❦
Вівторок, 3 квітня 1877
— Не забагато Лардереля, гаразд? — сказав на прощання Денгоф.Mardi 3 avril 1877
— Pas trop de Larderel n’est-ce pas ? dit en partant Doenhoff.
— Pas trop de Larderel n’est-ce pas ? dit en partant Doenhoff.
Сьогодні відбувається та славнозвісна поїздка до Сорренто, проти якої я кілька разів виступала.
C’est aujourd’hui que se fait le fameux voyage à Sorrento auquel je m’étais opposée plusieurs fois.
Уже у вагоні Лардерель почав потроху мене дратувати, розмовляючи з Діною. Я тривожуся щоразу, коли він говорить із кимось, окрім мами чи мене.
Déjà en wagon Larderel commençait à m’irriter doucement en parlant à Dina. Je suis inquiète chaque fois qu’il parle à d’autres qu’à maman ou à moi.
De Castellamare à Sorrento nous nous mettons dans une voiture, maman, Dina et Melissano sur les premières places, moi et Marcuard sur la banquette de devant, Bijou sur le siège, un lazzarone accroché derrière la voiture et notre considérable bagage composé de huit pièces, partons.
Усе це минуло в заграваннях — загальних і приватних. Ми видирали одне в одного хустинки, капелюхи, рукавички. А загалом я була доволі спокійна, бо Лардерель міг розмовляти хіба що з візником, та невдовзі я почала ревнувати й до візника, тож примусила пишного безсоромника тримати парасольку, а сама — нібито через вибоїни — прихиляла голову йому до руки з якоюсь зовсім особливою насолодою.
Tout cela s’est passé en agaceries générales, et particulières. Nous nous sommes arrachés les mouchoirs, les chapeaux, les gants. Pour le reste, j’étais assez tranquille, Larderel ne pouvant parler qu’au cocher, mais bientôt je suis devenue jalouse du cocher et je me fis tenir l’ombrelle par le sublime dévergondé au bras duquel j’appuyais, comme à cause des cahots, ma tête avec un plaisir tout à fait particulier.
Щойно ми ввійшли до готелю «Сирена», Меліссано й Маркуар заходилися кепкувати. З Лардереля — через «Сирену», замінивши «р» на «л»: «Силена». Це імʼя тієї Ріґі — так випливало з усього сказаного потім; я вдавала, ніби нічого не розумію, але затямила все напамʼять.3
En entrant à l’hôtel de la Sirène Melissano et Marcuard ont commencé à plaisanter Larderel sur Sirène en substituant l’l à l’r, Silène. C’est le nom de la Righi d’après tout ce qui a été dit ensuite et que j’ai fait semblant de ne pas comprendre et que j’ai retenu par cœur.
Майже одразу ми взяли ослів і поїхали до Масси — паскудного села в чудовій місцині.
Presque immédiatement nous avons pris des ânes et sommes allés à Massa, fichu village admirablement situé.
Було ще видно, Лардерель часто мене полишав, мій осел ішов погано, я лишалася позаду й страждала всіма пекельними муками від того, що мама бачить мене такою, — а мама все розуміє й відчуває так само, як я.
Il faisait encore jour, Larderel me quittait souvent, mon âne allait mal, je restais en arrière et souffrais tous les diables d’être vue ainsi de maman qui comprend et ressent tout comme moi
Коли ми доїхали до Масси, було вже темно? Я закоцюбла, була в кепському гуморі, ми посідали в жалюгідному дворику корчми, де пʼяний лаццароне заспівав пісню, наче складену для Лардереля і... Силени!! Він слухав блідий і розсіяний, я лютувала.
Arrivés à Massa il faisait noir ? J’étais glacée, de mauvaise humeur, on s’assit dans un méchant enclos de cabaret où un lazzarone ivre vint chanter une chanson qui semblait composée pour Larderel et... Silène !! Il écoutait pâle et distrait, j’enrageais.
Дорогою назад ми майже весь час були самі, удвох. Я не можу згадувати ту годину без тремтіння блаженства.
Au retour nous sommes presque tout le temps restés seuls et ensemble. Je ne repense à cette heure qu’avec des frissons de contentement.
Ми йшли пліч-о-пліч цією чудовою дорогою, у нічній темряві ми майже не бачили одне одного, я опустила вуаль, і ми розмовляли якнайприродніше про маскований бал, про листи, про його дуель. Час від часу він брав мене за руку, і я губилася в нових, чарівних відчуттях. Я сказала йому, що він мене зацікавив, а він тим часом казав, що я чарівна і що кохає мене до нестями. Я воліла б цього не чути, бо заслуговую на щось інше, ніж це мимохідне освідчення, ця своєрідна забавка.
Nous marchions côte à côte par cette route superbe, dans la nuit on ne se voyait presque pas, je m’étais voilée et nous parlions le plus naturellement du monde du bal masqué, des lettres, de son duel. Il me prenait de temps en temps la main et je me perdais dans des sensations nouvelles et adorables. Je lui ai dit qu’il m’avait intéressée en même temps qu’il disait que j’étais charmante et qu’il m’aimait comme un fou. J’aurais mieux aimé ne pas l’entendre parce que je mérite autre chose que cette déclaration de passage, cette espèce d’amusement.
— Я не хочу правити вам за розраду... А що ви робитимете, якщо на нас нападуть розбійники? У вас навіть руки більше немає, щоб нас боронити.
— Je ne veux pas vous servir de consolation... Et que feriez-vous si des brigands nous attaquaient? Vous n’avez même plus de bras pour nous défendre.
— Маю оцю, а до того ж Отець Небесний дуже добрий: він позбавив мене руки, але дав мені розкішну пару рогів4!
— J’ai celui-là, et puis le Père Eternel est très bon; il m’a enlevé l’usage de mon bras mais il m’a donné une paire de cornes superbes !
— Пару чого?
— Une paire de quoi ?
Ми губимося в недомовках.
Nous nous perdons dans les faux-fuyants.
Не памʼятаю вже, чи весела була вечеря, знаю лиш, що нам співали й грали на безлічі інструментів.
Je ne sais plus si le dîner a été gai, je sais qu’on nous a chanté et joué sur un tas d’instruments.
Пані Гамонтова в Сорренто вже три дні, ми йдемо до неї. Іти хоч куди, аби лиш простувати темними вулицями попід руку з Лардерелем. Маркуар залицяється до Діни, що дуже погарнішала, а Меліссано — з мамою. Уже наприкінці вечері, під час якої говорили про ту мерзенну жінку завуальовано, так що якби я не знала, то могла б і не здогадатися, — уже наприкінці вечері я з болем помітила, що Лардерель напідпитку. І все ж я прийняла його руку й довго памʼятатиму цю прогулянку, змішану зі стражданням.
Mme Hamontoff est à Sorrento depuis trois jours, nous allons chez elle. Aller n’importe où pourvu de marcher dans des rues sombres au bras de Larderel. Marcuard fait la cour à Dina qui a beaucoup embelli et Melissano est avec maman. Déjà à la fin du dîner, pendant lequel on avait parlé de cette exécration de femme en déguisant, de sorte que si je ne savais pas, j’aurais pu ne pas deviner, déjà à la fin du dîner je remarquais avec douleur que Larderel était gris. J’ai accepté son bras tout de même et je me souviendrai longtemps de cette promenade mêlée de souffrance.
Він був тут, поряд зі мною, він говорив безліч ніжностей, що мене обурювали, бо він думав про ту іншу, і він був пʼяний! Я повторювала йому це, обсипаючи його лайкою, але це його не отверезляло, і це справді була величезна мука, помʼякшена щастям спиратися на його руку, відчувати, як його рука безглуздо пестить мою!
Il était là près de moi, il disait des quantités de tendresses qui m’indignaient parce qu’il pensait à l’autre, et il était ivre ! Je le lui répétais en le criblant d’injures mais cela ne le dégrisait pas et vraiment c’était une peine énorme tempérée par le bonheur de m’appuyer sur son bras, de sentir ma main sottement caressée par la sienne !
— Ви пʼяні, але ви, певно, розумієте, що ви огидні й непристойні, я лишаюся з вами тільки для того, щоб ви мені остогидли, чуєте!
— Vous êtes ivre, mais vous comprenez sans doute que vous êtes abominable et inconvenant, je ne reste avec vous que pour me dégoûter de vous, vous entendez !
І я повторювала йому це безперестанку.
Et je le lui répétais sans cesse.
Тераса готелю «Вікторія» була б чарівною, якби цей чоловік не надумав розмовляти з Діною. На зворотному шляху я взяла його під руку, повторюючи, що це для того, щоб він мені остогид.
La terrasse de l’hôtel Victoria serait charmante si cet homme n’avait pas eu l’idée de causer avec Dina. Au retour j’ai pris son bras en lui répétant que c’était pour me dégoûter.
Та послухайте:
Mais écoutez :
Жив-був колись у Туле5 цар, Що вірний аж до гробу був: Від милої він зберігав Різьблений золотий свій кубок...
Il était un roi de Thulé Qui jusqu’à la tombe fidèle Eut en souvenir de sa belle Une coupe en or ciselée...
— А ваша мила, — сказала я, урвавши пісню, — що вона вам лишила?
— Et votre belle, dis-je en interrompant ma chanson, que vous a-t-elle laissé ?
— Ах! так, вона лишила мені борги.
— Ah ! oui, elle m’a laissé des dettes
— І?
— Et ?
— І маленьку доньку.
— Et une petite fille.
— І... що?
— Et ... quoi ?
— Боже мій, так, маленьку доньку, у мене є маленька донька; моя маленька Александріна.
— Mon Dieu oui, une petite fille, j’ai une petite fille; ma petite Alexandrina.
Той ніжний тон, з яким він вимовив «моя маленька Александріна», обернув мене на камінь і кидає в лють!
L’air de tendresse donné à ma petite Alexandrine m’a pétrifiée et me met en rage !
— Ви... маєте... ви! О! Як ви смієте мені це казати!!! Ви божевільний! Пʼяний! Ах! якби не для того, щоб ви мені остогидли!!
- Vous... avez... vous ! Oh ! Comment osez-vous me le dire !!! Vous êtes fou ! Ivre ! Ah ! si ce n’était pas pour me dégoûter de vous !!
— Так, і я даю їй особливе виховання, з неї буде знаменитість. Вона пʼє тільки коньяк.
— Oui, et je lui donne une éducation spéciale, ce sera une célébrité. Elle ne boit que du cognac.
Я була знищена, я розлючена! Скажена!
J’étais anéantie, je suis furieuse ! Enragée !
Якби я дослухалася до тих кількох рядків, що нашкрябала олівцем у темній кімнаті, я скрикнула б, що кохаю його, кохаю, кохаю! Він пʼяний, він божевільний, божевільний, божевільний — не жартома, а хворобливо божевільний! Пропащий, нестямний, пʼяний! І я кохаю його!!
Si j’écoutais les quelques lignes que j’ai tracées au crayon, dans une chambre sombre, je m’écrierais que je l’aime, je l’aime, je l’aime ! Il est ivre, il est fou, fou, non pas fou pour rire, mais fou malade ! Perdu, insensé, ivre ! Et je l’aime !!
Замість того щоб провести мене до готелю, він пропонує пройтися садом, і я даю себе вести. Хіба є в мене воля — у мене, надломленої, приниженої, наляканої!! Ці слова кохання, ці пʼяні пестощі моєї бідолашної руки обурювали мене й позбавляли глузду.
Au lieu de me ramener dans l’hôtel, il m’offre de faire un tour au jardin, je me laisse mener. Est-ce que j’ai une volonté, moi brisée, moi humiliée, moi effrayée !! Ces paroles d’amour, ces caresses ivres à ma pauvre main, m’indignaient et me faisaient perdre la tête.
Він казав якусь там банальність про Фауста6 й Маргариту. Ми говорили про це перед вечерею.
Il disait je ne sais quelle banalité sur Faust et Marguerite. Nous en avons parlé avant le diner.
— Зізнаюся, — кажу я, — що ніколи не розуміла Фауста. Він завжди здавався мені брудним, підлим і ницим.
— J’avoue, dis-je, que je n’ai jamais compris Faust. Cela m’a toujours semblé sale, lâche et bas.
— Так, бо Маргариту ошукано?.. Але це трапляється так часто. Фауст ошукує або Маргарита ошукує...
— Oui, parce que Marguerite est trompée ?... Mais cela arrive si souvent. Faust trompe, ou Marguerite trompe...
— Це не те саме.
— Ce n’est pas la même chose.
— Маргарита ошукує частіше?
— Marguerite trompe plus souvent ?
— У вас є на те свої причини.
— Vous êtes payé pour être de cet avis.
— Га? Чому?
— Hein ? Pourquoi ?
— Бо, бо я не можу вам усього сказати... хоч і не вважаю вас за такого юнака, як інші; для мене вам сорок пʼять років, або ж ви жінка, ось чому я з вами така вільна.
— Parce que, parce que je ne puis pas tout vous dire... bien que je ne vous compte pas comme un jeune homme comme les autres; pour moi vous avez quarante-cinq ans ou bien vous êtes une femme, c’est pour cela que je suis si libre.
— О! ого! Як це, то скажіть же чому? Чому б не побалакати, як двоє добрих друзів, я хотів би знати ваші судження...
— Oh ! ho ! Comment, et bien dites alors pourquoi ? Pourquoi ne pas causer comme deux bons amis, je voudrais connaître vos appréciations...
— Що ж, бо ошуканий Фауст лише вкрай смішний, тоді як ошуканій Маргариті нічого іншого не лишається, окрім того, що вона зробила: померти.
— Eh bien, parce que Faust trompé n’est que souverainement ridicule, tandis que Marguerite trompée n’a pas autre chose à faire que ce qu’elle a fait : mourir.
Це було на дорозі до Масси.
C’était sur la route de Massa.
А в саду він був пʼяний!!
Et dans le jardin il était ivre !!
— Ще пʼять хвилин, — казав він, — ще пʼять хвилин. То я вам остогид?
— Encore cinq minutes, disait-il, encore cinq minutes. Alors vous êtes dégoûtée de moi ?
— Майже...
— Presque...
— Так чи ні?
— Oui ou non ?
— Ви пʼяні!
— Vous êtes ivre !
— Так чи ні? Я хочу знати.
— Oui ou non ? Je veux savoir.
— Майже, а раніше ви мене цікавили.
- Presque, et avant vous m’intéressiez.
— Так? тільки?
— Oui ? seulement ?
— Можливо, більше...
— Peut-être plus...
— О! то нехай це «більше» триває ще, ще пʼять хвилин, ці чарівні, божественні пʼять хвилин... Я кохаю вас... кохаю вас.
— Oh ! eh bien laissez ce plus continuer encore, encore cinq minutes, ces cinq minutes adorables, divines... Je vous aime... je vous aime.
— Я дарую вам ці пʼять хвилин, бачите...
— Je vous les donne ces cinq minutes, vous voyez...
— Так, ви чарівна, мила, я обожнюю вас, я провів би все життя біля ваших ніг. У вас тільки одна вада — те, що ви панна...
— Oui, vous êtes charmante, gentille, je vous adore, je passerais ma vie à vos pieds. Vous n’avez qu’un seul défaut, c’est que vous êtes demoiselle...
Бачите! Бачите! Я була нажахана й нещасна.
Vous voyez ! Vous voyez ! J’étais terrifiée et malheureuse.
— Дайте мені вашу руку поцілувати, — провадив він, — благаю вас, ну хіба вам не однаково...
— Donnez-moi votre main à baiser, continuait-il, je vous en supplie, voyons qu’est-ce que ça peut vous faire...
Зрештою я дала йому руку — не холодну й байдужу, а крижану й повну божевільної ніжності до нього. Він її поцілував.
Je finis par lui donner ma main, non pas froide et indifférente mais glacée et pleine de tendresse folle pour lui. Il me l’a baisée.
O dignité, ô sainteté de l’amour ! Va te fourrer sous la banquette, vieux Lustucru, vieille oie empaillée, vieux Suisse des treize cantons ! Comme dit Larderel à Marcuard.
Я сіла на сходинки ґанку, він сів біля моїх ніг і взяв мене за руку, схиливши мені на коліна обличчя, яке в нічній темряві, нарумʼянене й підправлене тінями, видалося мені рідкісної краси й витонченості.
Je m’assis sur les marches du perron, il s’assit à mes pieds et me prit la main en penchant sur mes genoux sa figure qui dans la nuit, fardée et redressée par les ombres, me parut d’une beauté et d’une finesse rares.
Я була сумна, він напівпʼяний! Він пʼяний! пʼяний!!
J’étais triste, il était à moitié gris ! Lui ivre ! ivre !!
Подумати тільки — пʼяний!! Тільки цього бракувало!
Pensez-donc ivre !! Il ne manquait que cela !
Здається, він сказав мені якусь непристойність. Я не зрозуміла. Я кохаю його.
Je crois qu’il m’a dit une obscénité. Je n’ai pas compris. Je l’aime.
Я не знала, як повернутися, і злий геній, фавн9 Меліссано, допоміг мені в цьому, приєднавшись до нас.
Je ne savais comment rentrer, le mauvais génie, le faune Melissano vint m’y aider en se joignant à nous.
Усі зібралися у великому передпокої. Лардерель говорив, що поїде завтра вранці, а Маркуар, ображений і зачеплений цією нечемністю, відповідав, що лишиться, аби супроводжувати цих дам.
On était rassemblé dans la grande antichambre. Larderel parlait de partir demain matin, Marcuard blessé et froissé de cette impolitesse répondait qu’il resterait pour accompagner ces dames.
Я не знала, що казати, і почувалася зле. Подають чай, Лардерель захотів коньяку; я дивлюся на нього зі страхом і болем. Я згадую мою маленьку Александріну й кидаю чашку, і вона розбивається на тисячу скалок об мармурові плити.
Je ne savais que dire et me sentais mal. On sert le thé, Larderel voulait du cognac; je le regarde avec peur et peine. Je me souviens de ma petite Alexandrine et jette ma tasse qui se brise en mille morceaux sur les dalles de marbre.
Ми побажали одне одному доброї ночі з доволі прикрим холодком.
On se dit bonsoir avec un froid assez désagréable.
Я більше не існувала. Усі кімнати суміжні: зачиняючи двері, ми опиняємося в Лардереля та Меліссано, звідки виходимо, щоб повернутися до себе. Я ледь подала руку Лардерелю й вийшла перша, він наздогнав мене в коридорі і зі швидкістю, на яку лише він здатен, поцілував мені руку.
Je n’existais plus. Toutes les chambres sont voisines, en fermant la porte nous nous trouvons chez Larderel et Melissano, d’où nous sortons pour rentrer chez nous. J’ai à peine donné la main à Larderel et sortis la première, il me rattrapa dans le corridor et, avec une rapidité dont seul il est capable, me baisa la main.
навскоси
У цьому вчинку було щось серйозне, він наче просив у мене пробачення.
en travers Il y avait quelque chose de sérieux dans cet acte, c’était comme un pardon qu’il me demandait.
Одразу ж я стала підслуховувати. Я довго, дуже довго писала купу дурниць із Меліссано, щоб почути нарешті ось це!
Aussitôt je me mis aux écoutes. J’ai longtemps, bien longtemps écrit un tas de stupidités avec Melissano pour entendre ceci enfin !
— Ну, — спитав Меліссано, — як воно було, там?
— Eh bien, demanda Melissano, comment cela a-t-il été, là-bas ?
— Пхе! — відповів Лардерель, лягаючи, — я поцілував їй руку.
— Peuh ! répondit Larderel en se couchant, je lui ai embrassé la main.
— Тільки?
— Seulement ?
— Е, любий мій, у неї на все була відповідь.
— Eh, mon cher, elle avait réponse à tout.
Притиснувшись грудьми до дверей, я слухала цей цинізм; це забагато за один день. Я почала обурюватися вголос усім, усім, усім!
Le sein appuyé contre la porte j’écoutais ces cynismes; c’est trop en une journée. Je me pris à m’indigner tout haut de tout, de tout de tout !
Потім я згадувала гідні речі, які сказала, і тішилася ними...
Puis je me souvenais des choses dignes que j’ai dites, je m’en réjouissais...
Я кохаю його, він мене не кохає, він божевільний, пʼяний, пропащий!
Je l’aime, il ne m’aime pas, il est fou, ivre, perdu !
Я довго молилася й намагалася плакати, але була надто знервована, надто змучена.
J’ai longtemps prié et j’ai tâché de pleurer, mais j’étais trop énervée trop souffrante.
Невже я дійшла до такого, щоб!!!
En suis-je donc arrivée là pour !!!
Примітки
«Біжу» (Фр. Bijou — «коштовність») — приватне прізвисько, яким Марі в цей період називає графа Лардереля. ↩
Лаццароне — неаполітанський бідняк, вуличний волоцюга, якого часто наймали для випадкової роботи. ↩
Гра слів: підмінивши в назві готелю «Sirène» (Сирена) «р» на «л», виходить «Silène» — Сілен, грецький бог спʼяніння, водночас таємне прізвисько Ріґі, коханки Лардереля. ↩
«Пара рогів» (Фр. une paire de cornes) — у французькій ідіомі ознака рогоносця. Лардерель жартує про невірність йому Ріґі. ↩
Балада про короля з Туле — арія з опери Ґуно «Фауст» (1859), яку Маргарита співає незадовго до того, як Фауст спокушає й покидає її. Марі співає її Лардерелю. ↩
В опері Ґуно «Фауст» (1859) Фауст спокушає й покидає Маргариту; вона вбиває свою дитину й помирає у вʼязниці. Опера була всюдисуща в культурному світі Марі. ↩
Люстюкрю — комічний персонаж французьких дитячих пісеньок; від «lʼeusses-tu-cru» («чи ти повірив би»), уособлення безглуздої наївності. ↩
«Старий швейцарець із тринадцяти кантонів» (Фр. vieux Suisse des treize cantons) — до 1798 року Швейцарська конфедерація складалася з тринадцяти кантонів. Маркуар — швейцарець. ↩
«Фавн» (Фр. le faune) — хтивий лісовий дух із класичної міфології. ↩