❦
Неділя, 16 травня 1875
Dimanche, 16 mai 1875
Наш жест, масонський жест, за яким ми впізнаємо одна одну, це, це, ну ж бо, як це пояснити...
Notre geste, le geste maçonnique à l’aide duquel nous nous reconnaissons, c’est, c’est, voyons comment expliquer...
Коли вдаришся рукою об стіл чи об щось інше, то струшуєш рукою — ну ось це і є наш знак.
Quand on se donne un coup à la main en heurtant une table ou autre chose, on secoue la main, et bien voilà notre signe.
Ми робимо його всюди, навіть у театрі — у театрі, певна річ, лиш натяком, бо весь цей жест добре знайомий ніццянам, коли їм плещуть щось несосвітенне.
Nous le faisons partout même au théâtre, au théâtre un semblant sans doute, car le geste tout entier est familier aux Niçois quand on leur en conte de bonnes.
Я була в церкві, працюю по обіді, а о пʼятій ми виходимо, малі дівчатка під опікою тітки. Часто ми гуляємо самі й поводимося не надто погано.
J’étais à l’église, je travaille l’après-midi et à cinq heures nous sortons, les petites filles sous le patronage de ma tante. Souvent nous nous promenons seules et ne nous conduisons pas trop mal.
Тієї миті, як ми виходимо, Одіффер виїжджає зі свого провулка, що майже навпроти наших дверей, і, схиляючи голову то праворуч, то ліворуч, щоб виглянути з-за спини свого кучера, їде слідом за нами провулком, який веде до набережної. Ми зупиняємося біля Жоржевих купалень, він проїжджає повз, але за мить розвертається й виходить. Наші були в кабіні, а я стояла біля дверей і марно силкувалася їх зачинити.
Au moment où nous sortons, Audiffer sort de sa ruelle, qui est presque en face de notre porte, et penchant sa tête tantôt à droite tantôt à gauche pour dépasser le dos de son cocher, nous suit dans la ruelle qui mène à la Promenade. Nous arrêtons aux bains Georges, il passe mais au bout d’un instant se retourne et descend. Les nôtres étaient dans la cabine et je me tenais à la porte essayant sans pouvoir réussir de la fermer.
Саме цієї миті Джирофла опиняється навпроти мене й спускається до самого краю моря, де сідають, аби дивитися на купальників.
Juste en ce moment Girofla vient en face de moi et descend tout à fait au bord de la mer où l’on s’assied pour regarder les baigneurs.
Втративши терпець від того, що не можу зачинити ці двері, я пішла зачиняти ті, що виходять на море, і, силкуючись над ними, висунувшись наполовину з кабіни, відповідала Марі: Ні, сьогодні я не купатимуся. Щойно я договорила, як цей гарний нуль, як зве його Коліньйон, зникнув, скочивши на свою колісницю, доволі-таки елегантну, далебі, і покотив геть.
Impatientée de ne pouvoir fermer cette porte j’allai fermer celle qui donne sur la mer et tout en y essayant la moitié du corps hors de la cabine je répondais à Marie: Non, aujourd hui je ne me baignerai pas. J’avais à peine achevé que le beau zéro, comme le nomme Collignon disparaissait, monté sur son char, assez élégant ma foi, et filait.
Чи то випадково, чи навмисне? Не знаю, але поки наші панянки купалися, а ми з тіткою чекали на них, сидячи на березі, я сміялася, як... як сміюся завжди, коли трапляються такі випадковості.
Est-ce par hasard, est-ce exprès ? Je ne sais, mais pendant que nos demoiselles se baignaient et que moi et ma tante les attendions assises au bord, je riais comme... comme je ris quand de pareils hasards arrivent.
Інші поїхали екіпажем, а я прийшла до них на музику пішки з тіткою.
Les autres sen allèrent en voiture et moi je vins les trouver à la musique, à pied avec ma tante.
(далі в наступному зошиті).
(suite au prochain livre).