Вівторок, 27 квітня

Слід сказати, що я побила Жоржа.
Делікатна справа, що й казати. Брудний, напівголий, пʼяний, страшний, він зʼявляється до мене, я наказую йому забиратися, він не хоче й удає божевільного, тоді я хапаю щітку й цією щіткою так його шмагаю, що він це відчув, за це я ручаюся. Я була в нестямі, а в дзеркалі побачила, що в мене на губах піна.
За півгодини мене вже не впізнати: гарно зачесана, у світло-соломʼяній сукні «Ерцгерцог», у капелюсі «Ватто», рукавички соломʼяного кольору, ажурні черевички з жовтої шкіри, парасолька на рожевій підкладці, з держаком із тростини. Усмішка на вустах.
Приходить Рікар, і ми йдемо гуляти. Вона геть до мене звикла, навіть розмовляє й сміється. Яка шкода, що в пʼятницю вона їде.
Уперше я вийшла на люди в довгій сукні.
Старий Одіффре помирився зі своєю дружиною. Усі [знають] про торішній скандал, у якому пані Дюран узяла неабияку участь.
Пан Одіффре оголосив, що поїде на тиждень, але того ж вечора повернувся, і, схоже, те, що він застав, було йому не до смаку, бо він тричі вистрілив у свою дружину; на щастя, усі три кулі прийняв на себе шиньйон.
Дружина втекла до Марселя, у монастир. Саме в пані Дюран вона зустрічалася з тією особою, чия присутність так допекла панові Одіффре того вечора, коли він повернувся.
Мені снився театр, що означає небезпечні пристрасті. Бачила я також танцівницю, що означає веселощі й одруження.
Якщо вірити моєму «Сонникові», я вийду заміж дуже скоро.
Тим краще, нічого іншого мені й не треба.