❦
Неділя, 9 травня 1875
Dimanche, 9 mai 1875
Мені й далі сняться чудові сни. Учора це були велетні: пані Проджерс верхи на коні й Віжʼє на віслюку. Обидві впʼятеро більші за природний зріст. Потім Джоя, ще більша, — її я поцілувала. Це означає, що успіх перевершить моє честолюбство; а це важко, якщо не неможливо.
Je continue à faire des rêves superbes. Hier c’étaient des géants, Mmes Prodgers à cheval et Vigier sur un âne. Toutes deux cinq fois la grandeur naturelle. Ensuite Gioia plus grande encore, celle-là je l’ai embrassée. Ceci veut dire que le succès dépassera mon ambition, c’est difficile, sinon impossible.
Потім мені знову снився театр, завжди той самий, — я бачу його так часто, що могла б його намалювати, — і що Фріц мав співати, що мама мене не пускала, що я благала Коліньйон.
Puis j’ai rêvé encore de théâtre toujours le même, je le vois si souvent que je pourrais le dessiner, que Fritz devait chanter, que maman ne me laissait pas aller, que je priais Collignon.
Сьогодні мені наснилося, що я оглядаю дім Блекпринса1, і так виразно, що памʼятаю кожну кімнату, кожен предмет меблів; там був портрет Розалі Леон і портрет пана Розалі Леон — дуже схожий, тільки догори ногами, — а поруч ще один його портрет, так само перевернутий.
Aujourd’hui j’ai rêvé que je visitais la maison de Blackprince, mais si distinctement que je me souviens de chaque chambre, de chaque meuble, il y avait le portrait de Rosalie Léon et le portrait de M. Rosalie Léon, lui très ressemblant mais la tête en bas, et à côté encore un autre portrait de lui toujours renversé.
Я піднімалася сходами, а це віщує безкінечне щастя.
Je montais des escaliers, ce qui annonce des félicités sans fin.
Словом, якби я вірила всьому, що мені пророкують сни...
Enfin si je croyais tout ce que me prédisent les rêves...
Одне мене засмучує і щоразу, коли я про це думаю чи коли мені про це нагадують, раптом затьмарює мені настрій. Це думка, що я вийду за Милорадовича.
Une chose m’attriste et chaque fois que j’y pense ou qu’on m’y fait penser m’assombrit tout à coup. C’est cette idée que j’épouserai Miloradovitch.
Тоді я цілком могла б звинувачувати Фатум, як Прекрасна Єлена. Далебі, якщо я за нього вийду, я не церемонитимусь. Але хто змушує мене до цього шлюбу? І яка в мене причина йому відмовити?
Alors je pourrais bien accuser la Fatalité comme « la Belle Hélène ». Ma foi, si je l’épouse, je ne me gênerai pas. Mais qui me force à ce mariage ? Mais quelle raison ai-je pour le refuser ?
Так хоче Бог, і, щоб здійснити свою волю, він вкладає мені в голову думку, що я стара діва або скоро нею стану, що нам ніколи не жити по-людському. Він навіює мені тисячу розпачів, щоб я прийняла цей союз як гавань порятунку2
Dieu le veut et, pour accomplir sa volonté, il me met dans l’esprit l’idée que je suis une vieille fille ou le serai bientôt, que nous ne vivrons jamais bien. Il m’inspire mille désespoirs pour me faire accepter cette union comme un portus salutis
Е! Хто може опиратися Його волі, коли в Його розпорядженні всі засоби? Хоч я й не хочу, я відчуваю, що мене несе, — і це не просто слова, а справді, цілком справді несе, так несе, що я нічого не можу вдіяти, як у кошмарі, і так само, як у тому кошмарі, коли за мною гнався вовк: я бігла, бігла без упину, але ноги слабли, серце калатало, я силкувалася бігти далі, але ноги не слухалися й підгиналися, я відчувала, як наближається лютий звір, і кидалася на землю, кажучи собі: ну й нехай зʼїсть мене, зрештою, це лише сон, і я прокинуся в останню мить.
Eh ! qui peut résister à Sa volonté, puisqu’il a tous les moyens à Sa disposition ? Tout en ne voulant pas je me sens entraînée, pas pour dire, mais véritablement tout à fait véritablement entraînée, tellement entraînée que je n’y puis rien, comme dans un cauchemar et comme dans un cauchemar aussi lorsque j’étais poursuivie par un loup, je courais, je courais toujours, mais mes jambes faiblissaient, mon cœur battait, je faisais un effort pour courir encore mais les jambes manquaient et pliaient, je sentais la bête féroce s’approcher et je me jetais par terre en me disant: eh bien qu’elle me mange, après tout ce n’est qu’un rêve et je vais me réveiller au moment suprême.
І справді, щойно я відчувала біля обличчя гарячу вовчу пащу, я прокидалася.
Et, en effet, au moment où je sentais la gueule brûlante du loup près de ma figure je me réveillais.
Бувало й так, що, тікаючи від погоні, я кидалася вниз зі сходів, щоб прокинутися.
Il m’arrivait aussi étant poursuivie de me jeter du haut d’un escalier pour me réveiller.
Отож і тут як у тому кошмарі: у мене немає ні розуму, ні волі; я їду до Росії — навіщо? Кажу, що купити коней і хутро, але відчуваю, що мене туди штовхає фатум.
Eh bien c’est comme ce cauchemar, je n’ai ni raison, ni volonté, je vais en Russie, pourquoi ? Je dis pour acheter des chevaux et une fourrure, mais je sens que la fatalité m’y pousse.
До біса чорні думки! Краще я розповім про виправу з виделкою, ніж забиватиму собі голову марними фантазіями.
Au diable les noires idées ! J’aime mieux raconter l’expédition à la fourchette que de m’occuper de vaines fantaisies.
Від другої до пів на третю я гуляю набережною з нашого боку, не з боку моря, без капелюха, з Марі й Ольгою.
De deux à deux heures et demie je me promène à la Promenade de notre côté, pas du côté de la mer, sans chapeau et avec Marie et Olga.
Ми милувалися садками маленьких бузкових будиночків; садок Розалі — просто чарівний. Я зупиняюся перед будинком Джої; оскільки її тут немає й усе зачинено, я, просунувши руку крізь ґрати, зриваю кілька ромашок, і ми урочисто обриваємо з них пелюстки. О квітко, подумала я, ти з її саду, з саду, де він бував, де він гуляв, скажи мені раз і назавжди: чи стану я коли-небудь, хоч раз і за будь-яких обставин, для нього тим, чим була для нього вона. Я обриваю всі пелюстки зі свого боку, а обидві дівчини — зі свого, і одна квітка сказала мені так, і я підвела голову з радістю, досадою, соромом і гнівом, але підвела, бо була дивно задоволена.
Nous admirions les jardins des petites maisons mauves, celui de Rosalie est un amour de jardin. Je m’arrête devant Gioia, comme elle n’est pas ici et que tout est fermé, je cueille des marguerites en passant le bras à travers la grille et nous les effeuillons solennellement. O fleur, pensai-je, toi qui es de son jardin, du jardin où il a passé, où il s’est promené, dis-moi une fois, pour toujours, serai-je jamais, au moins une fois et dans n’importe quelles circonstances, pour lui ce que elle lui a été. J’arrache tous les pétales de mon côté et les deux filles du leur, et une fleur m’a dit oui, et j’ai relevé la tête avec joie, dépit, honte et colère, mais je l’ai relevée car j’étais étrangement satisfaite.
Це винагородить мене за все! І мені начхати на все, раз мені обіцяно таке.
Ceci me dédommagera de tout ! Et je crache sur tout du moment qu’une pareille chose m’est promise.
Я була не сама, треба було розмовляти; ми назбирали кілька камінців на терасі Розалі, взяли кілька листочків у Джої — знову крізь ґрати — і повернулися додому, сміючись і базікаючи.
Je n’étais pas seule, il fallait parler, nous ramassâmes quelques cailloux sur la terrasse de Rosalie, nous prîmes quelques feuilles de chez Gioia toujours à travers la grille et retournâmes chez nous riant et bavardant.
Ми піднімаємося до моєї класної кімнати, і я виголошую таку промову: Мої любі, ми засновуємо масонську ложу; знаєте, мета цього товариства — загарбання молодих людей. Поки що нас лише троє, з часом кожна з нас вербуватиме нових. Кожне товариство колись мало початок. Ми зваримо любовне зілля, яке поділимо на три частини, і кожна з нас отримає одну.
Nous montons dans mon étude et je tiens ce discours: Mes chères, nous fondons une maçonnerie, vous savez, cette société a pour but l’accaparation des jeunes gens. Nous sommes pour le moment trois seulement, avec le temps chacune de nous recrutera. Toute société a eu un commencement. Nous allons composer un philtre qui sera divisé en trois parties, chacune de nous en recevra une.
Мою пропозицію прийнято з ентузіазмом, і ми готуємо зілля, чи то пак талісман: зельтерська вода, камінці й листя, які ми мали і які походять із двох сприятливих для нашої мети місць, а крім того, кожна з нас, уколовши собі палець зі спартанською мужністю, влила туди три краплі своєї крові. Усе це прокипʼятили й розчинили хімічним способом. А тепер, сказала я, присягнімо, і я скажу вам наш девіз і нашу печатку. Три грації тримають стрічку, обвиту гірляндою троянд, а на ній буде написано девіз: Audacter et amanter3. Що означає: сміливо й ніжно.
Ma proposition acceptée avec enthousiasme, nous préparons le philtre ou talisman; de l’eau de Seltz, les cailloux et les feuilles que nous avions et qui viennent de deux endroits favorables pour ce que nous voulons, et outre cela chacune de nous en se piquant le doigt avec un courage de Spartiate y versa trois gouttes de son sang. Le tout bouilli et dissous par un procédé chimique. Et maintenant, dis-je, jurons, et je vais vous dire notre devise et notre cachet. Trois grâces soutenant un ruban enguirlandé de roses sur lequel sera écrite cette devise: Audacter et amanter. Ce qui veut dire hardiment et tendrement.
Другий спіч справив таке саме враження, як і перший; ми присяглися і, дбайливо сховавши напій, спустилися, трохи причепурилися й вийшли.
Le deuxième speech produisit le même effet que le premier, nous jurâmes et ayant soigneusement caché le breuvage nous descendîmes, nous arrangeâmes un peu et sortîmes.
До чого ж ми докотилися, Меркаторе! За браком кращого ми нагледіли трьох американських жовтодзьобів, що вчаться в школі Уоша. Це негідно!
A quoi est-on réduit Mercator ! faute de mieux nous avons avisé trois blancs-becs américains qui étudient à l’école de Wash. C’est indigne !
Перейдімо до виделки. Увечері, накинувши широкі плащі змовниць, ми крадькома виходимо, як злодійки, — а злодійки ми і є, як зараз побачимо, — ховаючи під плащами: я — виделку, Марі — ніж, а Ольга — геть нічого. Як навмисне, світить місяць. Прикро, але дарма.
Passons à la fourchette. Le soir ayant mis de grands manteaux de conspirateurs nous sortons furtivement comme des voleuses que nous sommes comme on va voir, cachant sous ces manteaux, moi une fourchette, Marie un couteau et Olga rien du tout. Comme exprès la lune éclaire. C’est fâcheux mais n’importe.
Ми минаємо віллу Джої, і Марі, ніби між іншим, кілька разів штрикає ножем між двома грубими каменями, з яких складено терасу; ми проходимо ще раз, і цього разу, прудка, як... я, так, як я, я встромляю виделку й витягаю нею свій трофей — крихітний кактус, який ми помітили й вирішили вкрасти ще сьогодні пообіді. Кактус завбільшки з монету у двадцять су. Але як же ми пишалися! Ми відразу пішли в сад, і я посадила вкрадене, примовляючи: Ростіть, процвітайте, я дам вам імʼя, гідне вас, з часом поставлю біля вас табличку, як роблять для рідкісних рослин, і напишу на ній:
Nous passons la villa Gioia et sans avoir l’air de rien Marie donne plusieurs coups de couteau entre deux pierres rustiques qui forment la terrasse, nous repassons encore une fois et cette fois prompte comme... moi, oui comme moi, j’enfonce ma fourchette et retire avec elle mon trophée, un tout petit cactus que nous avons remarqué et résolu de voler cet après-midi encore. Un cactus grand comme une pièce de vingt sous. Mais comme nous étions fières ! On alla aussitôt au jardin et je plantai la chose volée en disant: Croissez, prospérez, je vous donnerai un nom digne de vous, avec le temps je mettrai à côté de vous un écriteau comme on fait pour les plantes rares, et j’écrirai dessus:
Рослина злодіїв4.
Planta furum.
Як же я щаслива, Боже мій, що можу займатися дурницями! Марі пропонує вкрасти в Джої всі її маленькі кактуси, а я доходжу до того, що пропоную взяти її саму й посадити в наш басейн. Справжнє щастя — вміти бути всім.
Que je suis heureuse mon Dieu de pouvoir m’occuper de bêtises; Marie propose de lui voler, à Gioia, tous ses petits cactus, alors je vais jusqu’à proposer de la prendre elle-même et de la placer dans notre bassin. C’est vraiment heureux de pouvoir tout être.
Стара й дитина, дурна й дотепна, з вовками я по-вовчому вию... щоправда, не завжди: поганих людей я не зношу і серед поганих поганою не стаю, а якщо й стаю, то зовсім проти своєї волі.
Vieille et enfant, bête et spirituelle, je hurle avec les loups... pas toujours cependant, je ne souffre pas les vilains et entre vilains ne deviens pas vilaine ou si je le deviens c’est bien malgré moi.
Примітки
В оригіналі англійською: «Blackprince» («Чорний принц») — кодове імʼя Марі. ↩
В оригіналі латиною: «portus salutis». ↩
В оригіналі латиною: «Audacter et amanter» — девіз; Марі одразу сама його перекладає («сміливо й ніжно»), тому слова лишаються латинськими. ↩
В оригіналі латиною: «Planta furum». ↩