Неділя, 15 квітня 1877

Сьогодні, кажуть, перегони риссю й на час. Ми їдемо туди, і я вдягаюся у вбрання з вишитого батисту й соломʼяний капелюшок. Певне враження. Людей мало, але є двір і пруссаки. Відразу ж зʼявилися двоє малих — Дзуніка й син Пʼєдімонте, яка сидить на трибуні з принцесою Марґерітою. Але мене цілком поглинули герцог де Сарно, Лардерель і кілька інших на чоловічій трибуні. Під приводом, що розглядаю в лорнет принцес, я розглядала цю тварюку, цього пʼяницю, цю флорентійську мавпу. Меліссано помічає мій лорнет і вклоняється.
Перегони відбуваються у двоколісних візках, і оскільки щохвилини боїшся, що кінь зірветься в галоп, це дуже цікаво.
Меліссано приходить, іде й повертається з Лардерелем, який доволі споганів у своєму сірому капелюсі, та ще й із носом, шкіра на якому під сонцем не бездоганна. Це сонце, свіже повітря, коні, химерні пози, яких набуваєш у візку на Перегонах, — усе це штовхає нас жартувати; ви тільки уявіть: такий жартівник, як Лардерель, і я!
У цьому світі, бачите, немає нічого серйозного, крім жарту. Я перемежовую його кількома глузливими натяками, зрозумілими, так би мовити, самому Лардерелеві, але цього замало.
Він розповідає мамі на вухо про всі свої справи; здається, він під опікою через недієздатність; а потім — перелік прибутків, через який я шкодую за ним дедалі більше.
Я зрозуміла майже все. Я йому сподобалася, але відтоді, як він уперше повернувся, я така негарна — ні, скажімо правду: мені бракує суконь, купа таких дрібниць мені заважає й відбирає в мене ту грацію й природність, які я мала. А ще я надто боялася виглядати погано, щоб виглядати добре. Саме одне його слово підтвердило підозри, які були в мене й раніше. Ми милувалися носками черевичків у всіх нас, і в Альтамури теж — він теж був там у візку.
ПЕРЕГОНИ КОНЕЙ РИССЮ ВЛАШТОВАНІ НЕАПОЛІТАНСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ ЗАХИСТУ ТВАРИН НА КАМПО-ДІ-МАРТЕ Неділя, 15 квітня 1877 р. о 2-й пополудні Друга спроба перегонів італійських коней у запряжці Дистанція 9600 м — час вимірюється за хронометром Приз Товариства: 2000 лір першому — 1000 лір другому Візьмуть участь такі коні: 1-Й ЗАЇЗД Scarpaleggera, жеребець вороний, власник — граф Маттеї Луїджі з Болоньї — Править пан Оппі Бʼяджо Roma, кобила гніда, власник — пан Россі Джузеппе з Креспано (Венето) — Править власник 2-Й ЗАЇЗД Rigoletto, жеребець рудий, власник — пан Оппі Бʼяджо з Болоньї — Править власник Beduino, жеребець гнідий, власник — граф Кастракане Родольфо з Фано — Править власник МІЖНАРОДНІ ПЕРЕГОНИ для коней у запряжці Друга спроба — 9600 метрів, час вимірюється за хронометром (граничний час — 25 хвилин) Приз — 5000 лір, призначений Муніципалітетом і Провінцією Неаполя та Товариством, і Золота медаль, надана Міністерством землеробства, промисловості й торгівлі бігтиме: MONACO, гнідий, 6 років, народжений у Франції від нормандки Belle-idée і нормандця Gibojer, обоє англійські напівкровки, власник — пан Вінченцо Пуаке з Бордо Решту девʼятьох записаних коней знято.
ЖУРІ ПЕРЕГОНІВ РИССЮ НА ЧАС, ВЛАШТОВАНИХ НЕАПОЛІТАНСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ ЗАХИСТУ ТВАРИН ГОЛОВА Командор проф. ЛУЇДЖІ ПАЛЬМЄРІ, сенатор Королівства ЗАСТУПНИКИ ГОЛОВИ Князь ді Пʼєдімонте, сенатор Королівства — кав. Джованні дель Бальцо, з герцогів ді Капріліано Директор перегонів Кав. Фердинандо де Лаурентіс-і-Лагунас, член Правління Неаполітанського товариства захисту тварин і почесний член Королівського національного товариства ветеринарної медицини в Турині. Секретар Пан Оліндо Аморе, член Правління Неаполітанського товариства захисту тварин ЧЛЕНИ СУДДІВСЬКОЇ КОМІСІЇ Бар. Джузеппе Андреа Анджелоні, депутат Парламенту Кав. Брунетта дʼУссо, полковник 1-го кавалерійського полку «Ніцца» — почесний адʼютант Його Величності Кав. Джов. Караччоло дʼАвелліно Кав. Луїджі (нобіль) Ґреґорі, голова Кінного товариства Модени й член Вищої ради землеробства (Кінна секція) Маркіз ді Латіані Кав. Марчелло Спінеллі ді Скалеа, почесний конюший Його Величності Кав. Рокко де Дзербі Маркіз Джоаккіно Кутінеллі, сенатор Королівства Кав. Джузеппе Кареллі, майор-ветеринар, делегат Королівського національного товариства ветеринарної медицини в Турині Герцог ді Баньяра Кав. Карло Нобілі, підполковник кавалерії, член Вищої ради землеробства (Кінна секція), директор Державного депо жеребців-плідників у Реджо-Емілії Граф ді Савіньяно Герцог дель Ґальдо Граф Джорджо Клерічі, секретар Італійської Stud Boock Кав. Луїджі Россі, віцеголова Неаполітанського товариства захисту тварин
ПЕРЕГОНИ-ЗМАГАННЯ РИССЮ МІЖ ДЖЕНТЛЬМЕНАМИ Omnium Коні будь-якого віку, породи й країни, під сідлом панів Дистанція 4800 метрів (три кола поля) ПРИЗ Товариство дарує Кубок тому, хто прийде 1-м; 2-й забере назад свій внесок. Візьмуть участь: Cocotte, кобила гніда, італійська, власник — пан Де Мікелі, капітан генерального штабу — Верхи власник — Камзол жовтий, рукави й картуз червоні Dora, кобила чала, англійська, власник — пан Ґусман Джуліані К. Рафаеле — Верхи власник — Камзол і картуз білі, перевʼязь червона. Duck, кобила ворона, англійська, власник — пан Кассітто Луїджі — Верхи власник — Камзол білий, рукави й картуз амарантові Alma, кобила чала, англійська, власник — кав. Крешо Луїджі, майор 1-го кавалерійського полку («Ніцца») — Верхи власник — Камзол зелений, рукави червоні, картуз зелений ПЕРЕГОНИ РИССЮ НА ЧАС В ОДНУ СПРОБУ Для коней 5 років і старших, народжених і вирощених у Південних провінціях, в одиночній запряжці. Дистанція 4800 метрів (три кола поля) ПРИЗИ 1-й — Золота медаль і 1000 лір — 2-й — половина внесків плюс власний. Візьмуть участь у двох заїздах такі коні: 1-Й ЗАЇЗД Schiavo, жеребець вороний, 9 років, власник — пан Чарді Джузеппе з Неаполя — Править пан Траккеджано Франческо Brasciano, жеребець гнідий, 8 років, завод Кастальдо, власник — пан Ґроссі Леопольдо з Неаполя — Править власник 2-Й ЗАЇЗД Carlinotto, жеребець сірий, 9 років, завод Маїсто, власник — пан Алетта Федеріґо з Неаполя — Править пан Панетті Р. [нерозбірливо], жеребець вороний, 8 років, власник — пан Траккеджано Фр. з Неаполя — Править власник ПЕРЕГОНИ-ЗМАГАННЯ Між переможцями італійських перегонів — в одну спробу. Дистанція 3200 метрів ПРИЗ Прапор, вишитий золотом, із гербом Неаполітанського товариства захисту тварин NB. Панів членів Товариства повідомляють, що вони мають вільний вхід пішки на іподром, показавши медаль Товариства.
СУДДІ НА ПОЛІ Пан Мікеле Буоно — Пан Мікеле Джуліані Ґусман » Граф Ф. Лефевр ді Бальсорано — » Кав. Рафаеле Джуліані Ґусман » Луїджі Кассітто — » Кав. Джованні Сантасілія » Граф Дж. Ґаетані ді Лауренцана — » Кав. Ґаетано Ґевара ді Бовіно » Марк. Камілло Імперіале — » Герцог ді Еволі » Кав. Онорато де’ Медічі — » Граф Р. Ґаетані ді Лауренцана » Кав. Рафаеле де Роза — » Капітан Рафаеле кав. дʼАґостіно » Герцог ді Сан-Мартіно — » Князь ді Фонді » Марк. Франческо Серра ді Джераче — » Кав. Карло Бона, капітан 1-го кав. полку » Кав. Акілле Сорвілло — » Бар. Франческо Ферранте » Карміне де Іпполітіс — » Паскуале Массімо » Герцог дʼАвена Джованні Валіанте — » Маріно Сорвілло ЗАПАСНІ СУДДІ Пан кав. Карло Караччоло ді Стелла — Пан бар. Джованні де Йоріо » Кав. А. Караччоло ді Кастаньєта — » Кав. Вінченцо Альтамура » Ернесто Джордано — » Едуардо Контарді » Філіппо Буоно — » Джакомо Дель Поццо » Дієґо Калькаґно — » Франческо Аквавіва дʼАраґона » Бар. Доменіко Ломбарді — » Кав. Едмондо Сантасілія РОЗПОРЯДНИКИ ПОЛЯ Члени Правління Неаполітанського товариства захисту тварин Пан кав. Іньяціо де Анджеліс, начальник Муніципальної варти — Пан кав. Карло Карафа з герцогів ді Нойя » Ґаетано Серра Караччоло — » Рафаеле Лауро » Мікеле Кардона САНІТАРНА КОМІСІЯ Пан доктор Алессандро Ґатті, член Правління Неаполітанського товариства захисту тварин — Пан професор Вітареллі, заступник директора Диспансеру Неаполітанського товариства захисту тварин NB. У разі несприятливої погоди перегони можуть перенести на строк до 72 годин. Неаполь, 14 квітня 1877 р. Неаполь — Друкарня кав. Дж. де Анджеліса й сина, друкарів Його Величності Короля Італії.
Друкована програма й журі перегонів риссю Società Zoofila Napoletana, 15 квітня 1877 (два вклеєні аркуші)
Друкована програма й журі перегонів риссю Società Zoofila Napoletana, 15 квітня 1877 (два вклеєні аркуші) Mon Journal, т. 10, с. 116 (факсиміле)
Друкована програма перегонів риссю, 15 квітня 1877: заїзди джентльменів, заїзд на час, судді й санітарна комісія
Друкована програма перегонів риссю, 15 квітня 1877: заїзди джентльменів, заїзд на час, судді й санітарна комісія Mon Journal, т. 10, с. 117 (факсиміле)
— Який чарівний носок! — вигукував Лардерель перед ніжкою Діни. — Такий гострий! Саме цим носком панна й пронизала мені серце!
— Боже мій, пане, то вона дала вам копняка!
— Хай там як, — підхопив він із багатозначним виглядом, — моїм ілюзіям вона копняка не дала.
А тепер перейдімо до вечора. На мені гладенька муслінова спідниця з великою рюшею внизу. Ліф із квадратним вирізом спереду, з рюшею, як на старовинних гравюрах. На руках мітенки, а на ногах — пунцові атласні туфельки. Туфельки оздоблені золотом і завʼязані на щиколотці широкою стрічкою з фаю.
Усі ці пани щоразу просили потанцювати — ну що ж, сьогодні ввечері їм дають потанцювати.
Усе влаштовано якнайкраще, наскільки це можливо в цьому мерзенному шинку. Вітальня без меблів, великий передпокій, потім малий; щедро заставлений буфет — у будуарі праворуч.
Я не надто гарна й неспокійна. Першим приходить Шеттіно, потім Караччоло, потім старий Карміньяно. Пані й панна Фаббрікаторе, пані й пан дʼАґостіно. Гамонтови. Порчінарі, Дзуніка, Сантасілья, Маріні, Альтамура. Князь Меліссано приводить свого друга герцога Ґроттамінарду, який уже тиждень просить, щоб його представили: високий, білявий, бородатий і косоокий. І Лардерель — цікавий і не пʼяний. Потім Скініна. І князь Ґройтер, герцог Санта-Северина, якого сьогодні по обіді представив Насимов. Здається, це все; ні, був ще чарівний Меліто. І Кампомаріно — куди ж його подіти! Тим паче що саме він і Меліссано були перлинами вечора: як інтермедію, вони бездоганно виконали тарантелу під тріскотіння кри-кри.
Я розважала товариство, вголос кепкуючи з усього, починаючи з себе самої.
Утім, я й не видаю це зібрання за щось інше, ніж воно є. Маркуар лежить у ліжку після падіння на «Skating». Ми послали йому груш, інжиру, купу всяких дурничок. Танцювали до третьої ночі, вечеряли. Був тапер.
Ольгу й Марі так покинули напризволяще, хоч дам було й мало, що я обурена на цих панів. Меліссано, як колись Саетоне, верховодив усім.
Як фігуру котильйону влаштували «кота й мишу». Ґраттамінарда такий високий, що, кинувшись на підлогу й розкинувши руки, діставав до кожного. Діну впіймали посеред метушні, яку зчинила ця жердина, покладена впоперек вітальні.
Ми опинилися наодинці з Лардерелем біля буфету, і замість того, щоб сказати те, що конче треба було сказати, я точила баляси; вираз тривіальний, але граційний, надто коли, як я, точиш баляси граційно. А потім, розумієте, суперництво, яке викликає цей артист... ці жарти.
Ми вже почали виходити кожен на свій балкон, а Денгоф за нами підглядав.
Проте я мушу з ним поговорити: не можна дозволити, щоб у його голові розросталися такі думки.
Він ще до вечері нишком утік спати. Щоб дізнатися, де він, я посилаю грушу швейцарському опудалу, а Розалі посилаю до нього самого. У цьому нема нічого дивного: він досить жартує з нею й із Меліссано, щоб у такому дусі все було дозволено. Він лежав у ліжку.
Ми розважилися. Це не бал, ви ж розумієте, а просто чоловіче зібрання, помʼякшене присутністю трьох поважних матрон і двох невинних панночок, а саме пань Гамонтової, Фаббрікаторе й дʼАґостіно та панн Фаббрікаторе й Гамонтової.
Я дуже пишаюся компліментом Сантасільї, що так разюче відрізняється від самовпевненості й компліментів цих панів. Він дивився на мою ніжку й радився на вухо з Дзунікою, який, здавалося, казав: та звісно, друже, чом би й ні? та так, та так. Дзуніка на рік старший за Сантасілью, який нарешті, весь червоніючи, каже мені, що досі знали тільки сім чудес... але щойно зʼявилося восьме.
— І яке ж?
Збентежений погляд на Дзуніку, який підбадьорює моноклем.
— Це... ось це!
Збентеження.
— Що «це»?
— Черевичок
— А.
— Так, не... не зовсім черевичок... (погляд на Дзуніку) а те, що в ньому.
Таку делікатність — не зачепити навіть словом — знайдеш лише в дітей із доброї родини, яким вісімнадцять, і в розумних та делікатних чоловіків, яким тридцять пʼять.
— Ну, — кажу я, сміючись, — ви не гаєте часу, юначе; можу навіть напророкувати вам, що ви далеко підете.
Він геть зніяковів, почервонів і почав питати в Дзуніки по-італійськи, чи не сказав він чогось зайвого: так можна було сказати? адже так?
Близько третьої лишалося тільки кілька панів, серед них Меліссано, який, бідолашна мавпа, надолужував своє за столом: пив, гриз, їв, лаявся, захоплювався.
О четвертій я ще грала на мандоліні.
Яке чарівне було б життя, якби Лардерель мене так не дратував. У Неаполі все — сонце й пісня
Неаполь буде, як уже був, моїм найкращим спогадом, попри Лардереля, якому я нічого не можу закинути.
Хіба можна це порівняти з образами в Ніцці!!! Ніцца — жах і бруд?
Тридцять шість тисяч мук за два дні шаленого сміху з Сапоженіковими.
Неаполю, я ненавиджу тебе як місто, але доброзичливість, яку ти в собі ховаєш, примирює мене з твоїми незаперечними, але неприємними красотами.

Примітки

В оригіналі італійською: «per inabilità» — майном Лардереля за рішенням суду розпоряджається опікун (пор. 069, «під опікою»). ↩
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х. ↩