Вівторок, 14 березня 1876

Тепер Дорія сміється! він сміється на повну. Мерзенний кардинальчик, закладаюся, розповів у клубі, що той мене лякає. І, хай йому грець, він має рацію сміятися. Але йому це має й лестити. Вселяти жінці жах — це таки дещо.
Сьогодні свято Короля, з цієї нагоди на Фарнезіні був великий парад, там, де мій жахливий кінь так кепсько чвалував. А після параду військові заполонили місця для прогулянок.
Стерв’ятник Бержеро ще тут, і щоразу, зустрічаючи його, я боюся якоїсь прикрості.
Та я, здається, обіцяла П’єтро поїхати верхи й, здається, навіть призначила зустріч о третій за брамою… забула, котрою, щоб поїхати до Цецилії Метелли! з… Дзуккіні бачив мене на віа дель Бабуїно, нехай скаже своєму другові, що я була не в амазонці.
Ми зустрічаємо його (П’єтро) у Боргезе, у кольоровому костюмі й маленькому капелюсі, наче зібрався їхати верхи. Бідолашний малий був у фіакрі.
— Чому ви не попросите коней у батька? — спитала я його в неділю.
— Я просив, але якби ви знали, які скупі ці Антонеллі, запевняю вас, вони скупі! — і він був переконаний у тому, що казав. Мені було прикро бачити його в жалюгідному фіакрі, тимчасом як стільки шибеників мають екіпажі й коней. Я була сердита, принижена за нього.
Ми двічі бачили Торлонію — на Народній площі й на Пінчо. Запевняю вас, він чарівний.
А ось і той офіцер, якого Лола звала богом, — Бой, росіянин. Дуже гарний цей Бой, надто в екіпажі, бо зростом він невисокий.
Повернувшись, застаю візитку Торлонії. Клементе Торлонія і князівська корона.
Чи казала я, що ми залишили нашу квартиру на другому поверсі й знову взяли ту, що на першому, ту, яку мали, коли прибули до Рима. Здається, я цього не казала, та байдуже, кажу тепер. А сьогодні ми остаточно залишаємо готель де Лондр через погане повітря в кімнатах мами й Діни. Ми взяли дуже велику й дуже гарну квартиру на другому поверсі готелю де ла Вілль, на віа дель Бабуїно. Передпокій, мала вітальня, велика вітальня, чотири спальні, майстерня й дві кімнати для прислуги.
У цьому самому готелі мешкає родина, що залишила готель де Лондр на кілька днів раніше за нас, — герцогиня Тріказе Мулітерно, її старша донька, герцогиня де Сарно, друга донька, панна, білява й гарна, мов янгол, та її син, молодий і доволі негарний, близький друг Дорія. Вони з Неаполя. До речі, про Неаполь — мама мене мучить, щоб ми туди поїхали, але мені наразі зовсім не хочеться, поїду в квітні, на час перегонів, коли поїдуть усі.
Клементе Торлонія… ні, не це я хочу сказати.
Вісконті приходить провідати нас у нашій новій квартирі, але я чекаю на Антонеллі, на Антонеллі, який не приходить. Мені хотілося його бачити, мене засмучує ця відсутність, мені його бракує. Милий П’єтро, гадаю, я й справді маю до нього слабкість.
Чому він не прийшов сьогодні ввечері? То він мене не кохає, раз інші люди можуть утримати його далеко від мене? Я майже стривожена — лише майже, навіть не зовсім. Я в ньому певна, принаймні наразі. Аби лиш він не зробив Торлонію своїм повірником, це було б мені дуже незручно.
Магнетизм думки? Чи існує він? і чи справляє він хоч якийсь вплив? Моя думка вся заряджена флюїдом, але я дуже боюся, що це марно. Ті, до кого мені байдуже, мене люблять, а тим, хто мені потрібен, до мене байдужісінько. Торлонія, боюся, з останніх. Яка шкода. Усе одразу залагодилося б і скінчилося. Не треба про це думати, це аж надто гарно, тоді мені вже не було б чого бажати. Що ж до кохання… ет! чому б мені його не покохати?

Примітки

Цецилія Метелла — велика кругла гробниця на Аппієвій дорозі, одна з найвідвідуваніших пам’яток Рима, названа на честь римської шляхтянки I століття до н. е.
Княжа корона, вигравіювана на візитній картці, вказувала, що її власник мав ранг князя або герцога в італійській шляхті.
Марі має на увазі поширене у XIX столітті вірування в тваринний магнетизм (месмеризм) — теорію, що сильна воля здатна на відстані впливати на думку іншої людини.