❦
Субота, 12 червня 1875
Samedi 12 juin 1875
Де Музе проводить зі мною годину, Юрков о другій відʼїздить до Швейцарії, і всі наші їдуть на вокзал його проводжати.
De Mouzay passe une heure avec moi, Yourkoff part à deux heures pour la Suisse et tous les nôtres vont à la gare le reconduire.
Мама їде до Монако із Сапоженіковими, а ми з тіткою йдемо на пляж, і Люсі кладе мені обидві руки на плечі.
Maman s’en va à Monaco avec les Sapogenikoff et moi et ma tante allons à la plage et Lucie me met ses deux mains sur les épaules.
Саетоне, Годар, пасинок Декре, тутешнього префекта, і ще двоє сидять навпроти нас, а Дюрани праворуч. Море дуже бурхливе, хвилі сині й величезні, проте пані дʼОзак купається — ця жінка схожа на ящірку.
Saëtone, Godard, le beau-fils de Decrais, préfet d’ici, et deux autres sont en face de nous, et les Durand à droite. La mer est très orageuse, les vagues sont bleues et énormes, cependant Mme d’Auzac se baigne, cette femme a l’air d’un lézard.
Я вже збиралася йти, коли надійшов Джирофла, і всі погляди втупилися в мене. На щастя, я не зашарілася. Особливо Саетоне дивиться так, як дядько дивився б на племінників. Джирофла, відколи я сказала йому, що зву Саетоне Енотеасом і його дядьком, говорить про нього як про свого дядька, що мене дуже смішить. Я забагато сміюся, та чи краще плакати?
Je pensais partir lorsque vint Girofla, et tous les yeux se braquèrent sur moi. Heureusement je n’ai pas rougi. Surtout Saëtone regarde comme un oncle regarderait ses neveux. Girofla, depuis que je lui ai dit que j’appelle Saëtone Enoteas et son oncle, parle de lui comme de son oncle, ce qui me fait beaucoup rire. Je ris trop, mais vaut-il mieux pleurer ?
Цей чоловік говорить про обід на морі, погода не дозволяє, шкода — Дюрани від цього занедужали б.
Cet homme parle d’un dîner sur mer, le temps ne le permet pas, c’est dommage, les Durand en seraient malades.
Замість цієї прогулянки він везе нас у вівторок не знаю куди, до Сен-Жана, здається. Він розповів, що пані Проджерс напросилася до нього на сніданок, а він, забувши про це, — вона прийшла, і її не впустили:
Au lieu de cette partie il nous mène mardi je ne sais où, à Saint-Jean, je crois. Il a raconté que Mme Prodgers s’était invitée à déjeuner chez lui et que lui, l’ayant oublié, elle vint et on ne la laissa pas entrer:
— Пан у ліжку.
- Monsieur est au lit.
Коли ми виходили з купалень, мала Проджерс прийшла передати йому листа від своєї мами, в якому та пише, щоб він або прийняв її в себе на сніданок, або прийшов на обід до неї.
Comme nous sortions du bain la petite de Prodgers vint lui donner une lettre de sa maman dans laquelle elle lui dit ou de l’avoir chez lui à déjeuner ou de venir dîner chez elle.
Воістину не знаєш, як назвати таку жінку, як витлумачити таку поведінку.
On ne sait vraiment pas comment nommer une pareille femme, comment interpréter une pareille conduite.
Та що там!
Enfin !
Джирофла проводить вечір у нас. Він дуже забавний. Він розповів, як утік зі Швейцарії, бувши в армії, що знайшла там прихисток1, у каштановому вбранні, яке йому позичив один швейцарець. Що він був з іншим паном, що, аби розчулити суворого гельвета2, вони назвалися братами, сказали, що мати оплакує їх, що дружина того швейцарця заплакала й змусила чоловіка позичити їм одяг.
Girofla passe chez nous la soirée. Il est très amusant. Il a raconté comment il s’est évadé de la Suisse, étant dans l’armée qui s’y était réfugiée, en habit marron qu’un Suisse lui avait prêté. Qu’il était avec un autre monsieur, que pour attendrir le sévère Helvète ils se dirent frères, ils dirent que leur mère les pleurait, que la femme du Suisse s’est mise à pleurer et a forcé son mari à leur prêter des habits.
Потім він сказав, що його батько має приїхати цього вечора.
Puis il a dit que son père doit arriver ce soir.
Та справді це дуже забавний хлопець, і розповідає він з великим запалом, тільки я грубішаю, надивившись на його манери.
Mais vraiment c’est un garçon très amusant et il raconte avec beaucoup de verve, seulement je m’encanaille à force de voir ses manières.
Відколи я його знаю, я лаюся, як чоловік, і вдома в мене жахливі манери. Мимоволі я говорю, як цей чоловік, і переймаю всі його повадки. Удома, звісно, не на людях.
Depuis que je le connais je jure comme un homme et à la maison ai des manières déplorables. Involontairement je parle comme cet homme et prends toutes ses façons. Chez moi, bien entendu, pas en public.
Безперечно, це не Гамільтон, надто багато вимагати не можна.
Sans doute ce n’est pas un Hamilton, on ne peut pas trop exiger.
Сподіваюся, зрозуміло, як особа такого штибу може мені подобатися — штибу Джирофли, ясна річ.
On comprend j’espère comment une personne de cette sorte peut me plaire, de la sorte de Girofla, s’entend.
Адже так багато треба, щоб по-справжньому мені сподобатися!
Il faut tant pour me plaire bien !
До того ж я почуваюся цілком нездатною кохати, з двох причин. Перша — що я кохаю герцога, а друга — що кохання для жінки почуття принизливе.
D’ailleurs je me sens absolument incapable d’aimer, pour deux raisons. La première c’est que j’aime le duc, et la deuxième parce que l’amour est un sentiment dégradant pour une femme.
Дурні люди, що мене оточують, гадають, ніби я закохана. Прости їм, Боже, бо не відають, що чинять. Мені вельми приємно дивитися на Одіффре, і йому, безперечно, теж, бо він дивиться на мене так, як я дивлюся на нього, і ми ніколи не розмовляємо без усмішки.
Les bêtes gens qui m’entourent me pensent amoureuse. Pardonnez-leur, mon Dieu, ils ne savent pas ce qu’ils font. J’éprouve beaucoup de plaisir à regarder Audiffret et lui sans doute aussi, car il me regarde comme je le regarde et nous ne nous parlons jamais sans sourire.
Мама й тітка певні, що він у мене закоханий, і тільки про це й говорять. Це наразі тема наших ранкових і вечірніх розмов.
Maman et ma tante sont certaines qu’il est amoureux de moi et ne font qu’en parler. C’est pour le moment le sujet de nos conversations du matin et du soir.
Мені спадає на думку, що Джирофла думає про мене те, що я думаю про нього, і так само, як я думаю про нього. Це не дуже втішно.
J’ai dans l’idée que Girofla pense de moi ce que je pense de lui et comme je pense à lui. Ce n’est pas très flatteur.
Правду кажучи, я й сама вірю, що... усе схиляє мене до цієї думки. Чотири роки ми в одному місті, бачимося щодня. Ми навіть трохи приймали гостей, і йому ніколи не спадало на думку відрекомендуватися. Тепер наші двері зачинені, моя мати хвора, але я виросла — і ось він приходить. Він приходить часто, він іде туди, куди йдемо ми, влаштовує прогулянки, вигадує всілякі розваги, ходить туди, куди ходимо ми.
A vrai dire je crois moi-même que... tout me porte à le croire. Pendant quatre ans nous sommes dans la même ville, on se voit tous les jours. Nous recevions même un peu, et jamais il n’a eu l’idée de se faire présenter. Maintenant nos portes sont fermées, ma mère est malade, mais je suis grande devenue, et le voilà qui vient. Il vient souvent, il va où nous allons, il fait des parties de plaisir, il invente toutes sortes d’amusements, il va où nous allons.
Навіщо? Заради кого? Заради мене. Що ж, це очевидно, та все через ту саму фальшиву соромʼязливість і скромність я в цьому не впевнена.
Pourquoi ? Pour qui ? Pour moi. Eh bien, c’est évident, et toujours par cette même fausse honte et modestie je n’en suis pas sûre.
Мама часто каже: «У Мусі буде багато молодиків: ще б пак, тепер вона взяла в Ніцці найкращого, і всі за нею упадають і хочуть із нею познайомитися. Ах, що за дівчина! Вона хотіла — і дістала найбільшого омара Ніцци. Справді, що вона робила, чого тільки не робила, і врешті-решт дістала те, чого хотіла»3.
Maman dit souvent: Chez Moussia il y aura beaucoup de jeunes gens : comment donc, maintenant elle a pris à Nice le meilleur et tous lui font la cour et veulent faire sa connaissance. Ah, quelle fille ! elle voulait et elle a obtenu le plus gros homard de Nice. En effet qu’a-telle fait, que n’a-t-elle pas fait et enfin de compte elle a obtenu ce qu’elle voulait.
Це почасти правда.
C’est en partie vrai.
Відколи існую я, ми починаємо існувати.
Depuis que je suis nous commençons à être.
Ну ж бо, доню, не впадай у відчай, ти добре починаєш, і з Божою поміччю4 усе піде на лад.
Allons ma fille ne te désespère pas, tu commences bien, et Deo juvante tout ira bien.
Примітки
Ідеться про французьку Східну армію, інтерновану у Швейцарії після франко-прусської війни (1871). ↩
«Гельвет» — книжна, урочиста назва швейцарця (від лат. Helvetii). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі латиною: «Deo juvante». ↩