимохідь кажучи.
Приходили Гамонтови, посиділи годину. Я майже не розмовляю і розсіяна — воно й зрозуміло. Він кілька разів приходив і знову виходив із якимись людьми підозрілого вигляду.
Нарешті, сьогодні ввечері — велике свято на «Skating»; мала приїхати принцеса Марґеріта, але був тільки ковбасник згори з усім своїм почтом.
На мені був чарівний туалет, капелюшок і черевички під стать. Тож я була в доброму гуморі, і маленький букетик конвалій незабаром розмножився, щоб прикрасити всіх моїх кавалерів; знак, щоб їх розпізнавати... втім, вони всі й так були довкола нас, попри величезний натовп. Денгоф теж, звісно, наскільки це дозволяв принц.
Партнерів для ковзання в мене було тільки двоє — Кампомаріно та Шеттіно.
Уперше я брала участь у квітковій гонитві. Вам дають чарівний прапорець, на кінці якого є кільце, і ним на ходу треба підчепити букетики з гачками. Ці букетики стоять у маленьких нішах на чомусь на кшталт круглого столика, і таких столиків два.
Це надзвичайно граційна гра, і дама, яка подає ліву руку своєму кавалерові, а в правій несе цей войовничий пастуший посох, показує себе з найвигіднішого боку. Я підчепила шість чи сім букетиків. Я була гарна, і я задоволена.
Мене оточували, проводжали... Скініна поласував моєю бахромою з сибірської мавпи, як ті люди в Римі... і в найделікатніший, найтонший спосіб я дала йому зрозуміти, що зад у Пікколеліс накладний. Справді, як і на білий колір, я завела тут моду на великі... тепер кожна вертихвістка підбиває себе кінським волосом чи бозна-чим, кожна хоче зрівнятися зі мною в обхваті...
Але мені не було чого сказати, я навіть не могла кокетувати; жодної милої серцю душі, а я не можу жити сама.
Тут щось криється... Відтоді як у Спа в мене була та прикрість із Жерікке... Господи Боже, Жерікке, про якого я й не думала, якого не любила, який мені навіть не подобався. Казали, що я в нього закохана!!! І через це він почав мене уникати. Небо праведне! Відтоді, з того фатального літа, коли я, бідна невинна, витерпіла цю підлість, таку незаслужену, таку безпідставну, — відтоді це наче прокляття! Відтоді мені всюди ввижаються Жерікке, які уявляють, ніби я їх обожнюю; цей страх мене сковує, мучить, зрештою засмучує! І це прокляте імʼя прослизає завжди й усюди...
Зрештою я почала забобонно його боятися. Це жахливо, жахливо, жахливо! Цей бородатий грек повторюється в Маркуарі... і... О! це ганебно! Мимоволі я проводжу паралелі! Нічого схожого, нічого, крім цієї раптової зміни, цієї незбагненної поведінки... О! тьху! гидота! Навіщо говорити про цю бридоту! О так, справжня бридота, яка, хоч я тут ні до чого! — лягла наче наврочення на все моє життя. Чому???
Присягаюся вам, від цього в мене паморочиться в голові, і мене охоплює такий жах!!!... А що, як так буде завжди!
Чому, чому цей чоловік, який нічим для мене не був, якого я забула чи, вірніше, про якого ніколи й не думала, — чому цей байдужий, цей чужий повертається до мене, мов опудало, мов привид, мов тінь Командора Маркуара... тьху! дурниця! Облишмо Маркуара, я кажу серйозно, — чому цей голландський пʼяниця, цей бідолаха в брудній краватці переслідує мене, наче легенда?...
Чому все має скидатися на його поведінку...
Відтоді як я була в Спа, у мене мимоволі вкоренилося глибоке переконання, що чоловіки поділяються на два розряди: Жерікке і Мержевських.
Це жахливо, це кошмар... я більше цього не хочу!!!
Ах, Господи небесний, звільни мене від цього панічного страху, від цієї мерзенної традиції.
Дивно, дивно і страшно.
Я не хочу коритися цьому огидному забобону!
Я не хочу, щоб він і далі тяжів над моїм життям!
Я вам цього не розповідала б, але мене змушують обставини, і якийсь голос кричить мені: це як із Жерікке!
Але ж я ніколи нічого не відчувала до цього Жерікке, але ж він для мене важить не більше, ніж портьє цього готелю, але ж... Зрештою, чому!
О, цей брудний спогад, який і через три роки досі бруднить усе, що зі мною стається!
В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа, я тебе виганяю, я тебе не проклинаю, бо вже проклинала сто разів, і я тебе забуваю!
Хай ніщо більше не нагадує про тебе; в імʼя Бога і Діви Марії — згинь. Амінь.

Примітки

«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х. ↩
В оригіналі італійською: «gettatura» — «лихий погляд», пристріт; неаполітанський забобон. ↩