❦
Пʼятниця, 30 квітня
Vendredi, 30 avril
Учора ми з Марі й Ольгою ворожили; я розгорнула книгу на Блекпринсі1 і читаю: він одружується.
Hier avec Marie et Olga nous avons fait la bonne aventure, j’ai ouvert le livre pour Blackprince et je lis: il se marie.
Справді, мені досить лише торкнутися чоловіка думкою, щоб він одружився.
Vraiment je n’ai qu’à toucher un homme de la pensée pour qu’il se marie.
Я вмираю з голоду, наш кухар уже ні на що не годиться. Я беру Леоні й вирушаю до Сапоженікових. Застаю їх усіх у саду: мама в кріслі, навпроти на волі папуга, на дивані Ніна, Юрков і Валіцький, а далі, у затінку помаранчевих дерев розляглися, на килимі — Марі, Ольга й Діна за читанням, Пратер біля їхніх ніг, а Містігрі, мавпочка Ніни, скаче, бігає, бавиться й перелітає з гілки на гілку. Я відчула те ледаче повітря, яким там дихаєш: робишся млявим і ні до чого не здатним. Почуваєшся пастухом із Вергілія. Палюче сонце, від якого ховаєшся під розкішними помаранчами, обтяженими плодами, лежачи не на траві — трава надто брудна через комах, — а на килимі, кинутому на траву.
Je meurs de faim, notre cuisinier ne vaut plus rien. Je prends Léonie et m’en vais chez les Sapogenikoff. Je les trouve tous au jardin, maman dans un fauteuil, en face le perroquet en liberté, sur un divan Nina, Yourkoff et Walitsky et, plus loin, à l’ombre des orangers sont étendues, sur un tapis Marie, Olga et Dina lisant, Prater à leurs pieds et Mistigri, le singe de Nina sautant, courant, jouant et volant de branche en branche. J’ai senti l’air de paresse qu’on y respirait, on se sent mou et incapable de rien. On se sent un berger de Virgile. Un soleil ardent qu’on évite sous de beaux orangers couverts de fruits, couché non pas sur le gazon, le gazon c’est trop sale à cause des insectes, mais sur un tapis jeté sur le gazon.
Ось вони, щасливі люди.
Voilà des gens heureux.
на полях
W завжди означає Валіцький.
dans la marge W veut toujours dire Walitsky.
Ніна й Валіцький сидять пліч-о-пліч і уважно читають ту саму книгу — яку ж саме? Може, Феокрита чи Вергілія? Ні, ще піднесенішу — книгу, що дарує радість і спокій душі й тілу, кухарську книгу.
Nina et Walitsky assis côte à côte et lisant attentivement dans le même livre, quel livre ? Théocrite peut-être ou Virgile ? Non, plus sublime encore, c’est un livre qui donne la joie et la paix à l’âme et au corps, c’est un livre de cuisine.
Вони читають благоговійно й час від часу зводять одне на одного блаженні очі, щоб порадитися.
Ils lisent religieusement et lèvent de temps en temps des yeux béats l’un sur l’autre pour se consulter.
Скінчивши це солодке читання, вони йдуть до храму, де приносять жертву, і, присвятивши нутрощі псам, приправляють її та зʼїдають, не забуваючи почастувати всіх. Час від часу Юрков їздить до міста й привозить звідти то спаржу, товсту й білу, як свічки «Етуаль», то полуниці, то свіжі огірки.
Cette douce lecture terminée ils se rendent au temple où ils immolent une victime et après avoir consacré aux chiens les entrailles, ils l’assaisonnent et la mangent ayant soin de régaler tout le monde. De temps en temps Yourkoff va en ville et en rapporte ou des asperges grosses et blanches comme des bougies de L’Etoile ou des fraises ou des concombres frais.
Сідають до столу. Валіцький навпроти Ніни; суп пересолений. Це ви, Луканчику, солили?2
On se met à table. Walitsky en face de Nina, le potage est trop salé, Est-ce vous, Loukantchik qui avez salé ?
— Ні, це ви, Ніно Олександрівно, — відповідає Луканчик.3
— Non c’est vous, Nina Alexandrovna, répond Loukantchik.
— Луканчику, — підхоплює Ніна, — ми поклали забагато овочів4, і так далі.
— Loukantchik, reprend Nina, nous avons mis trop de légumes, et ainsi de suite.
Після обіду йдуть до мами; об одинадцятій її залишають, і Валіцький іде до кімнати Ніни й дівчат — ті, поступившись своєю кімнатою мамі, ночують у матері, — сідає посеред кімнати й розповідає безліч історій та анекдотів про якогось Ніконора, свого блазня в Росії.
Après dîner, on va chez maman, à onze heures on la laisse et Walitsky va dans la chambre de Nina et des jeunes filles qui, ayant cédé leur chambre à maman, dorment chez leur mère, s’assied au milieu de la chambre et raconte une multitude d’histoires et d’anecdotes sur un certain Nikonor, son bouffon en Russie.
Валіцький не великий князь, а все ж мав свого блазня — Ніконора Ніколевича Попова, урядового службовця й сина священика. Отак він розповідає аж до четвертої ранку, потім іде ночувати до Юркова, а наступного дня знову беруться за книгу, біблію профанів, і все починається, як напередодні.
Walitsky n’est pas un grand prince mais il avait son bouffon, Nikonor Nikolevitch Popoff, employé du gouvernement et fils d’un prêtre. Il raconte ainsi jusqu’à quatre heures du matin puis se retire chez Yourkoff, et le lendemain on reprend encore le livre, la bible des profanes et on recommence comme la veille.
Життя Сапоженікових тепер — ідилія, а наше життя — це Іліада, страшніша й кривавіша за Гомерову.
La vie des Sapogenikoff à présent c’est une idylle, notre vie à nous c’est une Iliade plus terrible et sanglante que celle d’Homère.
Сапоженікови з мільйонерів стали бідними й приймають це так шляхетно, що аж приємно дивитися. Мені надіслали з Росії мій герб, ось він: тепер я додам до нього деякі речі, що лишаться там уже від мене, і впишу свій девіз, якого ще не знайшла.
Les Sapogenikoff de riches à millions sont devenus pauvres et ils prennent si noblement la chose que c’est plaisir à voir. On m’a envoyé de Russie mes armes, les voici: maintenant je vais y ajouter certaines choses qui y resteront depuis moi et j’y écrirai ma devise que je n’ai pas encore trouvée.
Нічого я не додаватиму, це все жарти.
Je n’ajouterai rien du tout, ce sont des plaisanteries.
Видно, що я додала: хочу мати три троянди (троянда — моя квітка) замість трьох пер, але замість Ich diene5 я справді не знаю, що вписати; думала вписати volo6, але це надто самовпевнено для такої малої, як я, та й волію мати девіз побожніший — Бог міг би розгніватися. Я додала свої два сни, пʼять зірок і колоски пшениці. Справді не знаю, як усе це розмістити. Подумаємо.
On voit ce que j’ai ajouté, je veux avoir trois roses, (la rose est ma fleur), à défaut de trois plumes mais à défaut de Ich diene, je ne vois vraiment quoi mettre, j’ai pensé à mettre volo, mais c’est trop présomptueux pour une petite comme moi et puis j’aime mieux avoir une devise plus pieuse, Dieu pourrait se fâcher. J’ai ajouté mes deux rêves, les cinq étoiles et les épis de blé. Je ne sais vraiment comment disposer tout cela. On y songera.
Жахливо вбрана, у тітчиній сукні, я йду на «Прекрасну Єлену»7 з Марі, Ольгою, тіткою й Любою. Я ховаюся, бо так убрана я сама не своя.
Détestablement mise, avec une robe de ma tante je vais voir « La Belle Hélène » avec Marie, Olga, ma tante et Louba. Je me cache car je ne suis pas moi-même ainsi mise.
Примітки
В оригіналі англійською: «Blackprince» — прізвисько, яким Марі називає одного зі своїх залицяльників (можливо, з натяком на історичного Чорного принца Англії). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
Ich diene (так у Марі; правильно Ich dien) — нім. «служу»: девіз принца Уельського під його знаком із трьох страусових пер. ↩
Volo — лат. «хочу». ↩
В оригіналі французькою: «La Belle Hélène» — оперета Оффенбаха. ↩