На месу я не йду. Післязавтра Великдень. О третій — ==на процесію плащаниці==.
На службі. Жюлі причастилася; вбрана, вона зовсім не бридка.
Прокидаюся за чверть до дванадцятої, десь о другій снідаю з усіма, о третій уже готова (сукня «Ерцгерцог», капелюх «Ватто», жовті черевички, гарно) і...
Ах, мій прекрасний сон!
Слід сказати, що я побила Жоржа.
Після Лоселя я йду до Ніни, де ось уже два дні переховується мама. Її чарівний братик убив би її вдома. Я певна, що якби бабуся могла передбачити,...
Не знаю, чи я казала, що прикрощі з Коліньйон і її від'їзд сталися через дідуся. Цей старий бевзь жадав її, і, гадаю, панна зі свого боку не...
Учора ми з Марі й Ольгою ворожили; я розгорнула книгу на Блекпринсі і читаю: він одружується.
Приходять іспанки зі своїм крамом. Я купую чорну мантилью, від якої божеволію, а через неї — від іспанської мови та Іспанії. Усе це в одну мить.
Я хочу вивчити іспанську, балкон, мантилью й серенаду.
Уже не пригадую, з якого приводу мама й тітка заходилися ганити англійців.
Чому я певна, що колись стану королевою? Я кажу це вголос, і ми з цього сміємося.
Я йду з усіма снідати до Ніни, але ==ботвиня== (писати це — бруднити собі перо), цибуля та інші подібні гидоти змушують мене втекти.
Я так багато говорю про те, щоб стати королевою, що мене вже починають так звати.
За обідом я влаштовувала свій двір. Юрков — камергер, бо приніс мені полуниць і свіжих огірків.
Я гуляю із Сабатіні (сукня «Ерцгерцог», капелюх «Ватто», *гарно*). Справді, я закохана у свою власну особу.
Мені й далі сняться чудові сни. Учора це були велетні: пані Проджерс верхи на коні й Віж'є на віслюку. Обидві вп'ятеро більші за природний зріст....
О восьмій я вже вийшла із Сабатіні (коротка сукня з небіленого полотна, небілені панчохи, золочені черевички; усе кокетливе й миле, як завжди). Немає...
На обіді в нас усі Сапоженікови. Я люблю, коли вони бувають у нас, але через це лягаю пізно, бо ввечері всі лишаються в саду, і ми сміємося та...
Я вже сама себе не чую, така спека.
Я була на музиці з Коліньйон і Ольгою, а Марі й Ніна лишилися в нас, бо прийшли в спідницях і білих кофтинах; отож, я була на музиці (сукня...
Я написала Полю й Саші, щоб вони донесли до мого батька, що я їду до Росії не для того, щоб лишитися в нього.
Мама, тітка й Ніна їдуть до Монако, а ми їдемо до замку!
Наш жест, масонський жест, за яким ми впізнаємо одна одну, це, це, ну ж бо, як це пояснити...