❦
Субота, 7 квітня 1877
О девʼятій я гуляла у Вілла-Реале1. — Панно, ви загубите свого собаку! — сказав Лардерель, надходячи із західного боку Акваріуму2. — Справді, добродію, ну то нехай губиться, ідіть собі геть і дайте мені гуляти далі. — Запевняю вас, він загубиться. — Ідіть геть. — Хочете, я піду його пошукаю? — Ідіть...Samedi 7 avril 1877 A neuf heures je me promenais dans la Villa-Reale. - Mademoiselle, vous perdez votre chien ! dit Larderel en arrivant du côté ouest de l’Aquarium. - Vraiment Monsieur, eh bien qu’il se perde, allez-vous en et laissez-moi continuer ma promenade. - Je vous assure qu’il se perdra. - Allez-vous en. - Voulez-vous que j’aille le chercher ? - Allez...
Потім він повернувся з Пратером і:
Il revint ensuite avec Prater et :
- J’ai cru que vous me faisiez un poisson d’avril - Non, c’est le 7 aujourd’hui - Vous vous conduisez mal, vous êtes un chenapan, une horreur, vous ne méritez rien ! Comment êtes-vous venu hier, pourquoi ? Quelles sont ces façons ? M’inviter au [Skating], je vous ai appelé ici pour vous battre ! - Mais pourquoi ?
— Ви пропадаєте, ви вже...
- Vous vous perdez, vous êtes déjà...
— Я був у вас, не застав вас, чекав на вас на «Skating», ви не прийшли.
- J’étais chez vous, je ne vous ai pas trouvées, je vous ai attendues au Skating, vous n’êtes pas venues.
— На щастя! Щоб бачити вас у такому товаристві?
- Heureusement ! Pour vous voir en une pareille compagnie ?
— Я був із маркізою де Пікколеліс. — Знаю! Гарненька маркіза, пройдисвітка, та й годі! Я знаю й інших маркіз такого ж штибу. — Як це ви знаєте... — І ви теж, маркіз! — Ходімо далі, нас можуть побачити. — Далі — гірше,... та ходімо за Акваріум, а потім зайдемо всередину.
- J’étais avec la marquise de Piccolelis. - Je sais ! Jolie marquise, une coquine, voilà tout ! Je connais d’autres marquises aussi dans ce sens. - Comment vous connaissez... - Vous aussi, des marquises ! - Venez plus loin, on nous verrait. - Plus loin c’est pire,... mais allons derrière l’Aquarium et puis nous y entrerons.
Ви легко уявите собі моє становище. Я була ще настільки розпалена, що не скаржилася, і мої докори звучали як образи. — Коли ви відʼїжджаєте? — кажу я. — У понеділок і повертаюся в четвер. — Куди це ви ще їдете? — На перегони до Рима. — А потім? Я хочу знати, щоб із вами не зустрічатися. — А потім повертаюся до Неаполя, а пʼятнадцятого знову їду до Флоренції. — Я тут, щоб попрощатися з вами. — Ви відʼїжджаєте? — Так. — Коли? — За тиждень. — Я поїду слідом за вами.
Vous vous figurez aisément ma position. J’étais assez montée encore pour ne pas me plaindre et pour donner à mes reproches la forme d’injures. - Quand partez-vous ? dis-je. - Lundi et je reviens jeudi. - Où allez-vous encore ? - Pour les courses à Rome. - Et puis ? Je veux savoir pour ne pas me rencontrer avec vous. - Et puis je reviens à Naples et le 15 je repars pour Florence. - Je suis ici pour vous dire adieu. - Vous partez ? - Oui. - Quand ? - Dans huit jours. - Je vous suivrai.
Не памʼятаю, що я відповіла. — Сподіваюся, — сказав він потім, — що ви поїдете тією самою дорогою, аби мати приємність мене бачити. — Приємність! — Ні? Для вас це не приємність? — Ні! — Тоді це для мене. Та я дам вам вийти першою — О! так, але ви негідник, я вас ненавиджу. — Побачимося на перегонах. — Так, бо їду я туди не заради вас! Але ви не дістанете того, що я... — Чого. — О! ви на це не заслуговуєте! — Так, так, я це дістану, чи не так, я це дістану? — Ви ж добре знаєте, що так.
Je ne me souviens pas ce que j’ai répondu. - J’espère dit-il après, que vous ferez le même chemin pour avoir le plaisir de me voir. - Plaisir ! - Non ? Ce n’est pas un plaisir pour vous ? - Non ! - Alors c’est pour moi. Mais je vais vous laisser sortir la première - Oh ! oui, mais vous êtes un misérable, je vous déteste. - Nous nous verrons aux courses. - Oui, puisque je n’y vais pas pour vous ! Mais vous n’aurez pas ce que je... - Quoi. - Oh ! vous ne le méritez pas ! - Si, si, je l’aurai, n’est-ce pas je l’aurai ? - Vous savez bien que oui.
Ні слова, ні погляду! Ми вийшли, сварячись. — Ви поспішаєте, добродію? — О пів на десяту в мене справа, а ви, панно? — У мене не так, як у вас, на кожному розі пройдисвітки й пройдисвіти, що мене чекають! — О! послухайте, панно, ви ж щойно мене чекали... — Я — це виняток і провина, велика провина. — Боже мій, так, я негідник. — О! я це бачу. Ви робите з себе посміховисько, завжди з якимись... паскудствами! Ви сміховинний, і станете ще сміховиннішим. Це ганьба! Ви знаєте, що це я залицяюся до вас? — О ні, це жарт? Ви залицяєтеся до мене не більше, ніж я до вас. Це маленький жарт між нами, та й годі. Я зустрів вас тут випадково... — Оскільки у вас немає ні самолюбства, ні марнославства, ви розповідатимете, ніби те, що я зробила, я роблю для інших! — О! панно, ніколи! чистісінький випадок. — Прощавайте! — Прощавайте.
Pas un mot, pas un regard ! Nous sommes sortis en nous chamaillant. - Vous êtes pressé Monsieur ? - A neuf heures et demie j’ai une affaire, et vous Mademoiselle ? - Moi je n’ai pas comme vous à chaque coin des coquines et des coquins qui m’attendent ! - Oh ! écoutez Mademoiselle, vous m’attendiez tout à l’heure... - Moi, c’est une exception et un tort, un grand tort. - Mon Dieu oui, je suis un chenapan. - Oh ! je le vois. Vous vous rendez ridicule, toujours avec des... saletés ! Vous êtes ridicule, vous le deviendrez davantage. C’est une honte ! Vous savez que c’est moi qui vous fais la cour ? - Oh non, c’est une plaisanterie ? Vous ne me la faites pas plus que je vous la fais. C’est une petite plaisanterie entre nous voilà tout. Je vous ai rencontrée ici par hasard... - Comme vous n’avez ni amour-propre, ni vanité vous raconterez que ce que j’ai fait je le fais pour d’autres ! - Oh ! Mademoiselle jamais ! un pur hasard. - Adieu ! - Adieu.
Мені довелося гуляти десять хвилин, щоб усвідомити те, що сталося. І тоді все моє тіло почало палати, наче мене побили. Я заплющила очі, і мене пройняв холод. Чи досить ясно тепер! Було б по-дурному розповідати, що відбувалося в мені, поки я писала ці рядки, — ви й самі зрозуміли.
Il m’a fallu me promener pendant dix minutes pour me rendre compte. Et alors tout mon corps a commencé à brûler comme si on m’avait donné des coups. J’ai fermé les yeux et j’eus froid. Est-ce assez clair maintenant ! Il serait stupide de raconter ce qui s’est passé en moi pendant que j’écrivais ces lignes, vous l’avez compris.
Тепер я мушу їхати на Перегони. О Боже мій, я даю цей обіт не зі злоби, не з легковажності чи примхи, а з глибокого горя і з любові. Зроби так, щоб він упав і небезпечно занедужав! Щоб зламав собі руку, ногу, щоб мусив пролежати чотири тижні в ліжку! В імʼя всіх сліз, що душать мене вже дві добрі години, змилуйся наді мною бодай раз, Боже мій. Свята Маріє, здається, це блюзнірство — закликати тебе заради злого діла, але в імʼя страждань, які лиш ти бачиш і розумієш, в імʼя всіх моїх нещасть змилуйся наді мною. Забудь те добро, яке було в моєму житті, його не так і багато; думай тільки про мої минулі терзання і про мій новий, мій глибокий, мій солодкий теперішній відчай.
A présent je dois aller aux Courses. Oh mon Dieu ce n’est pas par méchanceté que je fais ce vœu, ce n’est pas par légèreté ou extravagance, mais par chagrin profond et par amour. Faites qu’il tombe et soit dangereusement malade ! Qu’il se casse un bras, une jambe, qu’il en soit réduit à quatre semaines de lit ! Au nom de toutes les larmes qui m’étouffent depuis deux grandes heures, ayez une fois pitié de moi Mon Dieu. Sainte Marie je crois que c’est une profanation que de vous invoquer pour une méchanceté, mais au nom des souffrances que vous seule voyez et comprenez, au nom de toutes mes infortunes ayez pitié de moi. Oubliez ce que j’ai eu de bon dans la vie, ce n’est pas la plus grande partie; ne pensez qu’à mes déchirements passés, et à mon nouveau, à mon profond, à mon délicieux désespoir d’à présent.
Зроби так, щоб він упав і щоб я могла, мов собака, чатувати під його дверима, мов доглядальниця, прислуговувати йому, навколішки! А якби він помер, я б теж померла з радістю. І це був би ще надто прекрасний кінець для такого створіння, як я, для відштовхнутого собаки! Я піду чепуритися, та гарною не стану, я задихаюся від сліз. Я задихаюся від ревнощів! Моя маленька Александріна!! І та інша його прогнала, а він чіпляється за спідниці жінки, яку утримує якийсь добродій із Неаполя!! Я віддаю тобі пʼять років свого життя, Боже мій, аби він упав із коня! Ти, що читаєш у глибині сердець, ти знаєш, що це серце святе!
Faites qu’il tombe et que je puisse comme un chien veiller à sa porte, comme une garde-malade le servir, à genoux ! Et s’il mourait je mourrais aussi avec joie. Ce serait encore une trop belle fin pour une créature comme moi, pour un chien repoussé ! Je vais me faire belle, je ne le serai pas, j’étouffe de larmes. J’étouffe de jalousie ! Ma petite Alexandrine !! Et l’autre l’a chassé, et il s’accroche aux jupes d’une femme entretenue par un monsieur de Naples !! Je vous donne cinq ans de ma vie Mon Dieu pour qu’il tombe de cheval ! Vous qui lisez au fond des cœurs, vous savez que ce cœur est saint !
Розалі каже мені, що слуги бачили мене з ним. — Ах! якби я була з вами довше, я б пішла вас шукати! Тепер про це підуть балачки. Після того як сказали, що ви заручені з паном графом Денгофом, кажуть і певні того, що ви виходите за пана графа. Його камердинер певен, він у це вірить. І всі. — Це неправда! — Знаю, та все ж треба ховатись краще. Ах! якби я знала, що ви зробите таку дурницю! Хоч проганяйте мене, а я вам кажу! Та мені байдуже! Я його наречена! О! Боже мій.
Rosalie me dit que des domestiques m’ont vue avec lui. - Ah ! si j’étais depuis plus longtemps avec vous, j’aurai été vous chercher ! A présent on va en parler. Après avoir dit que vous êtes fiancée à Monsieur le comte Doenhoff, on dit et on est sûr que vous épousez Monsieur le comte. Son valet de chambre est sûr, il le croit. Et tout le monde. - Ce n’est pas vrai ! - Je sais, mais enfin il faut s’cacher [sic] mieux. Ah ! si je savais que vous feriez une telle bêtise ! Envoyez-moi promener, mais je vous l’dis ! [sic] Que m’importe ! Je suis sa fiancée ! Oh ! mon Dieu.
Я вдягаю сукню з білого сицилієну5, довгу й майже гладку, з казакином у стилі Людовіка XV6 із жабо. Смугасті біло-зелені панчохи, чорні черевички. (Чорна оксамитова токка, казакин у зелено-білу смужку.) Я ношу його кольори7 і від Толедо заплющую очі, даючи обіт не розплющувати їх аж до Марсового поля8, аби він упав. Зроби так, щоб він упав, — повторювала я тихцем усю дорогу. Я дуже боялася, що якийсь вигук моїх рідних змусить мене розплющити очі або що якийсь гуркітливий екіпаж змусить мене думати про щось інше, ніж: зроби так, щоб він упав...
Je mets une robe de sicilienne blanche, longue et presque unie, avec une casaque Louis XV à jabot. Des bas rayés blanc et vert, souliers noirs. (Toque velours noir, casaque rayée vert et blanc). Je porte ses couleurs et à partir du Toledo je ferme les yeux en faisant vœu de ne les ouvrir qu’au Champ de Mars pour qu’il tombe. Faites qu’il tombe, répétais-je tout bas tout le long de la route. J’avais très peur qu’une exclamation des miens ne me fît ouvrir les yeux, ou que quelque voiture bruyante ne me fît penser autre chose que : faites qu’il tombe...
Але я розплющила очі лише на місці — і то тільки для того, щоб угледіти Лардереля, який їхав за нами у фіакрі з другом і Серафеном.
Mais je n’ai ouvert les yeux qu’en arrivant et pour apercevoir Larderel qui venait derrière nous en fiacre avec un ami et Séraphin.
Ми беремо Фаббрікаторе до нашого екіпажа, і коли надходять чоловіки, ми скидаємося на карриколо9: люди були скрізь — на колесах, мало не на конях.
Nous prenons les Fabbricatore dans notre voiture et lorsque les messieurs arrivent nous avons l’air d’un Carricolo; il y avait du monde partout, sur les roues, presque sur les chevaux.
Перед очима в мене миготять циганки, що пророкують мені бозна-що, потім мені дарують квіти. Я прикрашаю фіалками всіх кавалерів, і нас ведуть на трибуну; їх три, мушу вам сказати: ліворуч — для всіх товариств, праворуч — для добродіїв, а посередині — для двору. Король10, принци Пʼємонтський, Прусський, Австрійський — там. Барон, якого мені представили днями, зветься Еудженіо Скініна, з маркізів ді Сант-Еліа. Учора ми отримали його картки. Отож він надходить тієї миті, коли я доволі гучно нарікаю на все.
Il me passe devant les yeux des bohémiennes qui me prédisent je ne sais quoi, puis on me donne des fleurs. Je décore tous les cavaliers de violettes et on nous emmène à la tribune, il y en a trois je dois vous dire, la gauche c’est pour toutes les sociétés, à droite pour les messieurs et au milieu pour la cour. Le Roi, les princes de Piémont, de Prusse, d’Autriche, sont là. Le baron qu’on m’a présenté l’autre jour se nomme Eugenio Schininà, dei Marchesi di Sant Elia. Nous avons reçu ses cartes hier. Donc il vient au moment où je me plains assez haut de tout.
— Якщо я бажаю, щоб Лардерель впав, — кажу я, — то з людинолюбства. Досить мені чогось побажати, і воно не збудеться. — О! не завжди, — каже Скініна. — Чому? Завжди. — А проте з вами сталося дещо, чого ви бажали. — Що? — Дещо зовсім свіже. — Кажіть. — Ви бажали познайомитися з Королем — і познайомилися. — Познайомилася? Ні, добродію. — Так, ви розмовляли з ним на сходах. — Так, я була на сходах, коли проходив Король. Я вклонилася йому, і якщо його Величність ушанував мене особливим поклоном, це ще не означає, що я знайома з Королем, на жаль. — Так кажуть. — Це неправда. На жаль!
- Si je désire que Larderel tombe, dis-je c’est par philantropie. Je n’ai qu’à désirer pour que rien n’arrive. - Oh ! pas toujours, dit Schininà. - Pourquoi ? Toujours. - Pourtant il vous est arrivé quelque chose que vous avez désiré. - Quoi ? - Quelque chose de tout frais. - Dites. - Vous avez désiré connaître le Roi et vous l’avez connu. - Connu ? Non Monsieur. - Si, vous lui avez parlé sur l’escalier. - Oui, je me trouvais sur l’escalier lorsque le Roi a passé. Je l’ai salué et si sa Majesté m’a honorée d’un salut particulier cela ne veut pas dire que je connaisse le Roi, malheureusement. - On l’a dit. - Ce n’est pas vrai. Hélas !
Увесь час у нас було досить кавалерів, щоб без труднощів сходити вниз і підійматися аж до вагової. Я зійшла подивитися, як сідає на коня Лардерель, якого вже бачила на трибуні добродіїв, потім ми сіли на свої місця, і перегони почалися — надзвичайно цікаві. Імʼя Лардереля, яке було в усіх на вустах, тішило мене й викликало ревнощі. Мені здавалося, що це привласнення і що мені роблять любʼязність. Лардерель був перший, а потім Серра Джераче, потім Сарно.
Pendant tout le temps nous avions assez de cavaliers pour descendre et remonter sans gêne jusqu’au pesage. Je suis descendue voir monter Larderel que j’avais déjà vu sur la tribune des messieurs, puis nous avons pris nos places et la course a commencé extrêmement intéressante. Le nom de Larderel répété par toutes les bouches me faisait plaisir et me rendait jalouse. Il me semblait que c’était une usurpation et une gentillesse qu’on me faisait. Larderel était premier et puis Serra Gerace, puis Sarno.
Коли Лардерель почав відставати, я обернулася поговорити з Кампомаріно, бо Сарно і Джераче мене не цікавили. Але тієї самої миті всі закрутили головами й замахали руками, і я почула: Лардерель на землі! То ти мене почув, Боже мій! І одразу інший крик: Він на ногах, він іде!
Lorsque Larderel commença à perdre du terrain je me suis tournée parler à Campomarino, Sarno et Gerace ne m’intéressant pas. Mais en ce même moment il se fit un grand mouvement de têtes et de bras et j’entendis : Larderel est par terre ! Vous m’avez donc entendue Mon Dieu ! Et aussitôt un autre cri : Il est à pied, il marche !
Діна спускається з Маркуаром, а я йду за ними з Порчінарі, поки Джераче перемагає під грім оплесків. Я підійшла, коли він казав Діні: — Зі мною нічого, анічогісінько, кінь кульгавий. — Ви впали? — спитала я. — Та зовсім ні, це кінь, я зіскочив на землю.
Dina descend avec Marcuard et je les suis avec Porcinari pendant que Gerace gagne au milieu d’un tonnerre d’applaudissements. Je suis arrivée comme il disait à Dina: - Je n’ai rien, rien du tout, le cheval est boiteux. - Vous êtes tombé ? demandai-je. - Mais pas du tout, c’est le cheval, j’ai sauté par terre.
Я піднялася назад на трибуну, проходячи повз пишний павиний хвіст, намальований на сукні Пікколеліс. Хто їй платить за такі сукні? Боже мій, думала я, відповідаючи Дзуніці якісь дурниці, Боже мій, чому ти не був до кінця добрий! Тієї ж миті вся юрба ринула до вагової, мов потворна, ревуча хвиля, і від криків, що зчинилися навколо, мені перехопило подих. — Якогось чоловіка несуть на руках, це Лардерель! Він знепритомнів, кінь ударив його копитом у груди!
Je suis remontée à la tribune en passant auprès d’une queue de paon splendide peinte sur la robe de la Piccolelis. Qui lui paye de telles robes ? Mon Dieu, pensais-je en répondant des bêtises à Zunica, mon Dieu, pourquoi n’avez-vous pas été tout à fait bon ! En cet instant même toute la foule s’est portée vers le pesage comme une vague monstrueuse et hurlante et des cris poussés tout autour me coupèrent la respiration. - On porte un homme dans les bras, c’est Larderel ! Il est évanoui, un cheval lui a donné un coup de pied dans la poitrine !
— Мамо, тримайтеся спокійно, за нами стежать, — сказала я російською11, бліднучи. Я відчула, що блідну, бо мене пройняв сильний холод. Двірські добродії, лікар, усі ринули вниз. Нарешті, прошепотіла я сама до себе, нарешті. — Нічого дивного, — казали довкола мене дами, — нічого дивного, він був пʼяний як чіп. — Це неправда, — кажу я Дзуніці, — я розмовляла з ним, коли він сідав на коня, це неправда.
- Maman, tenez-vous tranquille, on nous observe, dis-je en russe, en pâlissant. J’ai senti que je pâlissais parce que j’eus très froid. Les messieurs de la cour, le médecin, tout le monde s’est précipité en bas. Enfin, murmurai-je à moi-même, enfin. - Il n’y a rien d’étonnant, disaient des dames autour de moi, il n’y a rien d’étonnant, il était ivre mort. - Ce n’est pas vrai, dis-je à Zunica, je lui ai parlé comme il montait à cheval, ce n’est pas vrai.
Мені було холодно, але я була дуже спокійна; цієї миті. — Підіть-но подивіться, що там, а тоді повернетеся й розкажете, — кажу я Дзуніці. І пересуди йшли своїм ходом, юрба тиснулася, а Король підступив аж до барʼєра, щоб подивитися, обернувшись спиною до поля, яке вже заповнювали нові коні. — Ну що, добродію? — Ах! панно, бідолашний Лардерель... помер! Я повторювала це так часто жартома, що змогла відповісти з досконалим спокоєм: — Що ж, як помер, то його поховають. — Та він помер, помер по-справжньому.
J’avais froid mais j’étais très calme; en ce moment. - Allez donc voir ce qu’il y a, et revenez raconter - dis-je à Zunica. Et les commentaires allèrent leur train, et la foule se pressait et le Roi s’est avancé jusqu’à la rampe pour voir, tournant le dos au champ que remplissaient déjà de nouveaux chevaux. - Eh bien Monsieur ? - Ah ! Mademoiselle, le pauvre Larderel... est mort ! Je l’ai répété si souvent pour rire que je pus répondre avec un calme parfait : - Eh bien s’il est mort c’est qu’on l’enterrera. - Mais il est mort, mort vraiment.
— Я ж казала, що це не Лардерель, — скрикнула біля мене княгиня Джераче, — Франческо, це мій син, я впізнаю Франческо!12 І справді, нещастя сталося з Джераче: коли він пішов поглянути, що з Лардерелем, його вдарив копитом кінь.
- Di cevo che non era Larderel, s’écria la Princesse Gerace à côté de moi, Francesco, è mio figlio, riconosco Francesco ! En effet l’accident était arrivé à Gerace qui allant voir ce qu’avait Larderel reçut le coup de pied d’un cheval.
Це було розчарування; яка ж я дурна, далебі, що вірю, ніби зі мною може колись статися щось дуже приємне! Якби він помер, я ринула б туди, я... сама не знаю що, і вдягла б жалобу з насолодою. Ні мені, ні комусь іншому. Треба було бачити, як на мене дивилися, коли я відповіла на звістку про його смерть.
Ce fut un désappointement, suis-je bête en vérité de croire qu’il puisse jamais m’arriver quelque chose de très agréable ! Lui mort, je me précipitais là-bas, je... je ne sais quoi, et je prenais le deuil avec volupté. Ni à moi ni à personne. Il fallait voir comme on me regardait quand j’ai répondu à la nouvelle de sa mort.
Зворотна дорога у двох екіпажах із Фаббрікаторе тривала півтори чи дві години. Лардерель їхав за нами від самого клубу. Казатимуть, що він мій. Хіба не такими дурницями публіка проникає в чуже приватне життя? Мій. Ото сміховина.
Le retour en deux voitures avec les Fabbricatoire a duré une heure et demie ou deux heures. Larderel venait derrière nous à partir du club. On dira qu’il est à moi. N’est-ce pas par de semblables niaiseries que le public pénètre dans l’intérieur ? A moi. Voilà une dérision.
Я божевільна, я хвора, я палаю, мені хочеться спати, я хотіла б усе розтрощити, плакати, померти. Краще померти, ніж бути такою, як я? Я знервована, божевільна, скажена, нещасна!! — У мене зараз буде напад божевілля! — кажу я Дзуніці, Сантасільї й Альтамурі, які провели в нас вечір.
Je suis folle, je suis malade, je brûle, j’ai sommeil, je voudrais tout casser, pleurer, mourir. Vaut mieux mourir que d’être comme je suis ? Je suis énervée, folle, enragée, malheureuse !! - Je vais avoir un accès de folie ! dis-je à Zunica, Santasiglia et Altamura qui ont passé chez nous la soirée.
Але замість божевілля я впала в стан такого нестерпного знесилення й відчаю, що по лікаря принца послали, а я кепкувала з нього двадцять хвилин. Згодом я сміятимуся з цієї сцени; старий німець питав мене, що зі мною... — Ах! добродію, — відповідала я щиро журливим голосом, — я не знаю, мені зле, передусім голова... — У вас? — У мене мозок розладнаний13... — Розладнаний? я не розумію цього французького виразу... — Розладнаний, розхитаний, у мене напади божевілля... Старий мене втішав і запевняв, що тифу в мене не буде, бо саме під цим приводом я його викликала. Ах! якби я могла дістати добру черевну гарячку! Яке то було б щастя! Це б розвіяло мої думки.
Mais au lieu de la folie je suis tombée dans un état de prostration, de désespoir si insupportable qu’on est allé chercher le médecin du prince que j’ai blagué pendant vingt minutes. Plus tard je rirai de cette scène, le vieil Allemand me demandait ce que j’avais... - Ah ! Monsieur, répondais-je d’une voix sincèrement navrante je ne sais pas, je me sens mal, la tête surtout... - Vous avez ? - J’ai le cerveau détraqué... - Détraqué ? je ne comprends pas cette expression française... - Détraqué, dérangé, j’ai des accès de folie... Le bonhomme me consolait et assurait que je n’aurais pas le typhus, car c’est sous ce prétexte que je l’ai appelé. Ah ! si je pouvais avoir une bonne fièvre typhoïde ! Quel bonheur ce serait ! Ça me changerait les idées.
— Панно, — шепнула мені на вухо Розалі, — пан граф збирався піднятися, він питав двічі, але коли дізнався, що у вас гості, ліг спати.
- Mademoiselle, dit Rosalie à l’oreille, Monsieur le comte allait monter, il a demandé deux fois, mais quand il a su que vous aviez du monde il s’est couché.
Я струснулася, мов одержима, і пішла втинати безліч витівок, звертаючись до Маркуара, який, здається, мені друг.
Je me suis secouée comme une possédée et je suis allée me livrer à trente-six extravagances m’adressant à Marcuard qui me semble ami.
Таке може статися лише зі мною! А все ж цей намір прийти, хай який кволий, трохи мене розраджує.
Cela ne peut arriver qu’à moi ! C’est égal, cette intention, quelque faible qu’elle soit, de venir me fait un peu de bien.
— Ви ось така, — сказав Маркуар, — а мій друг унизу зовсім інакший: він геть знесилений, утомлений, нещасний, лежить, він збирався прийти...
- Vous êtes comme ça, a dit Marcuard, et mon ami d’en bas est tout autrement, il est dans une prostration complète, il est fatigué, malheureux, couché, il allait venir...
О! ці...
Oh ! ces...
Пізніше приходить Меліссано, і я прошу його дати Лардерелю поспати.
Melissano vient plus tard et je le prie de laisser dormir Larderel.
— Хай лежить, не будіть його, принаймні цієї ночі; він помре, якщо й далі так себе виснажуватиме.
- Laissez-le couché, ne le réveillez pas, cette nuit au moins; il mourra s’il continue de pareilles fatigues.
— Бачите, бачите, — вигукує Меліссано, — що я казав!
- Voyez-vous, voyez-vous, s’écrie Melissano, qu’est-ce que je disais !
Та що мені до того! Я не приховую, що я найпокірніша служниця всієї його зневаги.
Qu’est-ce que ça me fait ! Je ne cache pas que je suis la très humble servante de tous ses dédains.
Він хотів прийти!!!
Il voulait venir !!!
— Він сказав мені, не думаючи, я поїду слідом за вами, і якби ви знали, скільки разів я звертаюся до цієї фрази, щоб зачерпнути в ній трохи утихомирення14!
- Il m’a dit sans y penser je vous suivrai, et si vous saviez combien de fois je me tourne vers cette phrase pour y puiser un peu de tranquillisation [sic] !
Усі ці тривоги змушують мене плутати порядок подій. Коли ми поверталися з перегонів, то застали в передпокої якогось чоловіка — не кажу «добродія», — і я вже хотіла спитати, хто це, коли Розалі підбігла до мене й, відвівши вбік, сказала:
Toutes ses transes me font intervertir l’ordre des évènements. Comme nous rentrions des courses, nous trouvâmes dans l’antichambre un homme, je ne dis pas un monsieur, j’allais demander qui ? lorsque Rosalie courut au devant de moi et me prenant à part :
— Ходіть швидше, тільки не хвилюйтеся...
- Venez vite, seulement ne vous excitez pas...
На мить я понадіялася, що Біжу помирає...
J’ai un instant espéré que Bijou était mourant...
— Що сталося?
- Qu’y a-t-il ?
— Це секретар Короля, він приходить уже втретє, прийшов від імені Короля перепросити...
- C’est le secrétaire du Roi, qui vient pour la troisième fois déjà, il vient de la part du Roi faire des excuses...
Я стояла перед тим чоловіком, а за мить ми всі були у вітальні.
J’étais devant l’homme et un instant après nous étions tous au salon.
Одного погляду мені вистачило, щоб зрозуміти, з ким я маю справу.
Un regard me suffit pour savoir à qui j’avais affaire.
Мабуть, це був секретар із таємного листування Його Величності. Я воліла б камергера.
Ce devait être un secrétaire des correspondances secrètes de Sa Majesté. J’aurais voulu un chambellan.
Він говорив італійською, і я говорила цією мовою з легкістю, яка мене саму дивує.
Il parlait italien et j’ai parlé cette langue avec une facilité dont je suis étonnée.
Ах! так, цей чоловік зветься кавальєре Паоліні.
Ah ! oui cet homme a nom Cavaliere Paolini.
— Панно, — почав він, — я прийшов від Короля, який послав мене навмисне, щоб висловити вам, як він шкодує з приводу неприємності, що могла спіткати вас учора. Його Величність дізнався, що вас... вилаяла пані ваша матінка, яка, можливо, подумала, що Король був невдоволений. Нічого подібного, Король у захваті, зачарований, він весь час про це говорив; а ввечері покликав мене й сказав:
- Mademoiselle, commença-t-il, je viens de la part du Roi qui m’envoie exprès pour vous exprimer tout le regret qu’il a de ce qui a pu vous arriver de désagréable hier. Sa Majesté a su que vous aviez été... grondée par Madame votre mère qui a peut être pensé que le Roi avait été contrarié. Il n’en est rien, le Roi est ravi, enchanté, il en a parlé tout le temps; et le soir il m’a appelé et m’a dit :
— Іди й скажи цій панночці, що я дякую їй за чемність, яку вона виявила, скажи, що її любʼязність і великодушний порив дуже мене зворушили, що я дякую їй і всій її родині. Я не тільки не гніваюся, а й у захваті, скажи це її мамі (її мамусі15), скажи, що я завжди памʼятатиму це. Король побачив, що цей порив ішов від вашого доброго серця, і саме це йому полестило; Король знає, що вам нічого не треба, що ви іноземка, — саме тому він такий зворушений. Він увесь час про це говорив і посилає мене перепросити за прикрість, якої ви зазнали.
- Va, et dis à cette demoiselle que je la remercie de l’acte de courtoisie qu’elle a fait, dis-lui que sa gentillesse et son mouvement généreux m’ont très touché, que je remercie elle et toute sa famille. Loin d’être fâché je suis enchanté, dis-le à sa maman (sua mamma), dis que je me souviendrai toujours de cela. Le Roi a vu que ce mouvement venait de votre bon cœur et c’est ce qui l’a flatté, le Roi sait que vous n’avez besoin de rien, que vous êtes étrangère, c’est justement pour cela qu’il est si touché. Il en a parlé tout le temps et il m’envoie faire ses excuses pour le désagrément que vous avez eu.
навскоси
Мама переконала Денгофа, ніби мене на двадцять чотири години замкнули в покарання за цю витівку, і чутка одразу ж розійшлася — тим легше, що я лишалася за шибками балкона, [поки] Діна гуляла з мамою.
en travers Maman a fait accroire à Doenhoff que j’avais été enfermée pendant vingt-quatre heures pour punition de l’escapade et ce bruit s’est aussitôt répandu d’autant plus facilement que je suis restée derrière les vitres du balcon pendant [que] Dina se promenait avec maman.
Я десять разів його перебивала, і нарешті мене прорвало потоком слів подяки й радості.
J’avais interrompu dix fois et enfin j’ai débordé en un flot de paroles de gratitude et de joie.
Король надто, надто добрий, що подбав про те, щоб мене заспокоїти.
Le Roi était trop, trop bon de penser à me rassurer.
Я, божевільна, уявила, ніби я в себе на батьківщині й бачу свого імператора, з яким я розмовляла (це правда), — от і подумала, що можу заговорити з Королем.
J’étais une folle qui croyait être dans mon pays et voir mon empereur à qui j’ai parlé (c’est vrai) a cru pouvoir aborder le Roi.
Я була б у розпачі, якби Король зазнав через мій вчинок хоч найменшої прикрості. Мені було страшенно лячно, я думала, що образила Короля, я, може, налякала його своєю різкістю...
J’étais au désespoir si le Roi avait eu le moindre ennui de ce que j’ai fait. J’avais eu une peur atroce croyant avoir offensé le Roi, je l’ai peut-être effrayé par ma brusquerie...
— Його Величність ніколи не лякається, коли йдеться про вродливу дівчину16, і я повторюю вам від імені Короля — це його слова, я нічого не додаю, — що він аж ніяк не сердиться, а навпаки — у захваті, зачарований, вдячний. Ви зробили йому величезну приємність. Король помітив вас торік у Римі й на неаполітанському карнавалі... І Король був дуже невдоволений паном графом Денгофом, чиє імʼя він сам собі занотував, — що той вам щось сказав і завадив вам бути там, коли Король... виходив.
- Sa Majesté n’est jamais effrayée quand il s’agit d’une bella ragazza, et je vous répète au nom du Roi, ce sont ses paroles, je n’ajoute rien, que loin d’être mécontent, il est enchanté, ravi, reconnaissant. Vous lui avez fait un plaisir énorme. Le Roi vous a remarquée l’année passée à Rome et au carnaval de Naples... Et le Roi a été très mécontent contre Monsieur le comte Doenhoff, dont il a noté lui-même le nom, qui vous a dit quelque chose et vous a empêché d’être là lorsque le Roi... sortait.
Треба вам сказати, що Денгоф зі страху зачинив двері, чого я й не помітила, бо була надто збуджена, щоб думати про те, аби знову побачити Короля.
Il faut vous dire que Doenhoff dans sa frayeur avait fermé la porte, ce dont je ne me suis pas aperçue, étant trop excitée pour songer à revoir le Roi.
— Я весь час говорив від імені Його Величності, повторюючи його власні слова...
- J’ai tout le temps parlé au nom de Sa Majesté répétant ses propres paroles...
— Що ж, добродію, перекажіть йому мої: скажіть Королю, що я в захваті й надто вшанована, що ця увага зворушує мене до глибини душі, що я ніколи не забуду доброти й вишуканої делікатності Короля. Що я надто щаслива й надто вшанована. Скажіть Королю, що я вчинила як божевільна, але якщо він не надто на це гнівається...
- Eh bien Monsieur, répétez-lui les miennes, dites au Roi que je suis ravie et trop honorée, que cette attention me touche au plus haut degré, que jamais je n’oublierai la bonté et la délicatesse exquise du Roi. Que je suis trop heureuse et trop honorée. Dites au Roi que j’ai agi comme une folle mais puisqu’il n’en est pas trop fâché...
— Дуже радий, панно.
- Enchanté, Mademoiselle.
— Це буде мій найкращий спогад. І як не обожнювати королівську родину, коли вона така добра, така привітна; я добре розумію, чому так люблять Короля, принца Умберто й принцесу Марґеріту.
- Ce sera mon meilleur souvenir. Et comment ne pas adorer la famille royale quand elle est si bonne, si affable, je comprends bien l’amour qu’on a pour le Roi, le prince Humbert et la princesse Marguerite.
Цей добродій довго розводився про перебування в Італії, розпитував, куди ми поїдемо, і нарешті попросив мене дати йому мою візитну картку, щоб передати її Королю. Я цього не зробила і не називатиму імені цього посланця, бо, бо так буде краще.
Ce monsieur s’est étendu sur le séjour en Italie, demandant où nous irions et enfin me priant de lui donner ma carte pour la transmettre au Roi. Je n’en ai rien fait et je tairai le nom de ce messager parce que, parce que cela vaut mieux ainsi.
Тепер я вже не боюся, що про це говоритимуть! Навпаки, хай гримлять фанфари. Якщо вже Король не розгнівався, я на сьомому небі.
A présent je n’ai plus peur qu’on en parle! Au contraire, sonnez fanfares. Du moment que le Roi n’a pas été furieux je suis aux anges.
У готелі розповідають, що він поцілував мені руку.
On raconte à l’hôtel qu’il m’a baisé la main.
Цей Паоліні розпитав Розалі про купу всього й, здавалося, зрадів, дізнавшись, що пан де Лардерель буває в нас. — «Його Величність його дуже, дуже любить».
Ce Paolini a demandé un tas de renseignements à Rosalie et a paru prendre plaisir en apprenant que M. de Larderel venait chez nous. - “Sa Majesté l’aime beaucoup, beaucoup”.
Примітки
Вілла-Реале (нині Вілла-Комунале) — головний громадський сад Неаполя вздовж набережної Кʼяя, спроектований Ванвітеллі 1778 року. ↩
Акваріум при Зоологічній станції, споруджений 1872–74 рр. Антоном Дорном, — один із перших публічних акваріумів у Європі. ↩
«Poisson dʼavril» («квітнева риба») — французький вислів про першоквітневий жарт. ↩
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х. ↩
Сицилієн — шовкова тканина з рубчастим переплетенням, модний матеріал для суконь. ↩
«Казакин у стилі Людовіка XV» (Фр. casaque Louis XV) — жакет у стилі XVIII століття з вишуканою оздобою та жабо (мереживним воланом спереду). ↩
«Його кольори» (Фр. ses couleurs) — зелений і білий. Марі навмисне вдягається в перегонові барви Лардереля. ↩
Марсове поле — неаполітанський іподром, влаштований за французьким зразком. ↩
Карриколо — неаполітанський двоколісний візок, славетний тим, що в нього напихалося безліч пасажирів. ↩
Король Віктор Еммануїл II Італійський (1820–1878), в останній рік свого правління. ↩
У оригіналі російською. Марі переходить на російську для приватного спілкування на людях. ↩
В оригіналі італійською: «Di cevo che non era Larderel» і «Francesco, è mio figlio, riconosco Francesco !» — панічний крик матері, що усвідомлює: поранено її сина. ↩
«Détraqué» (Фр.) — розладнаний, зіпсований; розмовне французьке слово на позначення душевного розладу. ↩
Слово Марі: tranquillisation [sic]. ↩
В оригіналі італійською: «sua mamma». ↩
В оригіналі італійською: «bella ragazza». ↩