❦
Понеділок, 23 квітня 1877
З цією думкою я перенесла лампу з салону до своєї кімнати; щойно вибило пʼяту; я погасила лампу й відчинила жалюзі. Розвиднялося. Ранок, що нагадав мені той, у Сорренто. Мені здавалося, ніби я чую голос Лардереля, який гукав крізь двері, що «Меліссано дуже гарний у блакитному».Lundi 23 avril 1877 Sur cette réflexion, j’ai transporté la lampe du salon dans ma chambre, cinq heures venaient de sonner; j’ai éteint la lampe et ouvert les jalousie. Il faisait jour. Une matinée qui m’a rappelé celle de Sorrento. Il me semblait entendre la voix de Larderel qui criait à travers la porte que: « Melissano est bien beau en bleu ».
Напʼявши на себе білий халат із каптуром1, я вийшла на балкон; не пробула там і пʼяти хвилин, як мусила хапливо вернутися, бо Лардерель помітив мене, виходячи з фіакра. Повертається, бідолаха! Ніщо так не прикрашає мене цієї миті, як безсонна ніч.
Affublée d’un froc blanc à capuchon, je me mis sur le balcon, je n’y étais pas pendant cinq minutes que je dus rentrer avec précipitation, car Larderel m’apercevait en descendant de fiacre. Il rentre le malheureux ! Il n’y a rien qui me rende jolie, dans le moment, que ne pas dormir une nuit.
Кьяя безлюдна, кілька робітників, босих, потім солдати; пагорб праворуч, позолочений першими променями...
La Chiaja déserte, quelques ouvriers, pieds nus, puis des soldats; la colline à droite dorée des premiers rayons...
«Звівши очі вгору, я побачила його плечі
« Guardate in alto e vidi le sue spalle
«уже вбрані в проміння тієї планети
« Vestite già di ' raggi del pianeta
«що веде кожного прямо будь-яким шляхом!2» [Данте]
« Che imena dritta altrui per ogni calle ! [Dante]
Яка краса, Боже мій!
Que c’est beau, mon Dieu !
Я розбудила Розалі, і вона віднесла того славнозвісного листа, якого я перечитала десять разів зі щораз більшим захопленням. Він прочитає його в дорозі, цей піднесений волоцюга...
Je suis allée réveiller Rosalie qui est allée porter la fameuse lettre que j’ai relu dix fois avec une admiration toujours croissante. Il la lira en voyage ce sublime vagabond...
На Кьяї зʼявляються кінні карабінери й кози з... дзвіночками.
La Chiaja se peuple des carabiniers à cheval et de chèvres à... clochettes.
Розалі повертається.
Rosalie revient.
— Лист у нього.
— Il l’a.
— Добре.
— Bon.
— Ах! панно, ах! мій імператоре, а що, як він не поїде!
— Ah ! Mademoiselle, Ah ! Mon empereur, s’il allait ne pas partir !
— Спитаймо карти.
— Interrogeons les cartes.
Карти кажуть, що він не поїде зараз.
Les cartes disent qu’il ne partira pas à l’instant.
Розалі спускається на знак консьєржа, а тоді переказує мені, що саме тоді, коли виносили валізи, пан граф мовив, не відриваючись від читання: Я не їду.
Rosalie descend sur un signe du concierge et vint me dire qu’au moment d’emporter les malles Monsieur le comte a dit tout en lisant : Je ne pars pas.
«Тож це давало мені підставу сподіватися...3»
« Si ch’abene sperar mera cagione... »
Повітря пʼянить мене, усе, що є юного, свіжого, доброго в природі, розквітає й світліє, мов цей чудовий Божий день. Я стільки підступно-невинно розповідала Розалі про муки пана графа, що й сама трохи в це вірю — і я щаслива! Це повітря, це ранок, це весна.
L’air m’enivre, tout ce qu’il y a de jeune, de frais, de bon dans la nature s’épanouit et s’éclaire comme le jour si beau de Dieu. A force de raconter à Rosalie de la façon perfidement innocente les martyrs de Monsieur le comte, j’y crois un peu moi-même et je suis heureuse ! C’est l’air, c’est le matin, c’est le printemps.
Жарти, які я плету зі своєю покоївкою, видаються мені чарівними поезіями. Я щаслива, бо... я щаслива, незрозуміло чому.
Les blagues que je débite avec ma femme de chambre me semblent de délicieuses poésies. Je suis heureuse parce que... je suis heureuse, on ne sait pourquoi.
Ах! Неаполю, як я тебе люблю! Вілла-Реале здається святковим павільйоном, прибраним для короля, ця пальма й ці кіоски праворуч — мов театральні декорації на туманному4 тлі пагорбів.
Ah ! Naples que je t’aime ! La Villa-Reale semble un pavillon de fête arrangé pour un roi, ce palmier et ces kiosques à droite sont comme des décors de théâtre sur le fond nebbioso des collines.
Я хотіла б, щоб цей ранок тривав вічно!
Je voudrais que cette matinée durât toujours !
Настане пообіддя, прогулянка, товариство, чорні настрої!
Viendra l’après-midi, la promenade, le monde, les humeurs noires !
Я не чекаю нічого приємного, ось чому мені не хочеться рухатися вперед. Мені так добре.
Je ne m’attends à rien d’agréable, c’est pour cela que je ne désire pas avancer. Je suis si bien.
Ще немає й пів на восьму.
Il n’est pas sept heures et demie.
Денгоф і лікар приходили кілька разів за день, мамі зовсім недобре, і поки інші бігають та доглядають, я малюю карикатури на Дзуніку, Порчінарі, Караччоло й Сантасілью! Полотно доволі велике, і на ньому вже дванадцять постатей, намальованих за два-три заходи...
Doenhoff et le docteur sont venus plusieurs fois dans la journée, maman n’est pas du tout bien et pendant que les autres courent et soignent, je fais les caricatures de Zunica, Porcinari, Caracciolo et Santasiglia !. La toile est assez grande et elle contient déjà douze personnes, faites en deux ou trois fois...
Мені хочеться спати.
J’ai sommeil.
У мене вже був урок, мій сімнадцятий урок мандоліни, я бачила Меліссано та його чарівну усмішку.
J’ai déjà pris une leçon, ma dix-septième leçon de mandoline, j’ai vu Melissano et son adorable sourire.
Після листа я цілком заспокоїлася.
Je suis toute tranquillisée après la lettre.
Я малювала, коли доповіли про його прихід. Так я тремтіла хіба що перед Королем Італії, та й то! Мама прийняла його у своїй кімнаті, звідки він вийшов і пішов би, не сказавши нічого, крім банальних фраз, якби я не вийшла в передпокій.
Je peignais lorsqu’on est venu l’annoncer. Je n’ai tremblé ainsi que devant le Roi d’Italie et encore ! Maman l’a admis dans sa chambre d’où il est sorti et serait parti sans autre chose que des phrases banales, si je n’étais allée dans l’antichambre.
— Ну що ж, — кажу я, — ви заспокоїлися, ви більше не боїтеся, що вас силоміць одружать!
— Eh bien, dis-je, vous êtes rassuré, vous n’avez plus peur qu’on vous épouse de force !
— Ах! ось воно, але прошу вас, [не] говорімо про це, я хотів відповісти на вашого листа, повного зухвальств, але моя відповідь надто зухвала...
— Ah ! voilà, mais je vous en prie [ne] parlons pas de cela, je voulais vous répondre à votre lettre pleine d’impertinences mais ma réponse est trop impertinente...
— Дайте її.
— Donnez-la.
— Ні, ні, але знаєте, ви мене ображаєте! [Одне слово викреслено]
— Non, non, mais vous savez que vous me dites des injures ! [Un mot cancellé]
— Ніколи не досить!
— Jamais assez !
— Це все, чого я бажаю, тільки дайте мені листа.
— C’est tout ce que je désire, seulement donnez-moi la lettre.
— Попереджаю вас, що в ньому лише чотири рядки, але вони варті ваших шести сторінок.
— Je vous préviens qu’elle ne contient que quatre lignes mais qu’elles valent vos six pages.
— Дайте, я не розгніваюся.
— Donnez, je ne me fâcherai pas.
— Правда?
— Vrai ?
— Дайте, прошу вас! А якщо це зухвало, я вам відповім.
— Donnez, je vous en prie ! Et si c’est impertinent je vous répondrai.
Я спробувала видерти в нього цього листа, але тільки й того, що торкнулася його рук, які я обожнюю, як обожнюю його всього, так само як він мене зневажає.
J’ai taché de lui arracher cette lettre, mais cela n’a servi qu’à me faire toucher ses mains que j’adore comme je l’adore tout entier, de même qu’il me méprise.
Я була така схвильована, така зворушена, що не бачила його й опритомніла лише тоді, коли він уже пішов.
J’étais si troublée, si émue que je ne l’ai pas vu et ne suis revenue à la raison que lorsqu’il était déjà parti.
Але, гадаю, я була пристойна й холодна.
Mais je crois que j’ai été convenable et froide.
За пʼять хвилин Розалі приносить мені його записку, ось вона.
Cinq minutes après Rosalie vient me donner son billet, le voici.
І скажіть мені, чи годжуся я на щось, крім того, щоб мене вбили!
Et dites-moi si je suis bonne à autre chose qu’à être tuée !
Це все моя провина!! Цей Акваріум! Але я була божевільна від ревнощів, ах! так, божевільна, божевільна, божевільна! Ну ж бо, повторюй це слово, тремти, зітхай, задихайся у своєму безумстві! Усе скінчено, і це все моя провина!!!!
C’est tant ma faute !! Cet Aquarium ! Mais j’étais folle de jalousie, ah ! oui folle, folle, folle ! Va, répète ce mot, grelotte, soupire, étouffe dans ton égarement ! C’en est fait et c’est tant ma faute !!!!
Гнів небесний; кара пекельна, невимовні тортури!!!! померти!! Я блазенська, вульгарна, осоружна! Я ненавиджу себе, я кохаю його! А він мене зневажає!
Colère céleste; punition des enfers, tortures inexprimables !!!! mourir !! Je suis bouffonne, triviale, détestable ! Je me hais, je l’aime ! Et il me méprise !
Радше будь-що на світі, ніж зневага... хоч би від кого! Перш ніж зрозуміти осоружний сенс цієї записки, я написала й надіслала ось цю, я була щаслива, я сміялася, я не зрозуміла слова побачення!
Plutôt tout au monde que le mépris de... qui que ce soit ! Avant d’avoir compris le sens odieux de ce billet, j’ai écrit et envoyé celui-ci, j’étais heureuse, je riais, je n’avais pas compris le mot rendez-vous !
Переписаний лист · Réponse de Marie au billet de Larderel, 23 avril 1877— «Виноград такий зелений, що згниває, перш ніж достигнути».5— « Les raisins sont tellement verts qu’ils sont pourris avant de mûrir ».Ваша порада не зухвала, це підлота, яку, поза сумнівом, сфабрикував для якоїсь шельми актор. Але я з приємністю бачу, що ця чарівна записка написана з памʼяті й без чужої допомоги, бо в ній ще більше орфографічних помилок, ніж ницості!»Votre conseil n’est pas impertinent, c’est une infamie qui a sans doute été fabriquée pour quelque coquine par un acteur. Mais je vois avec plaisir que ce charmant billet a été écrit de mémoire et sans secours étrangers, parce qu’il est encore plus rempli de fautes d’orthographe que de vilenie ! »
І тієї ж миті, ледь стримуючи сльози, я пишу ще одного листа:
Et à l’instant même, retenant à peine les larmes, j’écris cette autre lettre:
Переписаний лист · Seconde lettre de Marie à Larderel, 23 avril 1877— Я написала вам дурну відповідь, перш ніж зрозуміла сенс вашої записки.- Je vous ai écrit une réponse stupide avant d’avoir compris le sens de votre billet.Вірте мені, якщо хочете, присягаюся вам, що якби я розуміла, що роблю, ідучи до Акваріуму, я нітрохи не потурбувала б вас. Я волію радше приниження, ніж зневагу.Croyez-moi si vous voulez, je vous jure que si j’avais compris ce que je faisais en allant à l’Aquarium, je ne vous aurais aucunement dérangé. Je préfère l’humiliation au mépris.Того дня я була божевільна, божевільна до нестями, прошу у вас вибачення і прошу лише сказати мені, що ви не вірите в те, що написали.J’ai été folle, folle à lier ce jour-là, je vous en demande pardon et je vous prie seulement de me dire que vous ne croyez pas à ce que vous avez écrit.Мені було б жахливо вперше в житті бути зневаженою й запідозреною в...Il me serait affreux d’être pour la première fois de ma vie méprisée et soupçonnée de...
Тієї миті ввійшли Гатовські, потім Гамонтови, Фаббрікаторе; нарешті Меліссано й Порчінарі.
En ce moment entrèrent les Gatowsky, puis les Hamontoff, Fabbricatore; enfin Melissano et Porcinari.
Щоки палають, руки крижані, і мене проймає холод...
Mes joues brûlent, mes mains sont glacées et j’ai froid...
Меліссано поводиться непристойно, я й не думаю його виправляти, він поводиться, мов мавпа, але це чоловік, і підуть плітки... Він провів Олександра, який сказав йому, що мама хвора, а потім: якщо побачиш панну Марі, скажи їй, що я сподіваюся застати її розважливішою, коли повернуся.
Melissano est inconvenant, je ne songe pas à le corriger, il se conduit comme un singe mais c’est un homme et on médira... Il a reconduit Alexandre qui lui a dit que maman est malade, et puis : si tu vois Mademoiselle Marie, dis-lui que j’espère la trouver plus raisonnable à mon retour.
Ця фраза скасовує листа й заміняє його цими простими словами:
Cette phrase supprime la lettre et la remplace par ces simples mots :
Переписаний лист · Billet de Marie à Larderel (non envoyé), 23 avril 1877«Я була надто далеко від осоружного сенсу вашої записки, щоб зрозуміти його з першого разу. Шпильки набік, чи вірите ви в те, що мали необачність написати у відповідь на пояснення, необхідне й вимушене вами самим?»
« J’étais trop loin du sens odieux de votre billet pour le comprendre à la première fois. Pointes d’épingles à part, croyez-vous à ce que vous avez eu le tort d’écrire en réponse à une explication nécessaire et forcée par vous-même ? »
О! яка ж груба його відповідь! Єдина велика розрада тут, на землі, — це сказати собі: терпіння, час угамує
Oh ! quelle grossière réponse que la sienne ! La seule grande consolation ici-bas, c’est qu’on se dit : patience, le temps calmera
Примітки
«Froc» (Фр.) — чернеча ряса або домашній халат; неформальне ранкове вбрання Марі. ↩
В оригіналі італійською: «Guardate in alto e vidi le sue spalle / Vestite già di ' raggi del pianeta / Che imena dritta altrui per ogni calle !» (Данте, «Пекло» I:16-18; Марі зберегла в записі помилки) — опис світанку на схилі пагорба. Рядки розбито на три абзаци, але це одна суцільна цитата. ↩
В оригіналі італійською: «Si chʼabene sperar mera cagione...» (Данте, «Пекло» I:41, з відхиленнями) — Марі цитує Данте, дізнавшись, що Лардерель скасував відʼїзд. ↩
В оригіналі італійською: «nebbioso» (прикметник, вставлений у французький текст) — туманний, імлистий. ↩
Алюзія на байку Лафонтена «Лис і виноград»: Марі вивертає її, аби дошкулити Лардерелю. ↩