❦
Середа, 4 квітня 1877
Облишивши похмурі думки, я встала о шостій ранку, повернула мамі перстень і, поглянувши на море, небо й сонце, що сходило, заходилася вбиратися, водночас барабанячи у двері наших сусідів, що спали, мов двоє янголів. Вони лютували, ці бідолахи, а я кожні пʼять хвилин повторювала їм, що треба виходити. Якщо Біжу не осел, думала я, то він одягнеться й вийде, як і я! Відчиняю двері своєї кімнати — і кого ж зустрічаю? Маркуара. Маркуар закоханий у Діну. Який чарівний чоловік!Laissant là les lugubres pensées je me suis levée à six heures du matin, j’ai remis la bague à maman et ayant regardé la mer et le ciel, et le soleil qui se levait, je fis ma toilette tout en tambourinant dans la porte de nos voisins qui dormaient comme deux anges. Ils étaient furieux ces malheureux et je leur redisais de cinq minutes en cinq minutes qu’il fallait sortir. Si Bijou n’est pas un âne, pensais-je, il s’habillera et sortira comme moi ! En ouvrant la porte de ma chambre je rencontre qui ? Marcuard. Marcuard est amoureux de Dina. Quel charmant homme !
Я хвалю його не за це кохання, а щоб віддати належне правді. Я перекинулася з ним кількома ранковими фразами, коли зʼявився Біжу. Мені кортіло знову його побачити, бо вчора здавалося, що він лишиться пʼяним до кінця своїх днів. Ми стали на балконі й дивилися!
Ce n’est [pas] pour cet amour que je le loue, c’est pour faire honneur à la vérité. J’échangeais avec lui quelques phrases matinales quand parut Bijou. J’avais hâte de le revoir, il me semblait hier qu’il resterait ivre pour le reste de ses jours. Nous nous mîmes sur le balcon à regarder !
Була рання пора, світанок, і сонце підіймалося з тими зорями, що були з ним, коли Божественна Любов уперше дала рух тим прекрасним речам.1 (Данте)
Temp’era del principio del matino ET Sol montava 'n su con quelle stelle Ch’eran con lui quando l’amor divino Mosse da prima quelle cose belle. (Dante)
Які слова на світі могли б краще передати свіжість, погідність, божественну красу картини, що відкривалася перед нами!
Quelle expression au monde peut mieux rendre la fraîcheur, la sérénité, la divine beauté du tableau qui était devant nos yeux !
— Гей! рибалки, — скрикнув Лардерель, — гей, та погляньте-но, я б охоче на це подивився! Панно, ходімо зі мною, хочете піти подивитися? Маркуаре, ти йдеш? Га? — Ходімо! — кажу я. — О! це надто далеко, — каже Маркуар. — Ходімо, панно, ходімо зі мною. — Ходімо. — Ти лишаєшся, Маркуаре? — Так, лишаюся. — Ходімо! — сказали ми в один голос.
- Hou ! les pêcheurs, s’écria Larderel, hou, voyez-donc je voudrais bien voir ça ! Mademoiselle venez avec moi, voulez-vous venir voir ça ? Marcuard, viens-tu ? Hein ? - Allons ! dis-je. - Oh ! c’est trop loin, dit Marcuard. - Venez Mademoiselle, venez avec moi. - Allons. - Tu restes Marcuard ? - Oui, je reste. - Allons ! dîmes-nous d’une voix.
І ось ми вирушили, я і Лардерель. — Як це дивно — знати вас! — кажу я. — Чому ж це дивно? — І бачити вас тут, на природі, вранці; мені здавалося, що ви можете бувати хіба що на перегонах і в кавʼярні!
Et nous voilà partis, moi et Larderel. - Comme c’est étrange de vous connaître ! dis-je. - Pourquoi c’est étrange ? - Et de vous voir là à la campagne, le matin, il me semblait que vous ne pouviez aller qu’aux courses et au café !
Ми пройшли кількома вулицями, шукаючи спуску; згори рибалок було добре видно, але від нашого готелю, що навис над морем, спуск здавався неможливим; усе ж один знайшовся, ним ми й дісталися донизу, Лардерель подавав мені руку, наші руки без рукавичок торкалися.
Nous avons traversé plusieurs rues, cherchant une descente, on voyait bien d’en haut les pêcheurs mais de notre hôtel suspendu au dessus de la mer la descente semblait impossible, il y en avait une pourtant, par laquelle nous sommes arrivés jusqu’en bas, Larderel me donnait la main, nos mains nues se touchaient.
— А чи не купити нам у них риби?
- Si nous allions leur acheter du poisson ?
Якийсь чоловік, що опинився поруч, каже нам, що треба взяти човен; і ось ми вже пливемо човном до сітей. Яка ж я була рада! Але Біжу якийсь прохолодний, і це мене засмучує; якби він сказав мені бодай одне ласкаве слово, я була б шалено весела. Надпливають Діна й Маркуар, два човни сходяться — і ось нас уже четверо.
Un homme qui se trouve là nous dit qu’il faut prendre une barque; et nous voilà en barque voguant vers les filets. Comme j’étais contente ! Mais Bijou est tiède, et m’attriste, s’il m’avait seulement dit une bonne parole j’aurais été d’une gaieté folle. Dina et Marcuard surviennent, les deux bâteaux se joignent et nous voilà quatre.
Тоді ми обсипаємо одне одного лайкою, видираємо одне в одного хустинки — так відбувається ніжний обмін.
Alors on se dit des injures, on s’arrache les mouchoirs, de cette façon il se fait un doux échange.
Ці жахливі рибини засмажили, і ось Лардерель береться їсти — методично, поволі, як гурман минулого століття. Сісти на ослів вдалося лише близько одинадцятої, у тому самому порядку, що й учора.
On a rôti ces affreux poissons et voilà Larderel qui commence à manger avec méthode, avec lenteur, comme un gourmand du siècle passé. On n’a pu monter à ânes que vers onze heures dans le même ordre que hier.
навскоси
А ось і Меліссано — розкішно розлігшись у третьому човні, він підпливає до нас, але зберігає свою величну самотність, свою сигару й вигляд мільйонера та щасливої людини.
en travers Et voici Melissano richement couché dans un troisième bâteau qui nous arrive mais qui garde sa majestueuse solitude, son cigare et son air de millionnaire et d’homme heureux.
Ми їдемо до Дезерто («Пустелі»)2 — Бог знає, чому воно так зветься, бо там є ченці, апельсини, і вино, і горіхи, купа всього. Треба підніматися, підніматися, підніматися — це щось казкове.
Nous allons au Deserto , Dieu sait pourquoi cela se nomme ainsi, car on y trouve des moines, des oranges et du vin et des noix, un tas de choses. Il faut monter, monter, monter, c’est fabuleux.
— Дивно, — сказав раптом Лардерель, — що ваша мати завжди лишається позаду. Учора ми мчали галопом, сьогодні йдемо якомога повільніше — і все одно те саме.
- C’est étrange, dit tout à coup Larderel, que votre mère reste toujours en arrière. Hier nous galopions, aujourd’hui nous marchons aussi lentement que possible et c’est la même chose.
— Правда, дивно, — відповіла я, вражена дошкульним змістом цієї фрази.
- C’est vrai, c’est étrange, répondis-je piquée par le sens incisif de cette phrase.
Отже, ми з Діною та Маркуаром приїжджаємо першими до цієї великої квадратної будівлі — напівруїни, напівмонастиря, — і Біжу, подавши мені руку, відводить мене подалі від очей наших супутників, щоб сказати, що кохає мене... а може, й для того, щоб його швейцарське опудало повірило, ніби він мене цілує.
Donc, nous arrivons les premiers avec Dina et Marcuard, devant cette grande bâtisse carrée, moitié ruine, moitié couvent, et Bijou m’offrant le bras m’emmène loin des regards de nos compagnons pour me dire qu’il m’aime... et peut-être pour faire croire à son Suisse empaillé qu’il m’embrasse.
— Ви всім своїм друзям складаєте такі звіти, як учорашній, чи тільки Меліссано?
- Est-ce à tous vos amis que vous faites des compte-rendus comme celui d’hier, ou bien : Melissano seul ?
— Який звіт?
- Quel compte-rendu ?
— О! нічого, просто це вас гарно змалювало.
- Oh ! rien, seulement cela vous a dessiné joliment.
— Ні, справді, що я сказав?
- Non, vrai, qu’est-ce que j’ai dit ?
— Нічого особливого, але ви виявили себе цинічним і ницим.
- Rien du tout, mais vous vous êtes montré cynique et bas.
— Я нічого не казав, ну що я такого сказав?
- Je n’ai rien dit, voyons qu’ai-je dit ?
— Меліссано, цей фавн, цей садовий сатир, спитав вас: «Ну що?» Ви відповіли, і він вигукнув: «Як! Тільки й того!» — «Боже мій, у неї на все була відповідь». — Ось вона, ваша чиста розмова. Дуже чистенько.
- Melissano, ce faune, ce satyre de jardin, vous a demandé : eh quoi ? Vous avez répondu et il s’est écrié : Comment ! rien que cela ! - Mon Dieu elle avait réponse à tout. - Voilà votre pure conversation. C’est très propre.
викресленонерозбірливо: доволі весела вечеря..
Знову бачимося з Гамонтовими, Біжу пристойніший, ніж учора; я кажу, що він невихований.
On revoit les Hamontoff, Bijou est plus décent qu’hier, je dis qu’il est mal élevé.
Нарешті йдемо до фотографа й позуємо верхи на ослах у такому порядку: Біжу, я, мама, Меліссано й Маркуар. Діна викрутилася, тож у групі лише пʼятеро.
Enfin on va chez un photographe et on pose à ânes dans l’ordre suivant; Bijou, moi, maman, Melissano et Marcuard. Dina s’est dérobée, de sorte que le groupe est de cinq personnes seulement.
Дорога назад шалено весела. Меліссано час від часу дрімає, ми з Біжу відриваємо ґудзик у Маркуара, що сидить на козлах, — звідси битва, барикади, крики.
Le retour est d’une gaieté folle. Melissano dort de temps en temps, Bijou arrache avec moi un bouton de Marcuard qui est sur le siège, d’où bataille, barricades, cris.
Лардерель сидів із мамою й Діною, а я навпроти. Ми сперечаємося, і зрештою він цілує мені руку. Але коли він заходився розповідати мамі на вухо історію своєї родини, а потім і про Ріґі, кажучи, що вона добре вихована і що він хоче вдочерити її доньку! Я не переставала червоніти й бліднути... У Кастелламаре довелося весь час за ним стежити, я не терплю, щоб він був з іншою, я ходила за ним слідом. Я божевільна.
Larderel était avec maman et Dina ayant moi en face. Nous nous chamaillons et il finit par me baiser la main. Mais quand il se mit à raconter à l’oreille de maman l’histoire de sa famille, puis de la Righi disant qu’elle est bien élevée et qu’il veut adopter sa fille ! Je n’ai cessé de rougir et de pâlir... A Castellamare il a fallu le surveiller tout le temps, je ne souffre pas qu’il soit avec une autre, je l’ai suivi. Je suis folle.
Гамонтови повертаються з нами до Неаполя, Біжу засинає. Мама дає йому подушку, я вкриваю його своєю вуаллю. Я кохаю його.
Les Hamontoff reviennent à Naples avec nous, Bijou s’endort. Maman lui donne un oreiller, je le couvre de mon voile. Je l’aime.
Мали вечеряти з нами, прийшов тільки Маркуар, Лардерель хворий. Я до нестями тривожуся, чи він справді хворий. З цього приводу виходить кумедна плутанина з Меліссано, який приходить пізніше, а потім і з Караччоло. Я жартую як навіжена, щоб приховати розчарування й забутися.
On devait dîner avec nous, Marcuard seul vient, Larderel est malade. Je m’inquiète surnaturellement pour savoir s’il est vraiment malade. Il arrive à ce propos un quiproquo avec Melissano qui vient plus tard et puis Caracciolo. Je blague comme une insensée pour couvrir mon désappointement et m’étourdir.
Він мене не кохає.
Il ne m’aime pas.
Я переслідую його, можливо, набридаю йому. Байдуже, ще й це, — померти завжди можна.
Je le poursuis, je l’ennuie peut-être. Peu importe, encore cela, on peut toujours mourir.
Утретє я засинаю з його перснем.
Pour la troisième fois je m’endors avec sa bague.
Примітки
В оригіналі італійською: «Tempʼera del principio del matino ET Sol montava 'n su con quelle stelle Chʼeran con lui quando lʼamor divino Mosse da prima quelle cose belle.» — Данте, «Пекло» I:37-40. Марі цитує італійський оригінал, споглядаючи схід сонця з балкона. ↩
Дезерто (Il Deserto) — монастир Сан-Паоло на вершині пагорба над Сант-Агата-суї-Дуе-Гольфі поблизу Сорренто, заснований босими кармелітами 1679 року. Такі віддалені пустельницькі обителі кармеліти називали «пустелями» — звідси й назва. З його тераси видно і Неаполітанську, і Салернську затоки. ↩