❦
Середа, 5 травня 1875
Mercredi, 5 mai 1875
Я повертаюся, велю подати собі сніданок, мене мучила спрага, у шафі стояла пляшка шампанського, я хвацько випиваю половину й потім іду до Лоселя.
Je rentre, me fais servir à déjeuner, j’avais soif, dans l’armoire il y avait une bouteille de champagne, j’en bois bravement la moitié et vais après chez Laussel.
Я доволі довго чекала своєї черги, і це чекання так мене розморило, що я ледве зберігала пристойну поставу.
J’attendis assez longtemps mon tour et cette attente m’engourdit tellement que j’avais peine à conserver une attitude convenable.
Примітка упорядників
[Низ сторінки видалено]
[Bas de page supprimé]
викресленоЯк мама мене
Повертаючись від Лоселя, я раз по раз нарікала на жахливий сніданок.
Au retour de Laussel je ne cessais de me plaindre du déjeuner terrible.
Справді, казала я, краще вже пахнути вином і тютюном, ніж цибулею та іншими гидотами; знаєте, провадила я, учора за сніданком, памʼятаєте... Мама будь-що-будь хоче відбити мені смак до англійців, надто до цього герцога Гамільтона.
Vraiment disais-je il vaut mieux sentir le vin et le tabac que les oignons et autres horreurs, vous savez, continuai-je, hier à déjeuner vous vous souvenez... Maman veut à toute force me dégoûter des Anglais, surtout de ce duc de Hamilton.
— О, що ж до цього, — вигукує Коліньйон, — то це правда!
— Oh ! quant à celui-ci, s’écrie Collignon, c’est vrai !
— Що правда?
— Quoi vrai ?
— Що від нього погано пахне.
— Qu’il sent mauvais.
— А звідки ви знаєте?
— Qu’en savez-vous ?
— Люба моя, у Каїрі він завжди водився з погоничами віслюків.
— Ma chère, au Caire il était toujours avec les âniers.
— Ну, і що це доводить?
— Eh bien qu’est-ce que cela prouve ?
— Та в нього завжди в зубах коротесенька люлька, і він безперестанку пʼє горілку. Самі розумієте, що з таким уже не запахнеш гарно!
— Mais il a toujours dans la bouche une petite pipe toute courte et il boit de l’eau-de-vie, constamment. Vous comprenez qu’avec cela on ne sent pas bon !
— Звісно.
— Sans doute.
— Et puis c’est un grossier personnage, vraiment, au point qu’une dame au Caire^2^, une dame anglaise un peu fast... lui a dit: Take your fat carcase out of the way.
— Дама таке сказала!
— Une dame a dit cela !
— Так, це гротескний тип, запевняю вас.
— Oui, c’est un grotesque personnage je vous assure.
— Однаково, але... Ну, не знаю, чому моя мати уявила собі, ніби я в нього закохана, і всіляко намагається відбити мені до нього смак.
— N’importe, mais... Eh bien je ne sais pourquoi ma mère s’imagine que j’en suis amoureuse et essaye de tout pour m’en dégoûter.
— До туші?
— De la carcasse ?
— Е, так, до туші.
— Eh ! oui de la carcasse.
— Але ж ця туша одружена...
— Mais elle est mariée cette carcasse...
— Я це чудово знаю, але саме через це мене й хочуть відвернути, бо, далебі, не знаю, який біс змушує їх вірити, що я закохана в цього чоловіка.
— Je le sais bien, mais c’est justement à cause de cela qu’on veut m’en détourner, car vraiment je ne sais quel diable leur fait croire que je suis amoureuse de cet homme.
Іще й ця плете мені про нього всілякі страхіття.
Encore celle-là qui m’en dit des horreurs.
Люльки я не бачила, а щодо горілки, то я вже давно знаю, що він пʼє, і, дякувати Богу, не зважаю на такі дрібниці.
Je n’ai pas vu la pipe, quant à boire de l’eau-de-vie, je sais depuis bien longtemps qu’il en boit et, Dieu merci, je ne m’arrête pas à de semblables niaiseries.
Зрештою, завжди плещуть язиками про таких людей, як товста туша6, і всі ті, хто, стоячи внизу, мусить задирати голову, щоб його розгледіти, вигадують і прикрашають усе на свій лад.
D’ailleurs on cause toujours des personnages comme the fat carcase et tous ceux qui, placés en bas, sont obligés de lever la tête pour le voir inventent et embellissent tout à leur façon.
Досить лише прислухатися — і начуєшся гарного про всіх, хто на голову вивищується над юрбою і є мовби мішенню для всіх поглядів і всіх язиків, спраглих перемивати людям кістки, ладних показати, що вони все знають, що вони знайомі зі світськими людьми, з шаленцями, ладних і вигадати, аби показати, що вони знають людей, про яких стільки говорять, як говорили про цього Гамільтона. Бо, на добре чи на лихе, про нього говорили, і то багато.
Il n’y a qu’à écouter et on en entendra de belles sur tous ceux qui dominent de la tête la foule et sont comme un point de mire pour tous les regards, et toutes les langues avides de parler des gens, aptes à montrer qu’ils savent les choses, qu’elles connaissent les gens du monde, les extravagants, aptes aussi à inventer pour montrer qu’elles [sic] connaissent les gens qui tant font parler d’eux, comme ce Hamilton a fait parler de lui. Car, en bien ou en mal, on en a parlé et beaucoup.
Це нагадує мені історію з конем у Моріса. Я бачила того коня, він видавався мені прекрасним, і я його жадала. У Ніцці диякон написав мені про нього стільки лихого, і тітка стільки мені про нього наговорила, і мама, ні разу його не бачивши, стільки про нього набалакала злого, що я розлютилася, засумнівалася в собі, засумнівалася в усьому, і тепер, хоч убий, я б не сказала, який був той кінь.
Ceci me rappelle l’histoire du cheval chez Maurice. J’avais vu le cheval, je le trouvais beau et le désirais. A Nice le diacre m’a écrit tant de vilaines choses de lui et ma tante m’en dit tant, et maman sans l’avoir jamais vu en dit tant de mal, que je devins furieuse, je doutai de moi, je doutai de tout, et maintenant si on me tue je ne saurais dire comment était ce cheval.
Так само й з Алківіадом.
Il en est ainsi d’Alcibiade.
Ні, я не могла настільки помилятися: він видавався мені вродливим, він мені подобався. Я добре знаю, що він не гравюра й не вивіска цирульника, але він чоловік, і чоловік, який подобається мені так, як ніхто ніколи не сподобається, хай би що казали.
Non je ne pouvais tellement me tromper, il me semblait beau, il me plaisait. Je sais bien qu’il n’est ni une gravure ni une enseigne de barbier, mais c’est un homme, et un homme qui me plaît comme personne ne me plaira, quoi qu’on en dise.
Тоді, як і тепер, мені наговорювали про нього страхіть, і я й сама залюбки про нього злословила, але тоді він був поруч, і сама його присутність давала відсіч цим брудним звинуваченням.
Alors comme à présent on m’en disait des horreurs et j’aimais à en médire moi-même, mais alors il avait sa présence pour combattre ces sales accusations.
Ах, я пригадую! Хто ж, як не пані матінка, вважав його таким чарівним і в пориві ніжності казав, що я на нього схожа!
Ah ! je me souviens ! Qui donc si ce n’est Madame maman le trouvait si adorable et dans un élan de tendresse disait que je lui ressemblais !
Ох, які ж нікчеми, а я — божевільна!
Oh ! les misérables, et moi la folle !
Зрештою, що мені до цього чоловіка — вродливий він чи бридкий, з моєї голови через те не впаде ані волосина!
D’ailleurs que me fait cet homme, est-il beau, est-il laid, il n’en tombera pas un seul cheveu de plus de ma tête !
Я його кохала, а вже якийсь час як забула, давно вже час, два роки, два місяці й двадцять два дні. Коли я його побачу, тоді й знатиму, як до нього ставитися.
Je l’ai aimé, depuis quelque temps je l’ai oublié, il était temps, deux ans, deux mois et vingt-deux jours. Quand je le verrai je saurai à quoi m’en tenir.
Любов до нього, якщо це любов, нічим мені не завадить; я вже казала, що я особа вельми розсудлива, може, навіть надто.
L’amour pour lui, si amour il y a, ne m’empêchera en rien, j’ai déjà dit que j’étais une personne fort raisonnable, trop peut-être.
Зрештою, поживемо — побачимо.
Enfin qui vivra verra.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
Ботвиня (у Марі botvinia) — холодний російський суп на квасі з бурячинням. ↩
У оригіналі тут стоїть позначка виноски «²», текст якої не зберігся. ↩
В оригіналі англійською: «fast» — у вікторіанському вжитку про жінку: смілива, надто вільна, легковажної поведінки. ↩
В оригіналі англійською: «Take your fat carcase out of the way»; carcase («туша, стерво») — грубе слово на позначення тіла. ↩
В оригіналі англійською: «the fat carcase»; Марі іронічно підхоплює англійську образу. ↩