Я думала не виходити, але близько п’ятої передумала, і ми з Лолою їдемо на Пінчо. Зустрічаємо грецького міністра, бридкого Брускетті та інших....
Мама наробила дурниць — дозволила здати в найм нашу квартиру, і ми змушені переїжджати на другий поверх. Дощить, ми їдемо до Порта-Пії, але...
Чудова погода, але я не хочу виходити. Не хочу, щоб мене бачили, бо ті, хто мене бачить, розглядають мене й питають, хто я така, і завжди знайдеться...
Тітці пишуть про всіх отих людей, що нібито за мною впадають.
Я не йду до церкви — все через цих росіян, що почнуть пащекувати.
Пригадую вчорашнє: під час перегонів я впустила свій букетик, Антонеллі зіскочив униз, підняв його і мусив дертися навколішки, щоб піднятися назад.
— День починається добре, — каже згодом Валіцький, — ми його бачили.
День, повний подій і нових почуттів — і приємних, і жахливих.
Хто сказав, що я закохана в Антонеллі? Ото вигадка! Облишмо його наразі.
Ми їдемо на віллу Дорія, але надто рано, бо інші вирушають туди лише тоді, коли ми повертаємося.
Учора Россі був дуже задоволений, дізнавшись, що Антонеллі своєю поведінкою не виправдав прізвиська ==pazzerello==.
Мама, Діна, я та Антонеллі в ландо, а Валіцький їде за нами у фіакрі — ми вирушаємо до сновиди. Ця поважна пані засинає, занурена в магнетичний сон...
Я вдягаюся в чорне, і ми їдемо оглядати квартири.
Тепер Дорія сміється! він сміється на повну. Мерзенний кардинальчик, закладаюся, розповів у клубі, що той мене лякає. І, хай йому грець, він має...
Те, що я написала на останній сторінці, — безглуздя.
Я познайомилася з Торлонією за найсумніших прикмет. У понеділок, тринадцятого числа, у негоду, та ще й була в чорному.
Щока, поцілована зухвалим попівським сином, ще й досі мене пече. Яка зухвалість! Що більше я про це думаю, то дужче серджуся. Якщо припустити, що я...
Я написала листа панові моєму батькові, ось його копія. Я вклала в нього стільки покори, скільки могла. Сподіваюся, він від цього шаленітиме. [Цього...
Я повернулася роздосадувана, майже люта. Я наказала зупинитися біля музики, ми пробули там півгодини, а Торлонія роз’їжджав в екіпажі й навіть не...
Як летить час. Ми були в церкві ==Santa Croce in gerusalemme==, бо 20 березня — єдиний день, коли жінок допускають до каплиці святої Єлени, матері...
Я малювала дві-три години, а тоді ми вийшли, як завжди.
Ми були в пані Львової, і говорили про мою любу княгиню, яку я так по-дурному прозвала Дурепою. Вона пише лист за листом і питає, що для мене зробили...
— Вони червоні! — перебив П’єтро.
Я починаю непокоїтися; повертаюся з-за загального столу, випила пів пляшки вина й мала розмову про політику з бароном і баронесою невідомої...
Торлонія не приходить. А подумати тільки, що я через нього сп’яніла. Часом я думаю, що я дурна, ні, не дурна, а навіжена, і навіжена навмисно.
Ми були в церкві й зустріли там пана й пані Сарасен; пані Сарасен — донька адмірала де Бока, губернатора та ад’ютанта великого князя Володимира. Бок...
Я граю Бетховена, Плауден сідає поряд зі мною й слухає, говорячи мені про безліч речей. П’єтро не знаходить собі місця, стрімголов кидається в...