❦
Субота, 21 квітня 1877
Дуже пізно вночі я ще балакала з княгинею Меліссано, інакше кажучи — з Розалі. Усе ще побоюючись, що ця дівчина розгадала справжню суть історії, я змусила її розповісти мені все так, як вона розповіла б комусь іншому. Те, що я часто висловлювала жаль, підвело її до висновку, для мене заспокійливого й майже приємного.Samedi 21 avril 1877
— А тепер, — каже вона, — ви обоє в сварці. І винні в цьому ви. Звісно, ви йому наговорили всякого... а пан граф спалахнув, і ви обоє посварилися.
- Et à présent, dit-elle, vous êtes tous les deux fâchés. Et c’est à vous la faute. Naturellement vous lui avez dit des choses... et Monsieur le comte a pris feu et vous vous êtes fâchés tous les deux.
— Чому ваша панночка не хоче пана графа? — спитав Серафен у Розалі.
- Pourquoi votre Demoiselle ne veut-elle pas de Monsieur le comte ? a demandé Séraphin à Rosalie.
Я сказала, що відмовила, і уява цих двох створінь працює в цьому напрямку. Кажуть, що пан граф змінився, став дратівливий, сумний. Це правда, але, звісно, з іншої причини.
J’ai dit que j’ai refusé et l’imagination de ces deux créatures travaille dans ce sens. On trouve Monsieur le comte changé, agacé, triste. C’est vrai, mais naturellement pour une autre cause.
Розалі розповідає мені уривки з минулого, і всі вони свідчать, що я подобалася; ну і, зрештою, розмови камердинера...
Rosalie me raconte des bribes du passé qui me disent toutes que je plaisais; les discours du valet de chambre enfin...
— Пан ніколи не знаходив нікого собі до смаку, і яка шкода, що саме тоді, коли він знайшов...
- Monsieur n’a jamais trouvé personne à son goût, quel dommage que juste lorsqu’il a trouvé...
Після Сорренто він раптом змінився. Це я відбила в нього всяку охоту! Я себе ненавиджу!
Après Sorrento il a changé tout d’un coup. C’est moi qui l’ai dégoûté ! Je me hais !
Тьху! жах! Щойно в Лардереля побували дві найантипатичніші, найвульгарніші й найогидніші шльондри Неаполя.
Fi ! horreur ! Larderel vient d’avoir la visite des deux plus antipathiques, vulgaires et dégoûtantes coquines de Naples.
І справді, Пікколеліс для нього надто гарна й надто аристократична, йому потрібні такі страхіття, як ці дві жінки. Особливо одна: розхристаний вигляд, брудні спідниці, підібране волосся, а зверху маленький чоловічий капелюшок, широке обличчя, щоки червоні, як буряк (природно, на жаль, аж надто природно!), круглий кирпатий червоний ніс. Покоївка із заїзду! Ця жінка була моїм кошмаром на «Skating»1: вона чіпляється до всіх, розмахує руками й підмітає асфальт ганчірʼям, яке звисає з-під її сукні. Мені соромно за Лардереля.
En effet, la Piccolelis est trop belle et trop aristocratique pour lui, il lui faut des horreurs comme ces deux femmes. Une surtout, tournure débraillée, jupons sales, cheveux retroussés surmontés d’un petit chapeau d’homme, figure large, joues d’un rouge betterave (naturel, que trop hélas !) nez rond retroussé et rouge. Femme de chambre d’auberge ! Cette femme a été mon cauchemar au Skating, elle s’accroche à tout le monde, remue les bras, et balaye l’asphalte avec les torchons qui pendent dessous sa robe. Je suis humiliée pour Larderel.
Ах! Боже, я мушу з ним поговорити!
Ah ! Dieu, il faut que je lui parle !
Він мав виїхати вчора, але вночі звелів розпакувати речі. А тепер щойно, як навіжений, кинувся у фіакр і поїхав до... Неаполітанського кафе.
Il devait partir hier, mais la nuit il a donné l’ordre de défaire les paquets. Et à présent il vient de s’élancer comme un fou dans un fiacre et partir pour le... Café de Naples.
Пані Музе радила мені побачитися з якоюсь пані Ромьєн, колишньою знаменитістю, як кажуть; ця дама їде до Кастелламаре і щойно до мене завітала. Мені зараз не до всього цього, я її прийняла, поговорила...
Mme de Mouzay m’a dit d’aller voir une Mme Romien, ancienne célébrité à ce qu’il paraît; cette dame part pour Castellamare et vient de me faire une visite tout à l’heure. Je n’ai pas l’esprit à m’occuper de tout cela, je l’ai vue, j’ai causé...
Якщо він візьме цю шельму замість Силени... тьху! Вона зрадила б його через два дні, за першої ж нагоди, із сомельє на поверсі. Брати паризьких кокоток, охайних, елегантних, гарних, дотепних — гаразд! Але таких жінок! У яких немає навіть тваринного чару, погано вбраних, дурних. Це гірше, ніж собака.
S’il allait prendre cette coquine en place de Silène... fi ! Elle le tromperait au bout de deux jours, à la première occasion avec le sommelier de l’étage. Prendre les cocottes de Paris, propres, élégantes, belles, spirituelles, bien ! Mais ces femmes-là ! Qui n’ont pas même le charme animal, mal habillées, bêtes. C’est pis qu’un chien.
Коли я поїду до Флоренції, то побачу Силену зблизька й поговорю з нею. Мені цікаво на неї подивитися; як Джоя за часів герцога, вона мене вабить і подобається мені.
Quand j’irai à Florence, je verrai Silène de près et je lui parlerai. Je suis curieuse de la voir, comme Gioia au temps du duc, elle m’attire et me plaît.
Мамі так зле, що ми не виходимо, і ми з Діною дивимося, як ці зловісні дурні проїжджають повз нас в екіпажах і проходять пішки.
Maman est si souffrante que nous ne sortons pas et avec Dina, je regarde passer ces sinistres imbéciles en voiture et à pied.
Раптом я бачу двох гарних рудих коней і пишну ліврею, придивляюся пильніше, бо обличчя чоловіка в [екіпажі] здалося мені гарним, — і впізнаю Лардереля з пані де Пікколлеліс.
Tout à coup je vois deux beaux chevaux roux et une grande livrée, je regarde davantage car la figure de l’homme qui était dans la [voiture] me parut belle et je reconnais Larderel avec Mme de Piccollelis.
Вони проїхали кілька разів, воркуючи, мов двоє голубків. Лише раз дама глянула на мене й щось сказала своєму супутникові, а той і далі шепотів їй на вухо. Що ж, ось і помста за моє вчорашнє лихослівʼя.
Ils ont passé plusieurs fois causant comme deux tourtereaux. Une seule fois la dame m’a regardée et a dit quelque chose à son compagnon qui continua à lui parler à l’oreille. Bon, voilà la vengeance de ma médisance d’hier.
Не знаю, яке збентеження, яку прикрість я відчула... але це вдарило мене в саме серце. Відтоді як прозвучало те дивне освідчення, я відчуваю, що слабну дедалі більше, а сьогодні в мене були мов напади слабкості... о! нічого серйозного; мені не так щастить, щоб мати добру, справжню хворобу, непритомність, якийсь вибух, зрештою. Я зношуюся потроху, від усіляких дрібниць. Я повільно винищую себе, без вибухів, хоч на початку й з великим галасом, — ось уже років чотири.
Je ne sais quel trouble, quelle contrariété j’ai éprouvée... mais cela m’a frappé au cœur. Depuis cette déclaration étrange je me sens faiblir de plus en plus, et aujourd’hui j’ai eu comme des défaillances... oh ! rien de grave; je ne suis pas assez favorisée pour avoir une bonne et franche maladie, un évanouissement, un éclat quelconque enfin. Je m’use peu à peu et pour toutes sortes de petites choses. Je m’extermine lentement, sans éclat et avec beaucoup de tapage dans le commencement, depuis quatre ans à peu près.
Чому я лишаюся в Неаполі? Я нічого не бажаю, ні на що не здатна, я втратила відчуття теперішнього й майбутнього і лишаюся, бо мені однаково, де лишатися. Навіщо їхати до Парижа?
Pourquoi je reste à Naples ? Je ne désire rien, je ne suis capable de rien, j’ai perdu la connaissance du présent et du futur et je reste parce que peu m’importe où rester. Pourquoi aller à Paris ?
Я така забобонна, що стримуюся й не кажу: заради нових страждань? — хоча мені й хотілося. Я так плачу наперед, це приносить мені нещастя.
Je suis si superstitieuse que je me retiens de dire : pour de nouvelles douleurs ? comme j’en avais envie. Je pleure tant à l’avance, ça me porte malheur.
Більше не буду.
Je ne le ferai plus.
О, сни! Хіба мені не наснилося, що Пікколеліс показувала мені свої голі ноги? Певний знак образи. Знаєте, я розмовляла з цією чарівною красунею, трохи привʼялою, — їй під сорок. Це було давно, на «Skating»: вона висловила італійською якісь сумніви. Там був Паскарола, і я, сміючись, розповіла йому про це. Він не мав нічого нагальнішого, як переказати це дамі, і наступного дня, здається, у пʼятницю ввечері, поки мені надягали ковзани, вона підійшла й сіла біля мене.
O les rêves ! N’ai-je pas rêvé que la Piccolelis me montrait ses jambes nues ? Signe certain d’affront. Vous savez je lui ai parlé à cette charmante beauté, un peu passée, elle touche à la quarantaine. C’était il y a longtemps au Skating, elle avait exprimé des doutes en italien. Pascarola était là, je lui ai raconté cela en riant. Il n’a eu rien de plus pressé à faire que de le rapporter à la dame, et le lendemain je crois, un vendredi soir, pendant que je me faisais mettre les patins elle vint s’asseoir auprès de moi.
— Панно, — сказала вона, — не маючи приємності бути з вами знайомою, я мушу перед вами вибачитися.
- Mademoiselle, dit-elle, sans avoir le plaisir de vous connaître, j’ai des excuses à vous faire.
Мені було страшенно ніяково, що мене бачать у розмові з такою жінкою, — і все ж такою симпатичною.
Je me sentis excessivement gênée d’être vue parlant avec une pareille femme, et si sympathique pourtant.
— Переді мною, пані? вибачитися? — спитала я, червоніючи.
- A moi Madame ? des excuses ? demandai-je en rougissant.
— Так, панно, ви подумали того дня, що я вас критикувала.
- Oui Mademoiselle, vous avez cru l’autre jour que je vous ai critiquée.
Хіба ж таке можливо! Присягаюся вам, усе, що я казала, було тільки даниною вашій красі, вашій грації. Ми весь час так вами милувалися; я казала, що ви гарненька... гарно складена, чарівна, як воно і є насправді.
Est-ce possible ! Je vous jure que tout ce que j’ai dit n’a été que pour rendre hommage à votre beauté, à votre grâce. Nous vous avons admirée tant tout le temps; je disais que vous étiez jolie... bien faite, ravissante comme c’est la vérité.
Мені вже привʼязали ковзани.
On m’avait attaché les patins.
— О! пані, — сказала я, підводячись, — ви справді надто добрі.
- Oh ! Madame, dis-je en me levant, vous êtes vraiment trop bonne.
І на цих трохи сухих словах я взяла за руку Сантасілью. Мені було прикро, що я так холодно повелася з цією бідолашною світською жінкою, яка занепала, але тоді мною володів страх, що мене приймуть за... авантюрницю.
Et sur ces paroles un peu sèches je pris la main de Santasiglia. J’étais peinée d’avoir été froide avec cette pauvre femme du monde déchue, mais dans ce temps-là j’étais possédée de la crainte d’être prise pour une... aventurière.
Кататися в екіпажі Пікколеліс — правда, інші це робили, у Неаполі це роблять усі, під тим приводом, що вона була заміжня за маркізом...
Se promener dans la voiture de la Piccolelis, il est vrai que d’autres l’ont fait, tout le monde le fait à Naples sous prétexte qu’elle a été mariée à un marquis...
Я повертаюся із Сан-Карло, з цього прекрасного театру, де я вперше заговорила з Лардерелем і де він, треба віддати йому належне, виявився так само мало запобігливим, як і завжди.
Je reviens de San-Carlo, de ce beau théâtre où j’ai pour la première fois parlé à Larderel et où, il faut lui rendre cette justice, il s’est montré aussi peu empressé que toujours.
Давали премʼєру «Роберта-Диявола», але все йшло так кепсько, що публіка завивала разом зі співаками, потім гавкали, свистіли й нявкали2. Таке можна побачити чи, радше, почути тільки в Італії.
On donnait la première de “Robert le Diable”; mais cela allait si mal que le public hurlait avec les chanteurs puis on a aboyé, sifflé et miolé [sic] . On ne voit cela ou plutôt on n’entend cela qu’en Italie.
Першим прийшов Скініна (він уже був у нас сьогодні по обіді), а потім і решта. Мало-помалу всі вони перейдуть до Діни, я ні на що не годжуся. Ложа не порожніла; у Меліссано зʼявилася нова принада: принцеса Марґеріта, поговоривши з ним того вечора на рауті в палаці, сказала, звертаючись до Сарно:
Le premier qui vint fut Schininà, (il est déjà venu cet après-midi chez nous) et puis les autres. Peu à peu ils se tourneront tous vers Dina, je ne suis bonne à rien. La loge ne se désemplissait pas; Melissano a un nouvel attrait, la princesse Marguerite après lui avoir parlé l’autre soir au raout du palais, dit en s’adressant à la Sarno :
— Справді, Меліссано негарний. Про це розповідають скрізь.
- En vérité, Melissano est laid. On se raconte cela partout.
Ах! я нещасна! Яка розрада і яке щастя — я не перебільшую, вживаючи ці слова, — бути оточеною, обожнюваною, мати до послуг стількох інших! Тут уже мені не доводиться гадати, на чию руку обпертися на виході. З нами залишаються, нас проводжають, нас люблять; і жодного мисливця за посагом!
Ah ! je suis misérable ! Quelle consolation et quel bonheur, je n’exagère pas en employant ces mots, d’étre entourée, adorée, servie par tant d’autres ! Ce n’est pas ici que je suis embarassée pour trouver un bras à la sortie. On reste avec nous, on nous reconduit, on nous aime; et pas un chercheur de dots !
Огидного Меліто там не було, а тільки [ті] люди з найкращого товариства, з добрими манерами...
L’affreux Melito n’était pas là, mais seulement [les] gens du meilleur monde, de bonnes façons...
Кажуть, що Лардерель був у театрі, ненадовго, у партері, і Шеттіно додає, що він був дуже блідий, — гадаючи, що повідомляє щось нове.
On dit que Larderel était au théâtre, pour peu, dans un fauteuil et Schettino ajoute qu’il était fort pâle croyant dire quelque chose de neuf.
Мені хотілося б якоїсь зміни, великої досади, якогось вибуху, зрештою! Я горю на повільному вогні, я тихенько себе мучу!
Je voudrais un changement quelconque, un grand dépit, un éclat enfin ! Je brûle à petit feu, je me tourmente doucement !
Я ні в чому не можу до кінця розібратися, але я роздратована, знеохочена, сумна. Раніше я плакала й шаленіла, а тепер я тільки... роздратована... я не хочу влаштовувати сцен, навіть самій собі, бо теперішнє анітрохи не схоже на минуле і бо... я роздратована, так, роздратована!
Je ne me rends compte de rien parfaitement, mais je suis agacée, découragée, triste. Avant je pleurais et je rageais, à présent je suis seulement... agacée... je ne veux pas faire de scène, à moi-même parce que le présent ne ressemble en rien au passé et parce que... je suis agacée, oui agacée !
Проте мені майже досадно, що все це так мало трагічно... Ні, це ще не справжнє, не таке, як я собі уявляла...
Pourtant, je suis presque fâchée que cela soit si peu tragique... Non, ce n’est pas encore le vrai, tel que je me l’imaginais...
Мені й так уже досить прикро через цю дрібницю, адже вона марна, а отже, майже соромна й цілком принизлива.
Je suis déjà bien assez contrariée de ce peu, puisque c’est inutile et par conséquent presque honteux et tout à fait humiliant.
Я роздратована тому, що я спокійна; може, це й краще, ніж колишні вибухи, — це щось нове. Моє минуле мені таке ненависне, що за найменшої схожості я здригаюся й задкую, як кінь, що побачив труп.
Je suis agacée parce que je suis calme, cela vaut mieux peut-être que les explosions passées, c’est nouveau. Mon passé m’est tellement odieux qu’à la moindre analogie je frémis et recule comme un cheval à la vue d’un cadavre.
Не говорімо більше про це, мені просто нудно, бо в мене немає фаворита, а такого птаха в Неаполі не знайти. Тут, як на мене, вони всі негарні.
Ne parlons plus de cela, je m’ennuie tout bonnement parce que je n’ai pas de favori et que ce genre d’oiseau ne peut se trouver à Naples. Ils sont tous laids, pour moi, ici.
Мені дуже весело в Неаполі, це чарівне життя, порівняно з колишнім — життя, повне насолод. Тепер я розповідатиму про природу, про людей, які мене оточують, про музику, словом, про все; не сьогодні ввечері, а потроху, щодня.
Je m’amuse bien à Naples, c’est une charmante vie, c’est une vie de délices en comparaison d’avant. Je parlerai maintenant de la nature, des gens qui m’entourent, de la musique, de tout enfin; pas ce soir mais peu à peu tous les jours.
Не сприймайте цю покору за відчай, я не у відчаї, я більше не кохаю. Це кохання потьмяніло, його зімʼяли, і воно більше не існує. Лишилися тільки жалі — та навіть не вони: трохи смутку, трохи нудьги.
Ne prenez pas cette résignation pour du désespoir, je ne suis pas désespérée, je n’aime plus. Cet amour a été terni, froissé et il n’existe plus. Il n’y a que des regrets, pas même, un peu de tristesse, un peu d’ennui.
Я не вмію висловити свого справжнього почуття, кружляю довкола нього, не в змозі до нього дістатися, і це мене дратує.
Je ne sais exprimer mon vrai sentiment, je tourne tout autour sans pouvoir y arriver, ce qui m’énerve.
Але я спокійна, я тиха, я байдужа.
Mais je suis calme, je suis tranquille, je suis indifférente.
Мамі стало так зле, що нам довелося повернутися після другої дії. Можливо, він прийшов би.
Maman s’est trouvée si malade que nous avons dû rentrer après le second acte. Il serait peut-être venu.
Примітки
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х. ↩
Слово Марі: miolé [sic]. ↩