❦
Понеділок, 7 червня 1875
Lundi 7 juin 1875
Кажуть: хто сміється в пʼятницю, той у неділю плакатиме. Я сміюся цілий тиждень, навіть у пʼятницю, і не плачу.
On dit, qui rit vendredi, dimanche pleurera. Je ris toute la semaine y compris vendredi et ne pleure pas.
Пишу пані де Музе та її доньці, щоб приїхали, — їх так занедбали цієї зими.
J’écris à Mme de Mouzay et sa fille de venir, on les a si négligées cet hiver.
О четвертій усе готове, Одіффре подає відкритий екіпаж1, запряжений чотирма гарними кіньми, і ми вирушаємо. Тітка, я, Діна, Марі, Ольга, де Дайєнс, Юрков, Ґалула й Одіффре. Мама, Коліньйон і де Музе їдуть слідом у ландо. Прямуємо до берегів Лу[па] (не знаю, як пишеться ця назва), дорога свіжа й приємна. Мені приємно бачити, що Одіффре знають усі селяни, а надто всі селянки. Його звуть пан Еміль, і він має вигляд тутешнього сина; та мало бути тутешнім сином — треба ще й таким здаватися. Не маю настрою писати, вже пізно. Учора ввечері домовилися про пустощі від шостої до сьомої години, і ми справді йдемо пустувати; усе так добре, що, забажавши пробігтися по зрубаному, що там лежало. моя бідна поваленому дереву, я падаю долілиць, але не незграбно, і тієї ж миті підводжуся дуже спритно і, гадаю, граційно.
A quatre heures tout est prêt, Audiffret amène le break attelé de quatre beaux chevaux et nous partons. Ma tante, moi, Dina, Marie, Olga, de Daillens, Yourkoff, Galula et Audiffret. Maman, Collignon et de Mouzay suivent en landau. On va aux bords du Lou[p] (je ne sais pas l’orthographe de ce nom) le chemin est frais et agréable. J’aime à voir Audiffret connu de tous les paysans et surtout de toutes les paysannes. On l’appelle M. Emile et il a l’air d’être l’enfant du pays, ce n’est pas tout que d’être l’enfant du pays, il faut le paraître encore. Je suis mal disposée pour écrire, il est tard. On avait dit hier au soir, folâtrage de six à sept heures, et en effet on va folâtrer, tout est si bien qu’en voulant courir sur un arbre coupé qui était là. ma pauvre renversé je tombe ventre à terre, mais pas laidement, et me relève à l’instant même avec beaucoup d’agilité, et de grâce je crois.
Пан Еміль улаштовує нам гру в записочки, тобто на папірці пишуть імʼя дами, потім передають той папірець іншому, який, не дивлячись на імʼя дами, має написати імʼя якогось пана, потім папірець передають іще раз, і третя особа, теж не дивлячись, має написати, куди вони йдуть.
M. Emile nous fait jouer aux petits papiers, c’est-à-dire on écrit sur un papier le nom d’une dame, puis on passe ce papier à un autre qui sans regarder le nom de la dame doit écrire un nom de monsieur, puis on passe encore le papier et une troisième personne sans regarder toujours, doit écrire où ils vont.
Потім так само пишуть, що вони одне одному кажуть, що з того виходить і що про це кажуть люди. Утім, усі цю гру знають. Один папірець вийшов дуже кумедний.
Puis de la même manière on fait écrire ce qu’ils se disent, ce qui en résulte et ce que le monde en dit. D’ailleurs tout le monde sait cela. Un papier a été très drôle.
Пан Саетоне й пані Проджерс пішли до Румпельмаєра. «У мої обійми, дитинко», — сказала Проджерс. — «Знову бібі!» — відповів Саетоне. З того вийшло кохання, а люди сказали, що це цілком природно.
M. Saëtone et Mme Prodgers sont allés cher Rumpelmayer. Dans mes bras, bébé, a dit Prodgers. - Encore bibi ! a répondu Saëtone. Il en est résulté amour, et le monde a dit que c’était très naturel.
Було ще кілька інших, теж дуже кумедних.
Il y en eut plusieurs autres très drôles aussi.
Одіффре покликав малого пастушка й звелів йому віддати букет найвродливішій дамі, і маленький Паріс віддав його тітці. Якщо це й неправда, то добре вигадано2.
Audiffret a appelé un petit berger et lui dit de donner un bouquet à la plus belle dame, et le petit Pâris le donna à ma tante. Se non è vero è bene trovato.
Я кокетую з Юрковим, який не розуміє, що це означає, і смішить мене своїми здивованими очима, а Джирофла бере це всерйоз і думає, що ми з Юрковим кокетуємо. Це зовсім непогано. Обідаємо на лужку, але, на щастя, за столом і на стільцях, не так, як у Спа. Із приємністю відзначаю кілька знаків уваги від Джирофли за обідом — хоча обід, як завжди в таких випадках, поганий.
Je coquette avec Yourkoff, qui ne sait pas ce que cela veut dire et me fait rire avec ses yeux étonnés, et Girofla le prend au sérieux et pense que moi et Yourkoff sommes en coquetterie. Ce n’est pas du tout mauvais. On dîne sur la prairie mais avec une table heureusement et sur des chaises, pas comme à Spa. Je signale avec plaisir plusieurs attentions de Girofla à dîner, qui est mauvais comme toujours dans de pareilles circonstances.
Я бліда й негарна.
Je suis pâle et pas jolie.
Граємо ще у фанти. Одіффре поводиться, як ангел. І ми оцінили його делікатність, коли Діні випало поцілувати під свічником: він пішов по свічник, і в ту мить, коли всі очікували, що він поставить його собі на голову, він поставив його на голову Марі.
On joue encore aux gages. Audiffret se conduit comme un ange. Et nous apprécions sa délicatesse lorsqu’il fallait à Dina embrasser le dessous du chandelier, il alla en chercher un et au moment où on s’attendait à le voir le mettre sur sa tête, il le mit sur la tête de Marie.
Мама захопилася цим, а я подумала: «А якби це був Жерікке!»
Maman a admiré cela et je me suis dit: Si c’était Gericke !
Ах так, якби це був Жерікке! Фе, брудний і нахабний чоловік!
- Ah oui, si c’était Gericke ! fi, le sale et l’impertinent homme !
Дорогою назад ми сиділи поряд, я і Джирофла, — і він знову поводився, як ангел. О, якби в темряві мені на лихо довелося опинитися в екіпажі поруч із Жерікке!
Pendant le retour nous étions à côté l’un de l’autre, moi et Girofla, eh bien il s’est encore conduit comme un ange. Oh ! si dans l’obscurité j’avais le malheur d’être à côté de Gericke en voiture !
Доказ тому — поцілунок у праву руку, який я отримала, повертаючись із пікніка у Спа. Справді, він милий і добре вихований. Юрков спробував кілька солонуватих жартів, але він і бровою не повів, навіть не усміхнувся.
Témoin le baiser que je reçus sur la main droite en retournant du pique-nique, à Spa. Vraiment il est gentil et bien élevé. Yourkoff a essayé quelques plaisanteries un peu salées et il ne releva rien et ne sourit même pas.
навскоси
Захоплюючись поведінкою Одіффре, я доводжу, що була дитиною, яка не мала ані найменшого уявлення про чоловіків, а надто про світ.
en travers En admirant la conduite d’Audiffret je prouve que j’étais une enfant n’ayant pas la moindre notion des hommes et du monde surtout.
А найдурніше те, що Одіффре й Ґалулі сказали, що ми звемо їх Джирофла й Фіулулу. Нас змусив до цього той дурний Юрков, який погрожував розповісти історію з англійками, що її через неймовірну дурість виказала йому Ніна.
Ce qui a été bête c’est qu’on leur a dit, à Audiffret et à Galula que nous les appelions Girofla et Fiouloulou. On a été forcé par cette bête Yourkoff qui a menacé de raconter l’affaire des Anglaises, que par une stupidité inconcevable Nina lui a révélée.
Треба було якось виплутатися, і ми обрали найпростіше найменш складне... Одіффре нелегко було проковтнути своє прізвисько, та це й добре, бо я боялася, що він сприйме його надто прихильно. Фіулулу засміявся й розважив нас усіх, вимовляючи це імʼя найсентиментальнішим у світі тоном і дивлячись на зорі.
Il fallait se tirer de là et on a choisi le plus simple le moins difficile... Audiffret a eu de la peine à avaler son sobriquet, mais c’est heureux car je craignais qu’il ne le prît en trop bonne part. Fiouloulou a ri et nous a amusés tous, en prononçant ce nom de la façon la plus sentimentale du monde et en regardant les étoiles.
Au retour on chante. J’ai chanté Dormi pure et bien même, sans doute en appuyant sur le mot Gioia. Puis j’ai chanté la sérénade du Barbier Se il mio nome et aussi bien.
Ensuite Yourkoff a entonné Le long de notre petite mère, la Volga, et nous avons repris en chœur. Et enfin on est entré en ville à onze heures du soir en poussant des cris et des aboiements et des miaulements féroces.
— Завтра на морські купання? — сказав мені Одіффре, досить тихо, щоб я нашорошила вуха.
— Demain au bain de mer ? me dit Audiffret assez bas pour me faire dresser l’oreille.
— Не знаю, пане.
— Je ne sais, Monsieur.
— Ви ніколи не знаєте, коли я вас питаю, — мовив він тим самим тоном, навіть лагідніше.
— Vous ne savez jamais quand je vous demande, reprit-il du même ton, plus doucement même.
— У мене уроки.
— J’ai des leçons.
— Пошліть своїх учителів геть, справді, панно.
— Envoyez vos professeurs promener, vraiment, Mademoiselle.
— Що він каже? — запитав хтось.
— Que dit-il, a demandé quelqu’un.
— Поради батька доньці, — відповідає чоловік.
— Des conseils d’un père à sa fille, répond l’homme.
— Так, — кажу я, — щоб послати моїх учителів до дідька.
— Oui, dis-je, d’envoyer mes professeurs au diable.
Ми завозимо де Дайєнс додому, а Сапоженікових і Паріса до них, тож вертаємося самі з двома ніццянцями.
Nous laissons de Daillens chez elle, et les Sapogenikoff et Paris chez eux, de sorte que nous rentrons seules avec les deux Niçois.
Мені прикро бачити, що Одіффре водиться з тим жиденям Ґалулою8.
Il me déplaît de voir Audiffret fréquenter ce petit juif Galula.
Допомагаючи мені вийти з екіпажа, він так сильно стиснув мені руку, що я зашарілася (на щастя, темно); втім, я цього й чекала.
En m’aidant de descendre du break il me pressa la main si fortement que je rougis, (heureusement il fait sombre) d’ailleurs je m’y attendais.
А прощаючись — те саме знову. Я цього чекаю, і мені це приємно. Чоловік молодий і вродливий, і мені досить подобається.
Et en disant adieu la même chose encore. Je m’y attends et cela me plaît. L’homme est jeune et beau et me plaît assez.
Із вікна я гукаю Леоні.
De la fenêtre j’appelle Léonie.
— А, то ось де вікно! — кричить мені Одіффре, який іще тільки посеред вулиці.
— Ah c’est ici la fenêtre ! me crie Audiffret qui n’est qu’au milieu de la rue.
— Ні, це сходовий майданчик, моє он там.
— Non, c’est le palier, la mienne est là-bas.
— Останнє?
— La dernière ?
— Та відколи ви сказали, що дивитеся й бачите, тітка звеліла опустити жалюзі. Добраніч.
— Mais depuis que vous avez dit que vous regardez et voyez, ma tante a fait baisser les jalousies. Bonsoir.
— Добраніч, панно.
— Bonsoir Mademoiselle.
— Добраніч, пане.
— Bonsoir Monsieur.
Цей хлопець подобається мамі.
Ce garçon plaît à maman.
— Яка шкода, що він не князь!9 — сказала вона, лягаючи спати.
— Quel dommage qu’il ne soit pas prince ! dit-elle en se couchant.
Вона й тітка думають, що я закохана.
Elle et ma tante pensent que je suis amoureuse.
Божевільні! Ні, не божевільні, бо коли я сама собі дивуюся, що я така, яка є, то тим паче вони можуть нічого не знати. І справді, чи природно, що в шістнадцять років маєш у серці й голові лише розрахунки? Я на це не нарікаю, навпаки.
Folles ! Non, pas folles, car si je m’étonne moi-même d’être faite comme je le suis, à plus forte raison elles peuvent ne rien savoir. Est-il naturel en effet qu’à seize ans on n’ait que calculs dans le cœur et dans la tête. Je ne m’en plains pas bien au contraire.
Пані матінка незадоволена, бо я не блиснула. Я була не в гуморі.
Madame ma mère n’est pas contente parce que je n’ai pas brillé. J’étais mal disposée.
Забула одну річ.
J’oublie une chose.
Джирофла, переспівавши всі куплети на світі, заспівав і той із «Розбійників», що починається так:
Girofla en chantant tous les couplets du monde a chanté celui des Brigands et qui commence ainsi:
Жив колись один князь,
Il eut un jour un prince
Гарний, як день.
Joli comme le jour.
Далі мовиться, що всі дами вмирали за ним з кохання, а надто одна, найвродливіша, так, що вона прибула до двору. Але замість «прибула до двору» він співає «зійшла на вежу», посилаючи усмішку Ґалулі.
Plus loin il est dit que toutes les dames pour lui mouraient d’amour et une surtout, la plus jolie, tellement qu’elle vint à la cour. Mais au lieu de vint à la cour, il chante, monta à la tour en envoyant un sourire à Galula.
Тітка вже розкрила рота, щоб скрикнути, але я так сильно її вщипнула, що вона змовкла.
Ma tante ouvrait la bouche pour s’écrier mais je la pinçai si fort qu’elle se tut.
Ось воно як!
Voyez-vous cela !
Та ні, він не знає історії з англійками — він натякає на нашу витівку без переодягання, з тим візником, що йому прислужився.
Eh bien non, il ne sait pas les Anglaises, c’est à notre escapade sans déguisement avec ce cocher qui lui a servi, qu’il fait allusion.
Ці добрі дівчатка, Марі й Ольга, описали йому того візника й розповіли, що цей візник наговорив нам про нього, Джирофлу, ще вчора ввечері.
Ces bonnes filles Marie et Olga, lui ont décrit le cocher et ont raconté ce que ce cocher nous a dit de lui, Girofla, encore hier soir.
У будь-якому разі це погано.
Dans tous les cas c’est mal.
Я ні задоволена, ні незадоволена. Літеплий, прісний день. Я сміялася, але вертаюся спокійна.
Je ne suis ni contente ni mécontente. Tiède, fade journée. J’ai ri, mais je rentre tranquille.
Примітки
Брек (фр. break) — легкий відкритий екіпаж із поздовжніми сидіннями одне навпроти одного, модний у 1870-х роках. ↩
В оригіналі італійською: «Se non è vero è bene trovato» (приказка). ↩
Dormi pure — італ.: «Спи спокійно»; італійський романс, який Марі часто співала; композитора не встановлено. ↩
Gioia — італ.: «радість»; водночас імʼя колишньої коханки Одіффре, тож Марі підкреслює подвійний сенс. ↩
Se il mio nome — італ.: «Якщо ви хочете знати моє імʼя»; серенада з «Севільського цирульника» Россіні. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Вниз по матінці по Волзі» — російська народна пісня. ↩
Ґалула Дешіар, клерк адвоката Десфоржа в Ніцці, на прізвисько Фіулулу. Через дванадцять днів Марі подає його єврейство лише як чутку («Ґалула, кажуть, єврей») і називає його «пристойним і дотепним, навіть тонким» (034/1875-06-19). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩