Кажуть: хто сміється в п'ятницю, той у неділю плакатиме. Я сміюся цілий тиждень, навіть у п'ятницю, і не плачу.
Ми з Коліньйон і Діною хвилин десять розглядаємо в бінокль білу пляму на вежі й ніяк не можемо розібрати, що воно таке. Гадаю, то було просто...
Просто на купання, з тіткою. Там ми застаємо численне товариство і білого чоловіка, який страшенно червоніє. Він уклонився здалеку, потім підходить...
Мені нудно, я роздратована. А проте день добре почався, і все йшло, як завжди. Ідемо на купання, із Сапоженіковими й тіткою. Я даю Люсі свою...
У мене найчорніші думки на світі.
Де Музе проводить зі мною годину, Юрков о другій від'їздить до Швейцарії, і всі наші їдуть на вокзал його проводжати.
Я розклала карти на себе, і ніколи ще не бачила блискучішого розкладу. Подорож, кохання, багатство, шлюб, цілковите здійснення всіх моїх бажань,...
Я встаю лінива, проте беру урок хімії в Леклерка, ми готуємо сірчисту кислоту, щоб знебарвлювати квіти, і діоксид азоту.
Ми всі зібралися у вітальні, коли д'Одіффре приводить і представляє свого дядька Саетоне. Ота товста туша! Як він може верховодити ніццьким...
Цей ніс наганяє на мене меланхолію. Попри це я йду до купалень із подвійною вуаллю.
Як я й думала, тітку зачепило те, що Джирофла не падає на коліна й не проголошує мене королевою свого серця.
Ось тітка каже, що Одіффре охолов. Розумієте? Утім, усе складається краще, ніж я думала. Розмовляємо (хотіла б я знати, скільки разів я написала ім'я...
Учора на купанні я позичила підзорну трубу. І ми з Коліньйон вивчаємо білу постать. ==Багато галасу з нічого==. Це двері в одному із зубців лівої...
Мені цілу ніч снилося, що я в чудовому зеленому й темному саду, і віти спадали так низько, і листя було таке густе, і трава така зелена.
Мені не терпиться вийти. Я відпускаю Брюне на півгодини раніше.
Мій щоденник за останні дні здається мені дурним. Усе уривчасте, я перескакую з одного на інше, пишу про найпростіші речі так, як пишуть про визначні...
Ми гуляємо, і мама, побачивши Даніса й інших, дуже влучно сказала: «Ось вони, рештки колишньої розкоші».
Я вдягнена по-зимовому, гарно зачесана і, захоплена собою, мушу показатися людям. Тож їду на музику, де зустрічаєш рештки. Це жалюгідно, та що вдієш.
Я менше базграю, відколи Одіффре поїхав. Скільки в мене прикрощів, скільки клопоту!