Середа, 15 березня 1876

Те, що я написала на останній сторінці, — безглуздя.

Ce que j'ai dit à la dernière page est absurde.

Для мене це справжня кара — їхати оглядати будь-що, але Брускетті мав прийти по свою відповідь, тож я поїхала подивитися на розписи палацу Фарнезіна, щоб його уникнути. Потім ми побували в майстернях співвітчизників, а тоді в Суковкіної. Ми були винні їй три-чотири візити, і нарешті на Пінчо.

C'est une punition pour moi que d'aller visiter n'importe quoi, mais Bruschetti devait venir chercher sa réponse et je suis allée voir les peintures du palais de la Farnesina pour l'éviter. Ensuite nous avons visité des ateliers de compatriotes et ensuite chez la Soukowkine. On lui devait trois ou quatre visites, et enfin au Pincio.

Я наказую зупинитися біля музики, і Торлонія підходить до екіпажа. Він дуже молодий, ще немає й двадцяти чотирьох; чванькуватий, зухвалий, розпещений, дещо чепуристий¹, дуже паризький, але великий пан. Гадаю, він багато п’є. Після цієї зустрічі я почуваюся хоч трохи, та ніяково. Після Торлонії приходить П’єтро, блідий, утомлений і негарний; цей же — мій брат, принаймні видається мені більш-менш рідним. Сьогодні ввечері дають «Фауста».

Je fais arrêter à la musique et Torlonia vient à la voiture. Il est très jeune, pas encore vingt-quatre ans; fat, insolent, gâté, quelque peu gommeux, très parisien mais grand seigneur. Je crois qu'il boit beaucoup. Je me sens un tant soit peu mal à l'aise après cette entrevue. Après Torlonia vient Pietro, pâle, fatigué et laid, quant à celui-là c'est mon frère, du moins il me semble plus ou moins parent. Ce soir on donne "Faust".

Ах! чи знаєте ви новину, дуже сумну новину: бідолашний з… Дзуккіні вчора зламав собі носа, майже навпроти нашого дому!

Ah ! savez-vous la nouvelle, une très triste nouvelle, le malheureux z... Zucchini s'est cassé le nez hier, presque en face de chez nous !

А подумати тільки, що я з цього сміялася хвилин із десять! Що ж, та я тут ні до чого, не треба було їхати двоколісним екіпажем, запряженим поганим конем.

Et dire que j'ai ri de cela pendant dix minutes ! Enfin, que voulez-vous, je n'y suis pour rien, il ne fallait pas aller en voiture à deux roues attelée d'un méchant cheval.

Двірські й клубні ложі порожніють близько пів на одинадцяту, бо сьогодні ввечері при дворі прийом у Квіриналі. Торлонії немає, а П’єтро приходить дуже пізно, майже об одинадцятій, нетерпляче чекає, поки Россі вийде з нашої ложі, і приходить до нас. Він завадив мені слухати мою оперу; «Фауст» — то пара до «Міньйон». Виконано доволі кепсько, але божественна музика завжди прекрасна, бентежна й чарівна.

Les loges de la cour et du club se vident vers dix heures et demie car ce soir il y a cercle au Quirinal. Torlonia n'est pas là et Pietro arrive fort tard à onze heures presque, attend impatiemment le départ de Rossi de notre loge et vient chez nous. Il m'a empêché d'entendre mon opéra, "Faust" est le pendant de "Mignon". Assez mal chanté mais la divine musique est toujours belle, énervante et adorable.

Антонеллі мене кохає. Хіба ж не приємно? Тільки яка шкода, що з цього не може бути жодної користі! Я не кохаю Антонеллі, але, виходячи, перш ніж сісти в екіпаж, подаю йому руку, і під захистом моєї великої соболиної шуби¹ він на мить затримує її у своїй.

Antonelli m'aime. N'est-ce pas agréable ? Seulement quel dommage que cela ne puisse servir à rien ! Moi, je n'aime pas Antonelli mais en partant, avant de monter en voiture, je lui tends ma main et sous la protection de ma grande pelisse de zibeline il la garde un instant dans la sienne.

Мене збентежили музика «Фауста» й кохання Антонеллі. Я на це не нарікаю, навпаки. Ні, усе це безглуздо.

Je suis énervée par la musique de "Faust" et par l'amour d'Antonelli. Je ne m'en plains pas, au contraire. Non, c'est bête, tout cela.

Торлонія, схоже, ставиться до мене, мов до простолюдинки; він пристойний, а проте видається мені зухвалим.

Torlonia a l'air de me traiter en canaille, il est convenable et pourtant il me semble impertinent.

Піду почитаю «White rose»¹, уже по першій.

Je vais lire "White rose", il est plus d'une heure.

Хіба ж це не безглуздя, зрештою!

N'est-ce pas absurde, enfin !

Примітки

Gommeux — французький сленг 1870-х років на позначення манірного денді, чепуруна; молодика, що надміру вихваляється елегантністю. ↩

Pelisse — довге пальто чи накидка, підбита або облямована хутром, модна в 1870-х роках. Zibeline — соболине хутро, дорогий розкішний матеріал. ↩

White Rose — по-англійськи: «Біла троянда» (1868) Джорджа Джона Вайт-Мелвілла, англійський роман про полювання на лиса. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис