❦
Середа, 16 червня 1875
Ніс у мене болить, пухне, настрій у мене жахливий.Mercredi 16 juin 1875
Цей ніс наганяє на мене меланхолію. Попри це я йду до купалень із подвійною вуаллю.
Ce nez me rend mélancolique. Malgré cela je vais au bain avec un double voile.
Одіффре був там, я бачила його екіпаж; я звеліла Коліньйон і Марі вийти першими, вони пішли до тітки, Ольги й Діни, які були вже там. Сама я йду лише за хвилину, Одіффре чує мене, обертається, і я кажу йому:
Audiffret était là, je voyais sa voiture, je fis descendre Collignon et Marie d’abord, elles allèrent rejoindre ma tante, Olga et Dina qui étaient déjà là. Je ne vais qu’une minute après, Audiffret m’entend, se retourne et je lui dis:
— Добрий день, Філіпе!1 — але й він каже те саме.
- Bonjour Philippe ! - mais il le dit aussi.
Я спускаюся сходами, сміючись і червоніючи, і ми беремо Саетоне за суддю. Невідомо, хто виграв. Утім, Джирофлі, схоже, байдуже, і це мене знеохочує.
Je descends l’escalier riant et rougissant et nous prenons Saetone pour juge. On ne sait qui a gagné. D’ailleurs Girofla a l’air de ne pas s’en soucier, ce qui me décourage.
Він хлюпає мені в обличчя холодною водою, робить це навмисне, а я мучуся. Він говорить лише з Ольгою, а зі мною — тільки коли треба і коли я сама до нього звертаюся. Швидше, швидше, мій щоденнику! — вигукнула я подумки, щойно вийшла з купальні.
Il me jette de l’eau froide au visage, il le fait exprès et je me tourmente. Il ne parle qu’à Olga, à moi seulement quand c’est nécessaire et quand je m’adresse à lui. Vite, vite, mon journal ! me suis-[je] écriée intérieurement aussitôt sortie du bain.
Так, мій любий, мій єдиний повірнику, що ділиш зі мною мої прикрощі й мою лють!
Oui mon cher, mon seul confident, qui partage mes ennuis et mes fureurs !
Бачите, яка я: я ревную до Ольги. Це дурне, але правда. Вона ж маленька дівчинка, а чоловік, щоб мене розлютити, говорить тільки з нею, тільки до неї й уважний.
Voyez comme je suis, je suis jalouse d’Olga. C’est bête mais vrai. Elle est une petite fille et l’homme pour m’enrager ne parle qu’à elle, n’a d’attentions que pour elle.
Ми йдемо пішки додому, я беру її під руку й усміхаюся їй, а мені хочеться її побити. Відлупцювати ціпком, надавати ляпасів, копняків, розпатлати й пустити котитися вулицею!
Nous marchons jusqu’à chez nous et je prends son bras et je lui souris, je voudrais la battre. Lui donner des coups de canne, des soufflets, des coups de pied, la décoiffer et l’envoyer rouler dans la rue !
Ну й ну!2 «Ну й ну» — це слівце Джирофли. Бачите, які ми: я знаю, що він навмисне так поводиться, щоб мене розлютити, знаю — і все одно лютую.
Bigre ! bigre c’est le mot de Girofla. Voyez comme nous sommes, je sais qu’il se conduit exprès comme cela, pour m’enrager, je le sais et je rage en dépit de tout.
Бачите, як через дрібницю кожен хробак, кожна нікчемна тварина може й уміє мене мучити!
Voyez, comme pour un rien, chaque ver de terre, chaque indigne animal peut et sait me tourmenter !
Нема на світі істоти, яку легше було б замучити, ніж мене. І як це погано! Я залежу від кожного дурня. Боже мій, як же мене це сердить.
Je suis au monde la créature la plus tourmentable. Et que c’est mal ! Je dépends de chaque imbécile. Mon Dieu que j’en suis donc fâchée.
Хай йому грець!3 Якщо Бог схоче, ця істота мені за це заплатить! О! так!
Ventre Saint-Gris ! Si Dieu le voudra bien, cette créature me le paiera ! Oh ! oui !
Бачите, сама лише думка про помсту приносить полегкість. Найбільше мене зачіпає те, що скажуть наші, домашні. Мама й тітка, які по-дурному навигадували собі тисячу дурниць, тільки про це й говорять і тепер побачать, як усе це розсиплеться. І дивитимуться на мене з тривогою й жалем; вирішать, що мені нічого не треба казати, і тільки дивитимуться.
Voyez, penser seulement à une vengeance fait du bien. Ce qui me froisse le plus, c’est ce que diront nos gens, de la maison. Maman et ma tante qui stupidement se sont imaginées mille bêtises, qui ne font qu’en parler et qui verront tout cela tomber. Et me regarderont avec inquiétude et regret ; penseront qu’il ne faut rien me dire et regarderont seulement.
Але так ще гірше. О! як це огидно. Я хочу багато писати, щоб передати трохи свого гніву цьому доброму паперові, який усе стерпить. А ця дівчина, що поїхала о восьмій до Монако з тіткою, своєю матірʼю, Діною й Марі, бо чоловік сказав, що туди поїде. Вона вся червона й збуджена.
Mais c’est pire. Oh ! que c’est détestable. Je veux beaucoup écrire, pour transmettre un peu de ma colère à ce bon papier qui accepte tout. Et cette fille qui est allée à huit heures à Monaco avec ma tante, sa mère, Dina et Marie, parce que l’homme a dit qu’il y irait. Elle est toute rouge et animée.
Я анітрохи не тривожуся, вона дитина, яка не може зі мною змагатися, але я лютую, бо він гадає, ніби мене мучить.
Je ne suis nullement inquiète, c’est une enfant qui ne peut compter avec moi, mais je suis furieuse parce que lui, pense me tourmenter.
Думаю, я трималася досить добре, навіть дуже добре. Тільки все в мені кипить, а викричати цього я не можу, і це шкідливо і для здоровʼя, і для кольору обличчя.
Je crois m’être assez bien tenue, même très bien. Seulement je suis tourmentée intérieurement, je ne puis le crier et c’est mauvais pour la santé et pour le teint.
І подумати тільки, що все це через якогось Одіффре. Бий мене грім! Ні, це мене дратує, я лаюся, я кажу дурниці. Ну то й що! я кажу, що думаю. Я нещасна через те, що подумають удома, а не через цього чоловіка.
Et dire que tout cela c’est pour un Audiffret. Mort de ma vie ! Non, cela m’ennuie, je jure, je dis des bêtises. Eh bien ! je dis ce que je pense. Je suis malheureuse à cause de ce qu’on pensera à la maison et non pas à cause de cet homme.
Так безглуздо робити, як робиться в нас. Вигадують, сміються, дражнять мене, а потім одного чудового дня чоловік відвертається, і всі наче облиті теплуватою водою, всі невдоволені і, що найдивніше, сердяться на мене. Чіпляються до кожного мого слова, намагаються побачити мене зміненою чи знудженою, питають: — Та що з тобою? — або: — Ти, мабуть, хвора, бо вередуєш.
C’est si absurde de faire comme on fait chez nous. On invente, on rit, on me taquine et puis un beau jour l’homme se détourne et on est trempé dans de l’eau tiède, on est mécontent et, ce qui est le plus curieux, fâché contre moi. On s’accroche à tout ce que je dis, on cherche à me trouver changée ou ennuyée, on me dit - Mais qu’as-tu ? ou bien - Tu dois être malade parce que tu es capricieuse.
Чи розумієте ви, що я хочу сказати, і чи знаєте щось огидніше?
Comprenez-vous ce que je veux dire, et savez-vous rien de plus détestable ?
Ось чому я лютую, ось чому мені хочеться когось відлупцювати, щось розбити!
Voilà pourquoi je rage, voilà pourquoi je voudrais rosser quelqu’un, briser quelque chose !
Навіть написати це — вже полегкість. Ах, чому я не можу так і зробити! Але мамі погано, і галас був би зовсім недоречний. У мене болить ніс, і завтра я, мабуть, не вийду. Аби лиш Ольга нічого не помітила, вона б надто запишалася. Здається, я не казала, яка вона. Вона брюнетка, гарненька, у неї гарний колір обличчя, зневажливі губи, сірі очі. Волосся коротке, та й того небагато.
L’écrire même me soulage. Que ne puis-je le faire ! Mais maman se trouve mal et du tapage ne vaudrait rien. J’ai mal au nez et probablement demain ne sortirai pas. Pourvu qu’Olga ne s’aperçoive de rien, elle serait trop fière. Je crois que je n’ai pas dit comment elle était. Elle est brune, jolie, elle a un beau teint, des lèvres dédaigneuses, des yeux gris. Des cheveux courts et peu de cheveux.
Днями я казала, яка в неї статура. Щодо розуму, то він у неї часом буває, а манер — жодних. Вона навіть доволі розвʼязна, постава в неї негарна, і стан трохи кривуватий. Але до чого тут її обличчя.
J’ai dit l’autre jour comment elle est faite. Quant à l’esprit elle en a quelquefois, des manières point. Elle est même assez dégagée et a une tournure vilaine et la taille un peu de travers. Mais que peut faire ici sa figure.
Цей дурень вибирає її так само, як вибрав би Діну чи Марі. Ольга найгарніша, найвільніша. Байдуже, мені страшенно прикро. Чому я така горда, чому я не всемогутня! Мені принизливо, що я даюся на гачок його дурницям, я сердита на себе. Що робити, ita Deus me iccil4! Здається, я роблю помилку. Байдуже, я хочу говорити латиною, хочу курити, хочу пити, хочу, хочу всього цього вечора.
Cet imbécile la choisit comme il choisirait Dina ou Marie. Olga est la plus jolie, la plus libre. N’importe je suis horriblement dépitée. Pourquoi suis-je si fière, pourquoi ne suis-je pas toute-puissante ! Je suis humiliée de me laisser prendre à ses bêtises, je suis en colère contre moi. Que faire, ita Deus me iccil ! Je crois que je fais une faute. N’importe je veux parler latin, je veux fumer, je veux boire, je veux, je veux tout ce soir.
О музо, не оспівуй гніву Ахілла, а оспівай мій!
O muse ne chante pas la colère d’Achille mais chante la mienne !
Піду спати, щоб скоротити цей гидкий вечір, завтра я, певне, буду спокійна. Писання мене заспокоює. Та ні, я лютую, що лютую. Мені досадно, що мені досадно.
Je vais me coucher pour abréger cette dégoûtante soirée, je serai sans doute calme demain. Ecrire me calme. Mais non, je suis furieuse d’être furieuse. Je suis dépitée d’être dépitée.
Я хотіла б бути байдужою й дивитися з висоти пʼєдесталу на людські злигодні. Оскільки я ще молода, мені здається, що я багато знаю, і я таки знаю багато, але те, що я знаю, мені ні до чого. Мене все зачіпає, я піддаюся всім впливам. І саме це мене й бісить, ще й як бісить!
Je voudrais être indifférente et regarder du haut d’un piédestal les misères humaines. Comme je suis encore jeune, je crois beaucoup savoir et je sais beaucoup mais ce que je sais ne me sert à rien. Je me laisse prendre par tout, je subis toutes les influences. Et c’est ce qui me fait rager, mais rager !
Я лютую, що лютую. Мені принизливо, що мене зачіпає все. Найбільше я лютую через те, що Одіффре думає, ніби може мене мучити. Розумієте ви це! Помститися!5 і довести, що мене не мучать.
Je rage de rager. Je suis humiliée d’être sensible à tout. Je suis furieuse surtout parce que Audiffret pense qu’il peut me tourmenter. Comprenez-vous cela ! Mi vendicar ! et prouver qu’on ne me tourmente pas.
Ось чого я прошу в Бога!
Voilà ce que je demande à Dieu !
Навіщо весь цей гнів, моя красуне, коли ти знаєш, що це роблять навмисне? Знаю, ще б пак! Добре знаю.
Pourquoi toutes ces colères, ma belle, puisque tu sais qu’on le fait exprès ? Je le sais, pardi ! Je le sais bien.
Зрозумійте ж, мене сердить не пан Одіффре, а те, що скажуть у нас, і те, що він вважає, ніби я вже його, і те, що він красується, що хоче змусити страждати.
Comprenez donc ce qui me fâche, ce n’est pas M. Audiffret, c’est ce qu’on dira chez nous et parce qu’il me pense à lui, et parce qu’il fait le beau, parce qu’il veut faire souffrir.
Ось що змушує все в мені догори дриґом кипіти. Я хочу, щоб мене вважали непохитною, неприступною, нечутливою до всього. Не через брак серця чи жвавості, а з гордості, з надто високої думки про себе. Я хочу, щоб переді мною схилялися! Я хочу, щоб ніхто не смів повірити, що хоч один чоловік на світі здатен мене зворушити. Я хочу, щоб мене знали. Ні, цього я не хочу, бо від мене б тікали. Хіба приємно чоловікові кохати, щоб з ним погано поводилися, мучили його й проганяли. А саме це я й збираюся робити, надто тепер. Що може незаміжня дівчина!
Voilà ce qui met tout sens sus dessous en ébullition dans moi. Je veux qu’on me pense inflexible, inattaquable, insensible à tout. Non par manque de cœur ou de vivacité, mais par fierté, par trop grande estime de ma personne. Je veux qu’on s’incline devant moi ! Je veux qu’on n’ose pas croire un seul homme au monde capable de me toucher. Je veux qu’on me connaisse. Non, cela je ne veux pas, car on me fuirait. Est-il agréable à un homme d’aimer, d’être maltraité, tourmenté et chassé. Car c’est ce que je me propose, surtout maintenant. Que peut une fille pas mariée !
Я хотіла б кохання й шани від усього світу. До речі, чи знають, що я надзвичайно чутлива до смирення, до ввічливості, до вишуканої галантності. Покірним і смиренним виглядом — коли людина мені не неприємна, як той поляк, — із мене можна зробити найпокірніше й найлагідніше створіння. Але пихою завойовника й зневагою мене доводять до шалу, до сказу, і я стаю зла як чорт.
Je voudrais l’amour et les hommages de tout le monde. A propos sait-on que je suis excessivement sensible à l’humilité, à la politesse, à la galanterie exquise. Avec des airs humbles et soumis, quand on ne me déplaît pas comme le Polonais, on peut faire de moi la créature la plus soumise et la plus douce. Mais avec des airs de conquête et de dédain on me rend furieuse, enragée et méchante comme le diable.
Якби після цієї зневажливості я побачила, що людина повертається покірна й благальна, я, мабуть, заплакала б від радості і, замість скористатися цим, була б доброю й чарівною.
Si après ces airs dédaigneux je voyais revenir la personne soumise et suppliante je crois que je pleurerais de joie et loin de profiter, je serais bonne et charmante.
Примітки
Умовне вітання гри у філіпіну (див. запис від 15 червня): хто першим його скаже, той виграв. У Марі тут «Philippe» — «Філіпе» замість звичного «Філіпіно». ↩
В оригіналі французькою: «Bigre! bigre cʼest le mot de Girofla.» (bigre — легка лайка, евфемізм від bougre). ↩
В оригіналі французькою: «Ventre Saint-Gris!» — улюблена божба короля Генріха IV (евфемізм замість «Ventre de Dieu», «черево Боже»). ↩
ita Deus me iccil — перекручена латина; імовірно, Марі мала на думці ita Deus me fecit — «такою мене Бог створив». Вона сама тут-таки визнає, що робить помилку. ↩
В оригіналі італійською: «Mi vendicar!» (оперний вислів). ↩