❦
Вівторок, 15 червня 1875
Мені снився фонтан, що бʼє вгору, тобто блискуче становище, швидкий статок, вигідний шлюб. Якби ж то можна було вірити снам!Mardi 15 juin 1875
Ми всі зібралися у вітальні, коли дʼОдіффре приводить і представляє свого дядька Саетоне. Ота товста туша! Як він може верховодити ніццьким товариством?
Nous sommes tous rassemblés au salon quand d’Audiffret amène et présente son oncle Saëtone. La grosse masse ! Comment peut-il être le meneur de la société de Nice ?
Вирушаємо тільки о шостій, і Джирофла сідає поруч зі мною.
A six heures seulement nous partons et Girofla se met à côté de moi.
Кінчик носа в мене болить; поки що нічого не видно, але цей біль псує мені настрій. Приїжджаємо до Сен-Жана — дуже гарне місце, — обпливаємо затоку човном. Я розмовляю здебільшого із Саетоне, а Одіффре не надто й шукає мого товариства, тож мені прикро. Обідаємо погано, і за обідом він знову сідає біля мене, ліворуч, а праворуч у мене Саетоне.
Le bout du nez me fait mal, rien ne se voit encore mais ce mal me rend de mauvaise humeur. On arrive à Saint-Jean, très joli endroit, on fait le tour du golfe en bateau. Je cause principalement avec Saëtone et Audiffret me cherche médiocrement de sorte que je suis dépitée. Nous dînons mal, et à dîner encore il se place près de moi à gauche, à droite j’ai Saëtone.
Я люблю слухати, як говорить Одіффре: попри південний акцент, вимова в нього дуже приємна.
J’aime entendre parler Audiffret, malgré son accent méridional il prononce très agréablement.
При місячному світлі ми виходимо на терасу навпроти заїзду. Ми з Джирофлою ділимо філіпіну1 на розсуд переможця й обіцяємо одне одному найнескромніші в світі забаганки. Щодо мене, то я знаю, що змусила б його зробити, що я поклялася змусити його зробити. Пройти рачки від нашого дому аж до купалень і там стрибнути з містка в чому був. Я йому цього не кажу. Ще б пак!
Au clair de la lune nous sortons sur la terrasse en face de l’auberge. Nous faisons une philippine avec Girofla à discrétion et nous promettons réciproquement les plus grandes indiscrétions du monde. Quant à moi je sais ce que je lui ferais faire, ce que j’ai juré de lui faire faire. Marcher à quatre pattes depuis chez nous jusqu’au bain et là sauter du pont tout habillé. Je ne lui dis pas. Pardi !
Наша філіпіна всіх смішить, але цього разу не так весело, як того.
Notre philippine fait rire tout le monde, mais cette fois on ne s’amuse pas comme l’autre.
Малого Фіулулу немає, і його заміняє Саетоне.
Le petit Fiouloulou manque et Saëtone le remplace.
На зворотному шляху чоловік знову опиняється біля мене; але оскільки це почасти тітка його так посадила, я змушую всіх пересісти й опиняюся майже навпроти нього. Так краще, бо мене завжди мучить нещасна думка, що він може вважати мене закоханою в його персону.
Au retour de nouveau l’homme se trouve près de moi; mais comme c’est un peu ma tante qui l’a placé ainsi, je fais changer de place à tout le monde et me trouve presque en face lui. Ainsi c’est mieux, car j’ai toujours le malheur de croire qu’il peut me penser éprise de sa personne.
Я співаю, і добре. Саетоне горлає, Одіффре невеселий, трохи підспівує, але без запалу, він не такий, як того разу. Він бавиться з Ольгою, яка поводиться з ним по-свійськи, як дитина. Вони не звуть одне одного ні «пане», ні «панно», а просто Джирофла і Джирофле. На це дуже мило дивитися. Сміються багато, я теж, але не від щирого серця.
Je chante et bien. Saëtone hurle, Audiffret n’a pas l’air gai, il chante un petit peu, mais pas franchement, il n’est pas comme l’autre fois. Il joue avec Olga qui est familière avec lui comme une enfant. Ils ne s’appellent ni monsieur, ni mademoiselle, mais simplement Girofla et Giroflé. C’est très gentil à voir. On rit beaucoup, moi aussi mais pas de grand cœur.
Коліньйон мені докучає, вона ловить кожне моє слово й зло дивиться, і коли вона поруч, я ніяковію й серджуся. Визволи мене, Господи, від Коліньйон!2
Collignon m’ennuie, elle épie toutes mes paroles et regarde méchamment et quand elle est là je suis intimidée et fâchée. Libera me Domine ab Collinionis ! [sic]
Примітки
Філіпіна (фр. philippine, нім. Vielliebchen) — салонна гра: двоє ділять подвійне мигдалеве зернятко, і при наступній зустрічі той, хто першим скаже «Добрий день, Філіпіно!», виграє; переможений виконує бажання переможця («на розсуд», фр. à discrétion). Марі грає словами discrétion / indiscrétions. ↩
В оригіналі латиною: «Libera me Domine ab Collinionis!» [sic] — жартівлива, граматично неправильна латина (після ab потрібен аблатив, а не родовий відмінок); переробка літургійної формули Libera me, Domine. ↩