❦
Вівторок, 24 квітня 1877
Я не надсилаю цієї останньої записки, я більше нічого не хочу йому писати.Je n’envoie pas ce dernier billet, je ne veux plus rien lui écrire.
Я найжалюгідніша з жінок. Ніхто не може виміряти всю глибину мого приниження! Мерзенне приниження; я вважала себе такою далекою від цих жахіть, такою чистою, такою...
Je suis la plus misérable des femmes. Personne ne peut mesurer toute l’étendue de mon avilissement ! Avilissement hideux; je me croyais si loin de ces horreurs, si pure, si...
Якщо він вірить у те, що написав, то що більше я писатиму, то більше він віритиме — хіба що... хіба що я зізнаюся йому, що кохала його, а це було б, а це неможливо.
S’il croit ce qu’il a écrit, plus j’écrirai plus il y croira à moins que... que je lui avoue que je l’aimais, ce qui serait, ce qui est impossible.
У мене гарячка, і я в такому осоружному стані, що й описати його не можу; Карміньяно щойно пішов від нас.
J’ai la fièvre et suis dans un si détestable état que je ne sais le raconter, Carmignano sort de chez nous.
Поїду прогулятися за місто, подихати повітрям і поміркувати... мої розпорошені думки зводять мене з розуму.
Je vais faire une promenade hors de la ville pour prendre l’air et songer... mes esprits éparpillés me rendent folle.
Я гадаю, я певна, що добре зробила, не надіславши цих останніх листів, першого досить. Дійти до того, щоб набридати чоловікам! Авжеж, ось найбільше приниження як у знаному світі, так і в тому, що його ще належить відкрити. Підйом на Позіліппо1 з його чудовими краєвидами давав мені добру поживу для роздумів. Поїхати кудись самій і поміркувати — ось найкраще, що можна зробити в такому разі. Мені бридко, о! просто-таки бридко від самої себе й від усього іншого всесвіту, тож бунтую лише поривами. Я вважала б його записку грубою й ганебною, якби вона була менш дотепною і якби не доводила мені, що мій лист дійняв його до живого.
Je crois, je suis sûre que j’ai bien fait de ne pas envoyer ces dernières lettres, la première suffit. Etre réduite à ennuyer les hommes ! Certes voilà le dernier avilissement du monde connu et de celui à découvrir. La montée du Pausilippe me fournissait de bonnes réflexions avec ses beaux points de vue. S’en aller seule quelque part et songer, voilà ce qu’on a de mieux à faire dans ce cas. Je suis dégoûtée, oh ! mais positivement dégoûtée de moi et de tout le reste de l’univers, ce qui fait que je ne me révolte que par bonds. Je trouverais son billet grossier et infâme, s’il était moins spirituel et s’il ne me prouvait pas que ma lettre l’a atteint vivement.
Кілька осіб приходили довідатися про мамине здоровʼя, серед інших — найславетніший з усіх Меліссано, саме коли я виходила з екіпажа, який я звеліла закрити від самого початку Кьяї, аби менше впадати в око самотою. Ліврею впізнавали, але саму мене не дуже видно було...
Plusieurs personnes sont venues demander des nouvelles de maman, entre autres le plus célèbre de tous les Melissano au moment où je descendais de ma voiture que j’avais fait fermer dès le commencement de la Chiaja pour être moins vue seule. On reconnaissait la livrée mais on ne voyait pas tellement...
Газетна вирізка · Coupure de journal napolitain (non identifié), «Notizie artistiche», avril 1877Мистецькі новини. — Учора ввечері в приватному театрику Філармонічного товариства було представлено граціозну французьку комедію на 3 дії з водевільними куплетами Баяра і Сюважа. Комедія мала назву Le Gant et lʼéventail («Рукавичка і віяло»), і зіграли її аматори: пані княгиня ді Фонді, княгиня ді Кастельчікала, маркіза ді Кастанія, герцог ді Лавелло, маркіз Джузеппе Караччоло ді Белла та дон Джамбаттіста Боргезе. Костюми були минулого століття. Найгучніші оплески дісталися виконавиці головної ролі, пані княгині ді Фонді. Музику до куплетів написав маестро Тройзе, і її визнали надзвичайно граціозною.
Notizie artistiche. — Jeri sera sul teatrino privato della Società Filarmonica fu rappresentata una graziosa commedia francese in 3 atti con vaudevilles di Bayard et Suvage. La commedia era intitolata Le Gant et l’éventail e fu recitata dai dilettanti signora principessa di Fondi, principessa di Castelcicala, marchesa di Castania, duca di Lavello, marchese Giuseppe Caracciolo di Bella e don Giambattista Borghese. I costumi erano del secolo passato. I maggiori applausi furono per la protagonista signora principessa di Fondi. La musica dei couplets era del maestro Troise e fu giudicata graziosissima.
Зрештою, що ж я хотіла сказати?
Enfin, qu’est-ce que je voulais dire ?
Ах! так, річ у тім, що Пані лежить у ліжку, тож до Клубу, а точніше до філармонічного товариства2, де сьогодні грають французьку комедію, нас везе милий Гатовський. Я в сукні з дуже тонкої білої вовни, суцільнокроєній і припасованій. З декольте й короткими рукавами. Перед ліфа весь укритий зеленим листям, що спускається єдиною смугою крещендо аж донизу й обходить навколо спідницю, підбиту мереживом і безліччю пінистих дрібничок, які справляють гарне враження. Нічого на шиї, нічого на руках; зачіска Психея3.
Ah ! oui, c’est que comme Madame est au lit, c’est le sympathique Gatowsky qui nous emmène au Cercle, ou a la société filarmonica où l’on joue ce soir une comédie française. Je porte une robe de laine blanche très fine, tout d’une pièce et ajustée. Décolletée et manches courtes. Le devant du corsage est tout couvert de feuilles vertes qui descendent en bande unique crescendo jusqu’en bas et font le tour de la jupe doublée de dentelle et d’un tas de petites misères mousseuses qui sont d’un joli effet. Rien au cou, rien aux bras; coiffure Psyché.
Можливо, уперше в Неаполі я була цікава й гарна — не як раніше, о! ні, але краще, ніж останнім часом.
Peut-être pour la première fois à Naples j’ai été intéressante et jolie, pas comme avant, oh ! non, mais mieux que ce dernier temps.
На Діні гарне чорне вбрання.
Dina a une belle toilette noire.
Зала справді блискуча, а на дамах-акторках сліпучі діаманти.
La salle est vraiment brillante et les dames-actrices ont des diamants éblouissants.
Я ділила увагу між дуже потішною пʼєсою й нашими кавалерами! Ах! яка забудькуватість! Я забула вам сказати, що мала віяло з листочків із букетиком конвалій, привʼязаним до останнього листка-фасаду.
Je partageais mon attention entre la pièce très amusante et nos cavaliers ! Ah! quel oubli ! J’oubliais de vous dire que j’avais un éventail en feuilles avec un bouquet de muguet attaché sur la dernière feuille-façade.
Букет і листя одразу ж розібрали на бутоньєрки для Паскароли, Кампомаріно, Караччоло й найшвейцарнішого з усіх Маркуара, який нещадно холодний до своєї пристрасті і який завжди в тих самих простих стосунках зі мною.
Bouquet et feuilles furent aussitôt démantibulés pour des boutonnières à Pascarola, Campomarino, Carocciolo et le plus Suisse de tous le Marcuard qui est impitoyablement froid pour sa passion et qui est toujours dans les mêmes termes simples avec moi.
А гарне ось що: Паскарола після невеличкої доволі прочуленої промови про домівку, про маленьку жіночку, родинне вогнище, життя удвох несміливо спитав мене, чи не хочу я прийти прикрасити його домашнє дозвілля, бути йому подругою, супутницею, дружиною, додавши, що певен здобути цілковиту згоду силою турботи, запобігливості, любові. Оскільки прохання було загорнуте у філософські роздуми, саме на них я й відповіла, і цим воно й скінчилося. Оригінально.
Ce qu’il y a de joli à dire, c’est que Pascarola après un petit discours assez bien senti sur le chez-soi, sur une petite femme, un foyer, une vie à deux, m’a demandé timidement si je voulais venir charmer ses loisirs domestiques, lui servir d’amie, de compagne, d’épouse, ajoutant qu’il était sûr d’obtenir un parfait accord à force de soins, de prévenances, d’amour. Comme la demande était enveloppée dans des réflexions philosophiques, c’est à ces dernières que j’ai répondu et cela en resta là. C’est original.
Я була в чарівному гуморі й жартувала з Лардереля, якого ми мали нещастя втратити, маючи його кожні три дні, мов гарячку. Я кажу зі сміхом, що обожнюю його, і це повторюють, і його називають наш любий Олександр, не здогадуючись, що... Зрештою, я ніби кепкую з нього.
J’étais d’une humeur charmante et plaisantais sur Larderel que nous avons eu la douleur de perdre après l’avoir eu tous les trois jours comme la fièvre. Je dis en riant que je l’adore et on le répète et on l’appelle notre cher Alexandre sans se douter que... Enfin j’ai l’air de me moquer de lui.
Ми поїхали, щойно скінчилася пʼєса, було б сумно лишатися серед цього товариства, де всі знайомі; чекали акторів, які мали вечеряти просто в Клубі.
Nous sommes parties aussitôt la pièce finie, il aurait été triste de rester au milieu de ce monde qui se connaît, on attendait les acteurs qui devaient souper au Cercle même.
Меліто представляє мені свого брата, і саме коли Кампомаріно приносив манта, герцог ді Сан-Чезаріо підійшов і сказав кілька жартів, які в такого чоловіка, як він, межують із зухвальством.
Melito me présente son frère et au moment ou Campomarino apportait les manteaux, le duc de san Cesario vint dire quelques blagues qui, chez un homme comme lui sont presque des impertinences.
Лардерель бачив мене лише негарною! Це здіймає бурю. Я ще себе покажу.
Larderel ne m’a vue que laide ! Cela soulève une tempête. Je me referai.
Не робімо, як дурні, не оплакуймо минулого, якому немає ради.
Ne faisons pas comme les imbéciles, ne déplorons pas le passé qui est sans remède.
Я собі ні в чому не докоряю, бо це марно, і нічого не обіцяю собі на майбутнє з тієї ж причини. Дізнаєшся, як слід було б учинити, якби той самий випадок повторився, та це ні до чого, бо ніщо не повторюється. Це як ті люди, що вдають, ніби знають жінок: ви знаєте пʼятдесят, але пʼятдесят перша інша. І це дуже природно, так само й з чоловіками. Кілька загальних рис... так, але решта! Ах! мій імператоре.
Je ne me reproche rien parce que c’est inutile et je ne me promets rien dans l’avenir pour la même raison. On apprend comment il faudrait faire si le même cas se présentait, mais cela ne sert à rien, parce que rien ne se répète. C’est comme les gens qui prétendent connaître les femmes, vous en connaissez cinquante mais la cinquante et unième est différente. Et c’est très naturel, ainsi pour les hommes. Quelques traits généraux... oui, mais le reste ! Ah ! mon empereur.
Зрештою, єдине пояснення... Акваріуму — це ревнощі.
Enfin la seule explication de... l’Aquarium c’est la jalousie.
Примітки
Позіліппо (Фр. Pausilippe) — мальовничий пагорб над Неаполітанською затокою, улюблене місце прогулянок екіпажем із панорамними краєвидами. ↩
Філармонічне товариство (Società Filarmonica) — приватний неаполітанський клуб для музичних і театральних вистав. ↩
Зачіска «Психея» — класичний грецький стиль, коли волосся зібране вгору, лишаючи шию відкритою. ↩