❦
Неділя, 2 травня 1875
Dimanche, 2 mai 1875
Я хочу вивчити іспанську, балкон, мантилью й серенаду.
Je veux apprendre l’espagnol, le balcon, la mantille et une sérénade.
Вікно й залицяльник1, як у Севільї. І то швидко?
Une fenêtre et un novio comme à Séville. Et vite ?
До церкви я не йду, мама повернулася додому. Ми йдемо гуляти — я, Діна, Марі й Ольга, — заходимо до Бассе купити сиру, а коли ми його побачили, він видався нам таким свіжим, таким смачним, таким соковитим, що за одну мить, біля дверей крамниці, поки Бассе пішов по щось інше, ми, просто в ландо, як були, проковтнули цілий фунт сиру. Амбруаз, кучер, побачивши нас за ділом, дістає ножа й пропонує нам, бо ми їли руками на очах у святково вбраних ніццьких міщанок, що поніміли з подиву. Я й сама вже не розумію, як могла дозволити таке і як ми зуміли зʼїсти цілий фунт сиру без хліба.
Je ne vais pas à l’église, maman est de retour à la maison. Nous allons nous promener, moi, Dina, Marie et Olga, on va chez Bassè acheter du fromage, quand nous le vîmes, il nous parut si frais, si bon, si succulent qu’en un instant à la porte du magasin pendant que Bassé nous allait chercher autre chose, en landau comme nous étions, nous avons dévoré une livre de fromage. Ambroise, le cocher, nous voyant à l’œuvre tire son couteau et nous l’offre car nous mangions avec les doigts aux yeux des endimanchées niçoises stupéfaites. Je ne comprends plus comment j’ai pu laisser faire une pareille chose et comment nous avons pu manger toute une livre de fromage sans pain.
Справді, хоч помирай, така нудьга. Єдину нашу розвагу — цього нещасного малого Селюка — у нас відібрано.
Véritablement il y a de quoi mourir, on s’ennuie tant. La seule distraction que nous avions, ce malheureux petit Paysan nous est enlevé.
Усі Сапоженікови обідають у нас, а по обіді ми вигадуємо нову розвагу: ми, четверо дівчат, ідемо в сад і з терас просимо у перехожих імʼя — це таке російське ворожіння. У Росії ніхто б цьому не здивувався, навпаки, назвав би імʼя, але ці добрі ніццяни тікали нажахані. Лише один спинився, пройшов мимо ще раз, але зрештою пішов собі, нічого не сказавши, як і всі інші. Мені було дуже страшно, бо нашу віллу всі знають і можуть піти плітки:
Tous les Sapogenikoff dînent chez nous et après dîner nous inventons un nouveau divertissement, nous les quatre jeunes filles allons au jardin et des terrasses demandons aux passants un nom, ce qui est une bonne aventure russe. En Russie personne ne s’en fut étonné, au contraire aurait dit un nom, mais ces braves Niçois s’enfuyaient épouvantés. Un seul s’arrêta, repassa, mais finit par s’en aller sans rien dire comme les autres. J’avais très peur car chacun connaît la villa et on pourrait jaser:
— Послухайте, любі мої, ходімо зі мною, там, куди я вас поведу, ми зможемо казати все, не компрометуючи себе.
— Ecoutez, mes chères, venez avec moi, nous pourrons de là où je vous mènerai tout dire sans nous compromettre.
— Ходімо до Крона!
— Allons chez Krohn !
— Але як?
— Mais comment ?
— Нічого простішого: ми переліземо через його мур.
— Rien de plus facile, nous escaladerons son mur.
— Що за дурниці, Марі, — вигукує побожна Діна, — там садівник, собаки, страшний бульдог, який відгризає литки.
— Quelle bêtise, Marie, s’écrie la pieuse Dina, il y a un jardinier, des chiens, un bulldog terrible qui enlève les mollets.
— Не слухайте її, прошу вас, вона вже починає свої страхи й крики, ходімо.
— Ne l’écoutez pas, je vous en prie, elle commence ses frayeurs et ses cris, allons.
І, не чекаючи більше, я перелажу через балюстраду тераси, сідаю у своїй ангельській сукні верхи на мур, витягаю ногу — і опиняюся на балюстраді Крона, з якої зістрибую на терасу.
Et, sans plus attendre, je franchis la balustrade de la terrasse, me mets, avec ma robe d’ange, à cheval sur le mur, allonge la jambe, et me trouve sur la balustrade de Krohn, de laquelle je saute sur la terrasse.
— Ну ж бо, — кажу я їм, стишуючи голос і водночас силкуючись надати йому рішучості, — ну ж бо, я вже тут, ідіть сюди!
— Allons, leur dis-je en étouffant ma voix et en voulant en même temps la rendre énergique, allons, j’y suis, venez donc !
За мить Марі й Ольга, виконавши той самий маневр, опиняються поруч зі мною, і, мов злодії, вночі, у темряві — бо немає ні місяця, ні зірок, хіба дві-три, — ми обходимо терасу. Признаюся, я трохи боялася того страшного пса, бо й за сто тисяч франків не хотіла б мати покусані литки.
En un instant Marie et Olga, exécutant la même manœuvre, se trouvent près de moi et comme des voleurs, la nuit dans l’obscurité car il n’y a ni lune ni étoiles, deux ou trois au plus, nous parcourons la terrasse. J’avoue que je craignais un peu le chien terrible car je ne voudrais pour cent mille francs avoir les mollets abîmés.
Але ж як ми ризикували! За пʼять хвилин, коли ми вже були з Коліньйон на Англійській набережній, шість чи сім осіб ми побачили, як пʼятеро чи шестеро людей заходять до Крона.
Mais combien nous risquions ! cinq minutes plus tard et comme nous étions avec Collignon à la Promenade, six ou sept personnes nous vîmes cinq ou six personnes entrer chez Krohn.
Ще пʼять хвилин — і нас ганебно впіймали б.
Cinq minutes de plus et nous étions honteusement prises.
Нам було так нудно, що Марі, помітивши чоловіка, який сидів на лаві, заходилася нишком казати мені, що це той самий, який зупинявся. Я охоче їй повірила, і, проходячи повз, ми відвернули обличчя, щоб він не побачив, хто витворяв ці дурниці. Дорогою назад він підвівся й, ідучи в тіні, рушив нам назустріч; це було вже щось нове, і ми нічого не боялися, бо з нами була Коліньйон.
On s’ennuyait tant que Marie, avisant un homme assis sur un banc, commença à me dire tout bas que c’était le même qui s’était arrêté. Je voulus bien le croire et, en passant, nous détournâmes nos visages afin qu’il ne vît pas qui avait fait ces bêtises. Au retour il se leva et marchant dans l’ombre vint à notre rencontre, c’était nouveau et on ne craignait rien car Collignon était là.
— Ох, Марі, — кажу я, — який гидкий, фе, фе! Марі, навіщо ви про нього заговорили!
— Oh ! Marie, dis-je, quel vilain, fi ! fi ! Marie pourquoi en avez-vous parlé !
— Ну, хіба ж я могла розгледіти в темряві! Він і справді був страшний поганець.
— Eh bien, est-ce que je pouvais voir dans les ténèbres ! C’était en effet un affreux vilain.
Примітки
В оригіналі іспанською: «novio» — наречений, залицяльник. Марі лишає іспанське слово задля романтичного іспанського настрою. ↩