❦
Середа, 9 червня 1875
Mercredi 9 juin 1875
Просто на купання, з тіткою. Там ми застаємо численне товариство і білого чоловіка, який страшенно червоніє. Він уклонився здалеку, потім підходить уклонитися зблизька і червоніє, потім присуває свій стілець до нашої лавки і червоніє ще раз. Це чарівно. Відколи я висловила свою думку про маленькі соломʼяні капелюшки, він більше їх не носить, — ось яке добро я йому зробила.
Droit au bain, avec ma tante. Là nous trouvons nombreuse compagnie et l’homme blanc, qui rougit très fort. Il salua de loin, puis vient saluer de près et rougit, puis approche sa chaise de notre banc et rougit encore une fois. C’est charmant. Depuis que j’ai dit mon opinion sur les petits chapeaux de paille, il n’en porte plus et c’est un bienfait que je lui ai fait.
Учора й сьогодні вранці мене стривожили звісткою, що Джирофла поїхав. Панна Коліньйон, яка живе на третьому поверсі й щомиті проходить повз вікно сходового майданчика, звідки видно замок (саме з цього вікна вона стежила за нами в бінокль того дня з англійками), — панна Коліньйон, кажу, запевняє, що бачила вогні цілий вечір, тоді як їх ніколи не буває, бо білого чоловіка ніколи немає вдома.
Hier et ce matin on m’a alarmée en disant que Girofla était parti, Mlle Collignon qui est au deuxième et qui passe à chaque instant, devant la fenêtre du palier d’où on voit le château (c’est de cette fenêtre qu’elle nous a suivies du binocle le jour des Anglaises) Mlle Collignon, dis-je, dit avoir vu des lumières toute la soirée tandis qu’il n’y en a jamais,- attendu que l’homme blanc est toujours sorti.
Сьогодні опівдні знову зʼявилося щось ніби білий прапор. Близько четвертої його вже не було, потім знову; Діна гукнула мене, і ми втрьох — я, Діна й Коліньйон — заходилися розглядати в бінокль ляльку чи прапор, годі сказати, що воно, бо то воно біле, то сіре, то таке ж темне, як замок. Гадаю, воно обертається. Поки ми були поглинуті дослідженням природи предмета, надходить Валіцький — без сюртука й жилета, крутиться, кривляється і нарешті, обернувшись до нас, нагинається, ніби в мушкетерському поклоні, тож, якщо Джирофла робить те саме, що й ми, він побачив вікно, заповнене широкою спиною Валіцького й усім, що за нею.
A midi, aujourd’hui, a de nouveau paru cette espèce de drapeau blanc. Vers quatre heures il n’y était plus, puis encore, Dina m’appela et nous trois, moi, Dina et Collignon nous mîmes à lorgner la poupée ou le drapeau, on ne peut savoir ce que c’est, car c’est tantôt blanc, tantôt gris et tantôt aussi foncé que le château. Je crois que cela tourne. Comme nous étions absorbées dans la recherche de la nature de l’objet Walitsky arrive sans redingote et sans gilet, tourne, fait des singeries et enfin se retournant vers nous se baisse comme pour un salut de mousquetaire de sorte que si Girofla fait ce que nous faisons il a vu la fenêtre remplie par le large dos de Walitsky et par ce qui s’ensuit.
Коли Валіцький пішов, ми продовжуємо — і тоді у вікні бачимо сіру постать і чорну голову. Ще б пак! Це наш чоловік. І він бачив... тим гірше для нього. Цікаво мати тут цей замок, це дуже забавна мішень для очей.
Walitsky parti nous continuons et alors à la fenêtre on voit une forme grise et une tête noire. Pardi ! c’est notre homme. Et il a vu... tant pis pour lui. C’est intéressant d’avoir là ce château, c’est un point de mire très amusant.
Повернуся ж я трішки, як кажуть наші ніццянці, до купання.
Que je revienne un peu , comme disent nos Niçois, au bain.
Я задоволена собою, а тітка від мене в захваті. Уся Ніцца була там і чула, що я кажу. Я говорила рівним голосом, трохи тихим, але добре. На запитання, що я поробляла:
Je suis contente de moi et ma tante est enchantée de moi. Tout le monde de Nice était là et entendait ce que je disais. Je parlais d’une voix égale, un peu basse mais bien. Sur la demande de ce que j’ai fait:
— Я вчилася, пане.
— J’ai étudié, Monsieur.
— Латину, як завжди?
— Le latin, toujours ?
— Oui, le latin, savez-vous que vous aviez raison l’autre jour, c’est lupum et pas lupus. D’ailleurs je le savais, et puis je suis beaucoup plus avant, j’ai été obligée de retourner au loin pour retrouver ce tcncó lupum auribus.
— Ви хотіли впевнитися, чи я кажу правду...
— Vous vouliez vous assurer si je disais vrai...
— А ви досі вивчаєте латину?
— Est-ce que vous faites toujours du latin ?
Слава Богу, ні, я вже давно її не вчу.
Dieu merci, non, il y a longtemps que je n’en fais plus.
— Це недобре; я завжди її вивчатиму, і якщо ви зустрінете мене за десять років, я говоритиму нею вільно, як французькою.
— Ce n’est pas bien, j’en ferai toujours et si vous me rencontrez dans dix ans je le parlerai couramment comme le français.
— За десять років!
— Dans dix ans !
— Який це буде рік?
— Quelle année ce sera ?
— 1885-й.
— 1885.
— Що ж! Призначаю вам зустріч у 1885 році, в Парижі, у день Великого призу.
— Eh bien ! je vous donne rendez-vous en 1885, à Paris, le jour du Grand Prix.
Це я переказала, щоб показати: усі чули, що я знаю латину. Воістину ніщо не зачаровує мене так, як ученість, і аби лиш мені говорили про Гомера, Цицерона, Вергілія і таке інше, я задоволена й сяю, особливо коли мене чують, як я отак говорю. А мене таки добре почули.
Ceci j’ai rapporté pour faire voir qu’on a entendu que je sais le latin. En vérité rien ne m’enchante comme l’érudition et pourvu qu’on me parle Homère, Cicéron, Virgile etc. je suis contente et radieuse surtout quand on m’entend parler ainsi. Or, on m’a bien entendu.
— Як ся має Джирофла й мій друг Домінік? — Так він зве Фріца.
— Comment se porte Girofla et mon ami Dominique ? - Il appelle Fritz ainsi.
— Вони почуваються чудово. Та чи знаєте ви, що утнув Джирофла? Він не повернувся з нами, а залишився в пані Сапоженікової, але вранці прийшов назад.
— Ils se portent très bien. Mais savez-vous ce qu’a fait Girofla ? il n’est pas rentré avec nous mais est resté chez Mme Sapogenikoff, mais le matin il est revenu.
— А! Він прийшов назад?
— Ah ! il est revenu ?
— Так.
- Oui.
— А ви бачили Фіулулу?
— Avez-vous vu Fiouloulou ?
— О, не кажіть цього, благаю вас, а то я надто розсміюся.
— Oh, ne dites pas cela, je vous prie, je rierai trop.
І справді сміюся. Одіффер вимовляє цього Джирофлу й цього Фіулу на купанні, і чує їх усе товариство, яке не знає, що воно таке, — от мені й смішно.
Et en effet je ris. Ce Girofla et ce Fioulou dits par Audiffer, au bain et entendus de toute la compagnie qui ne sait pas ce que c’est, me font rire.
— Ні, — провадить білий чоловік, — але Фіулу дуже добре сказав це при місячному сяйві: яке щастя, що можна казати Фіулулу зорям!
— Non, continue l’homme blanc, mais Fioulou a très bien dit cela au clair de lune, quelle chance de pouvoir dire Fiouloulou aux étoiles !
Потім говоримо про прогулянку до Лупа, і Одіффер просить тітку повторити її, але в інший бік.
Puis on parle de la partie au Loup, et Audiffer demande à ma tante de recommencer mais d’un autre côté.
Я добре говорила, була мила, спокійна, пристойна3. Я задоволена, а тітка в захваті.
J’ai bien parlé, j’étais gentille, calme, comme il faut. Je suis satisfaite, et ma tante enchantée.
Примітка упорядників
[Три чверті сторінки вилучено]
[Trois quarts de page enlevés]
Одіффер питає, чи я скоро їду.
Audiffer demande si je pars bientôt.
— За чотири дні приїздить її дядько, — відповідає тітка.
— Dans quatre jours son oncle arrive, répond ma tante.
— Не може бути!
— Pas possible !
— Так.
— Oui.
— Та ні, ви не поїдете, і нащо їхати до Росії, і таке інше, і таке інше.
— Mais non, vous ne partirez pas, et pourquoi aller en Russie, etc. etc.
Він завжди це каже, коли я говорю про відʼїзд, і, здається, цим засмучений.
Il dit toujours cela quand je parle de partir et paraît en être fâché.
Дюрани, бачачи мене з цим чоловіком, який був їхнім кавалером, а тепер шле їм самі лиш глузливі усмішки, налітають звідусіль, оточують мене, заволодівають мною, кажуть мені всі найлюбʼязніші слова на світі (я кажу їм приблизно те саме), говорять зі мною про сукні, Ворта, Лаферʼєр.
Les Durand, me voyant avec cet homme qui était leur cavalier et qui maintenant ne leur envoie que des sourires moqueurs, fondent de tous côtés, m’entourent, m’accaparent, me disent toutes les choses aimables de la terre, (moi je leur dis à peu près la même chose) me parlent robes, Worth, Laferrière.
Тим часом Біховець підходить до тітки, а Лукаріні приходить із нею побалакати.
Pendant ce temps Bihovetz s’approche de ma tante et Lucarini vient lui parler.
Люсі підводиться, проходить повз Одіффер, зсуває мені капелюшок і біжить, крутячись, мов вертушка, по містку, потім вертається й балакає зі мною. Праворуч у мене Люсі, ліворуч Марі, переді мною маленька Дюран, трохи далі... одне слово, я по вуха в цій навіженій, але симпатичній родині.
Lucie se lève, passe devant Audiffer, me dérange le chapeau et court, en se remuant comme un tourniquet sur le pont, puis revient et cause avec moi. A droite j’ai Lucie, à gauche Marie, devant moi la petite Durand, un peu plus loin... en un mot je suis jusqu’au cou dans cette famille extravagante mais sympathique.
Тітка підводиться перша, і ми виходимо.
Ma tante se lève la première et nous sortons.
Джирофла, що відійшов був під час цієї лавини, теж виходить. Ця лавина нагадує мені Берту Бойд, яка, щойно Ремі опинявся біля мене, прибігала й відбивала мене.
Girofla qui s’était éloigné pendant l’avalanche sort aussi. Cette avalanche me rappelle Berthe Boyd qui aussitôt que Rémy était auprès de moi accourait et m’enlevait.
Я прошу тітку піти пішки до кавʼярні, і за хвилину білий чоловік приєднується до нас, знову червоний. Але Саетоне відбиває його на півдорозі.
Je prie ma tante d’aller à pied au café et, dans une minute l’homme blanc nous rejoint, rouge de nouveau. Mais Saëtone l’enlève au milieu du chemin.
Удома тітка переказує все на свій лад: що Джирофла сказав, ніби від понеділка думає про пісню, яку я співала, Dormi pure, про слова цієї пісні. Мені здалося, що йшлося про слова «Вниз по матінці»4, але це була б нісенітниця.
A la maison ma tante raconte tout à sa façon, que Girofla a dit qu’il a pensé depuis lundi à la chanson que j’ai chanté, Dormi pure, aux paroles de la chanson. J’ai cru entendre aux paroles de Le long de notre petite mère mais ce serait un non-sens.
Я не зовсім зрозуміла й нічого тут до пуття не записала, але тітка, безперечно, переказує це якнайкраще. Може, вона має рацію.
Je n’ai pas bien compris et ne l’ai écrit ici aucunement, mais ma tante le raconte sans doute de la meilleure façon. Peut-être a-t-elle raison.
Мені так важко повірити в такі речі. Але Коліньйон визнає, що він у мене закоханий5, і це мене дещо переконує.
Je crois si difficilement ces choses. Mais Collignon accepte his being in love with me, ce qui me décide un peu.
Ця Коліньйон боїться за моє серце, вона говорила про це з мамою: мовляв, цей хлопець — Ловелас6, треба бути обережною... і тисячу подібних дурниць.
Cette Collignon a peur pour mon cœur, elle en a parlé à maman, disant que ce garçon est un Lovelace, qu’il faut prendre garde... et mille balivernes semblables.
Я знаю, що подобаюся хлопцеві. Тітка щомиті мені про це каже й натякає, а потім, надвечір, коли ми всі разом:
Je sais que je plais au garçon. Ma tante me le dit et me le fait entendre à chaque instant et puis, vers le soir, quand nous sommes tous ensemble:
— Ви гадаєте, що подобаєтеся йому! Він про вас і не думає, це дурниці.
— Vous croyez que vous lui plaisez ! Il ne pense pas à vous, ce sont des bêtises.
Цей випад усіх смішить.
Cette sortie fait rire tout le monde.
А я урочисто заявляю, що коли він іще не зовсім закоханий, я згодна залишитися на два тижні.
Et moi je déclare solennellement que s’il n’est pas encore tout à fait amoureux je consens à rester deux semaines.
— А нащо, ви вийшли б за нього? — каже Коліньйон.
— Et pourquoi, l’épouseriez-vous ? dit Collignon.
— Ні, але тому що... тому що я пообіцяла, клянучись, як Авраам, поклавши руку під стегно7, змусити його повзти рачки від нашої вілли аж до купалень.
— Non, mais parce que etc. parce que j’ai promis en jurant comme Abraham, en mettant la main sous la cuisse, de le faire marcher à quatre pattes depuis notre villa jusqu’au bain.
— Кокетко з жорстоким серцем! — вигукує вона. — Бог вас покарає: одного дня ви шалено покохаєте, і з вас сміятимуться.
Coquette au cœur dur ! s’écrie-t-elle, Dieu vous punira, un jour vous aimerez follement et l’on se moquera de vous.
Ще б пак,^1^ я вже закохана, тож шалено покохати не зможу.
Pardi ^1^ je suis déjà amoureuse, je ne pourrai donc pas aimer follement.
Це правда, я цього не боюся: завдяки герцогові Гамільтону я застрахована від пожежі, наче в «Патернель»8.
C’est vrai, je ne crains pas cela, grâce au duc de Hamilton je suis garantie contre l’incendie comme par la Paternelle .
Дякую тобі! Усе, що йде від тебе, — благо.
Merci ! Tout ce qui vient de toi, est du bien.
Примітки
lupum, lupus — лат.: форми слова «вовк» (знахідний та називний відмінки); ідеться про граматично правильну форму у вислові. ↩
teneo lupum auribus — лат.: «тримаю вовка за вуха»; прислівʼя про скрутне становище, з якого годі вийти — не можна ні втримати, ні відпустити. У тексті: «tcncó lupum auribus» — очевидно, teneo. ↩
В оригіналі французькою: «comme il faut». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «his being in love with me». ↩
Ловелас — розпусний лиходій роману Семюела Річардсона «Кларисса» (1748); його імʼя стало прозивним для безсоромного звабника. ↩
Біблійна алюзія (Книга Буття 24:2–9): давній обряд клятви, коли руку клали під стегно того, кому присягали. ↩
«Патернель» (La Paternelle) — французька страхова компанія; Марі жартує, що Гамільтон «страхує» її від «пожежі» пристрасті. ↩