❦
Неділя, 25 квітня
Dimanche, 25 avril
Прокидаюся за чверть до дванадцятої, десь о другій снідаю з усіма, о третій уже готова (сукня «Ерцгерцог», капелюх «Ватто», жовті черевички, гарно) і зовсім не втомлена, свіжа й рожева. Мама виїжджає зі мною, Валіцьким і Діною у напіввідкритому екіпажі. Ми їдемо до Ніни, мама виходить; у Сапоженікових теж накритий великодній стіл, я їм і пʼю в них.
Je me réveille à douze heures moins le quart, vers deux heures déjeune avec toute le monde, à trois heures suis prête (robe Archiduc, chapeau Watteau, bottines jaunes, bien) et pas du tout fatiguée, fraîche et rose. Maman sort avec moi, Walitsky et Dina en voiture demi fermée. Nous allons chez Nina, maman descend; les Sapogenikoff aussi ont une table, je mange et bois chez eux.
Священник недарма питав, чи я ласунка. Так, я ласунка, В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь1.
Le prêtre avait raison de demander si j’étais gourmande. Je le suis In nomine Patris et Filii et Spiritus sancti. Amen.
Мама бавиться з чарівною мавпочкою Ніни, а я розповідаю про свою сповідь із деякими прикрасами; усі сміються, і я сміюся, і мені добре.
Maman joue avec l’adorable petit singe de Nina et je raconte ma confession avec quelques embellissements, on rit et je ris et je suis contente.
Тітка й Коліньйон приходять за півгодини після нас і розповідають, чи то пак — розповідає Коліньйон, — буцімто Одіффер облили, що тітка його облила. Від цього ми, звісно, заходимося сміхом. Та насправді нічого такого не було, як я це тітка вигадала; вона хоче його облити, каже:
Ma tante et Collignon arrivent une demi-heure après nous et racontent ou non, c’est Collignon qui raconte qu’on a arrosé Audiffer, que ma tante l’a arrosé. Ceci naturellement nous fait pâmer. Mais il n’en est rien, comme j’ai c’est ma tante qui a inventé, elle veut l’arroser, dit-elle:
— А за що?
— Et pourquoi ?
Виявляється, Коліньйон вийшла в сад і стала під маминим наметом, що на терасі. Одіффер поволі проїжджає в екіпажі, дивиться, кахикає, потім виходить, сідає на лаву навпроти вілли, обтрушує штани, чоботи, знов дивиться, кахикає й кривляється на всі лади. Це достеменні слова Коліньйон, а вона — жінка, що ніколи не вигадує, не перебільшує й не прикрашає, і якій я вірю, як самій собі.
Il paraît que Collignon est allée au jardin et s’est mise sous la tente de maman qui est sur la terrasse. Audiffer passe lentement en voiture, regarde, tousse, puis descend, s’assied sur le banc en face de la villa, s’époussette les pantalons, les bottes et regarde encore et tousse et fait mille singeries. Ce sont là les propres paroles de Collignon et c’est une femme qui n’invente, n’exagère et n’embellit jamais et que je crois comme moi-même.
— Ах, та треба ж було бачити, як він дав драла, коли мене вгледів! — додає вона наприкінці.
— Ah ! mais il fallait le voir filer quand il m’a vue ! dit-elle pour finir.
Тітка на вигляд дуже невдоволена.
Ma tante a l’air très mécontente.
— Але чого він там був? — спитала я.
— Mais pourquoi était-il là ? demandai-je.
— А ми це саме хотіли спитати у вас, — сміючись, каже Коліньйон. — Ми подумали, що це ви призначили йому побачення.
— Mais nous allions vous le demander à vous, dit Collignon en riant. Nous avons cru que vous lui aviez donné rendez-vous.
— Дурниці!
— Bêtise !
А річ у тім, що він і скидався саме на такого; це було справді смішно. Він просто блазень.
C’est qu’il avait tout à fait l’air de cela, c’était vraiment ridicule. Il n’est qu’un farceur.
Виявляється, він щодня проїжджає о тій самій порі; уже не пригадую, хто це сказав, мабуть, усі: Діна, тітка, Коліньйон, мама — словом, усі.
Il paraît aussi que tous les jours il passe à la même heure, je ne sais plus qui l’a dit, tout le monde je crois, Dina, ma tante, Collignon, maman, tous enfin.
А Коліньйон каже, що він, забачивши її, дременув, мов сполоханий олень.
Et Collignon dit qu’il s’est sauvé comme un daim effarouché en la voyant.
Ох, якби він і справді приходив, щоб...
Oh s’il était venu vraiment pour...
Ні, це було б надто кумедно.
Non, ce serait trop drôle.
О пів на шосту, добряче насміявшись, накричавшись і набалакавшись про Джиротту, я йду з Коліньйон, Діною й Ольгою на набережну, де двічі зустрічаємо нашого героя, цього бевзя.
A cinq heures et demie, après avoir bien ri, bien crié, bien bavardé de Girotta, je vais avec Collignon, Dina et Olga à la Promenade où nous rencontrons deux fois le héros, l’imbécile.
Коли я пізніше поверталася з тіткою, мамою й Валіцьким, тітка з вельми суворим виглядом сказала, що цей чоловік приходить із дуже лихими намірами. Мама запевняє, що приходить він із найневиннішими у світі намірами, а може, й узагалі випадково.
Comme je rentrais plus tard avec ma tante, maman et Walitsky, ma tante avec des airs très sévères dit que cet homme vient avec de très mauvaises intentions. Maman assure qu’il vient avec les plus innocentes intentions du monde et peut-être par hasard même.
Може, й так, та можливо й те, що приходить він, аби люди повірили, ніби я призначаю йому побачення; якщо колись застану його, коли він отак тинятиметься, а я буду сама в саду, — як, кажуть, він тинявся сьогодні, — звелю садівникові облити його з голови до пʼят.
Cela se peut, mais il se peut aussi qu’il vienne pour faire croire que je lui donne des rendez-vous, si jamais je l’attrape, étant seule au jardin, à rôder comme on dit qu’il a rôdé aujourd’hui je le fais arroser de la tête aux pieds par le jardinier.
Тітка теж висловила цей намір. Бідне створіння, я хотіла б побачити, як із нього струмками тече вода й дещо інше, бо тітка не хоче обмежуватися самою водою. Я з цього й сміюся, і гніваюся. Цей чоловік — лише селюк, бевзь, фат.
Ma tante a aussi manifesté cette intention. Pauvre animal je voudrais le voir tout ruisselant d’eau et d’autres choses, car ma tante ne veut pas se borner à l’eau. J’en ris et me fâche aussi. Cet homme n’est qu’un paysan, un imbécile, un fat.
Примітки
В оригіналі латиною: «In nomine Patris et Filii et Spiritus sancti. Amen» — літургійна формула; Марі вживає її жартома, потверджуючи своє ласунство. ↩