❦
Пʼятниця, 18 червня 1875
Цілу ніч мені снилося, що я граюся своїм віялом. — Любовне суперництво, боротьба, якщо вірити моєму «Сонникові».Vendredi 18 juin 1875
Примітка упорядників
[Три рядки закреслено]
[Trois lignes cancellées]
Ось тітка каже, що Одіффре охолов. Розумієте? Утім, усе складається краще, ніж я думала. Розмовляємо (хотіла б я знати, скільки разів я написала імʼя цього пана).
Voilà que ma tante dit qu’Audiffret est refroidi. Vous comprenez ? D’ailleurs tout s’arrange mieux que je ne pensais. On parle (je voudrais savoir combien de fois j’ai écrit le nom de ce monsieur).
Розмовляємо, і я весело сприймаю все незручне. Ах! пане, якщо це справді тільки жарти, ви мені за них заплатите. Ви завдаєте мені прикрощів, ви змушуєте мене викручуватися на сто ладів, аби не бути смішною.
On parle et je prends gaiement tout ce qui est incommode. Ah ! Monsieur, si véritablement ce ne sont que des farces vous me les payerez. Vous me faites des désagréments, vous me forcez à me retourner de cent façons différentes pour n’être pas ridicule.
Повірте, що говорять у мені не гнів і не досада.
Croyez-bien que ce n’est pas la colère, ni le dépit qui me font parler.
Я цілком спокійна й байдужа. Не обличчя вродливого ніццянця змушує мене ним займатися. Це ж відомо. Мені здалося, що він зацікавився, і я на нього подивилася. Прийшли Сапоженікови, я багато сміялася. Ми двічі були в нього — власне, лише раз, у день англійок. Першого разу, коли той візник неодмінно хотів нас завезти всередину, ми тільки проїхали повз. Він ніби біг за нами — ніццянця нам тоді ще не представили, — я подумала багато чого, чи радше одне, і мені спало на думку, що було б кумедно, якби можна було трохи пожартувати.
Je suis parfaitement tranquille et indifférente. Ce n’est pas la figure du beau Niçois qui me fait m’occuper de lui. On le sait bien. Il m’a semblé qu’il s’intéressait, je l’ai regardé. Les Sapogenikoff vinrent, j’ai beaucoup ri. Nous sommes deux fois allées chez lui, une fois seulement, le jour des Anglaises. La première, lorsque ce cocher voulait à toute force nous faire entrer, nous n’avons fait que passer. Il semblait courir derrière nous, le Niçois précédant la présentation, j’ai pensé bien des choses ou plutôt une chose et l’idée me vint que ce serait drôle si on pouvait plaisanter un peu.
Йому двадцять чотири роки, мені шістнадцять, ми гарні. Нікому б це не зашкодило. Перші дні я не знала, що й думати, і тепер теж не знаю.
L’homme a vingt-quatre ans, j’en ai seize, nous sommes beaux. Cela ne ferait pas de mal à personne. Les premiers jours je ne savais à quoi m’en tenir et maintenant non plus.
Почекаймо.
Attendons.
Так, це я кажу собі щодня, але чекати дуже нудно, а я така нетерпляча.
Oui, c’est ce que je me dis tous les jours mais attendre est très ennuyeux et je suis si impatiente.
Можна подумати — індійське божество, на шляху якого народи бездумно падають ниць.
On dirait une divinité indienne sur le passage de laquelle les peuples se prosternent sans réflexion.
на полях
Мій ніс такий, як і раніше, і я цьому дуже рада.
dans la marge Mon nez est comme avant et j’en suis bien aise.
Сьогодні вранці в мами говорили про цю справу, і я сказала:
Ce matin on parlait chez maman de cette affaire et j’ai dit:
— Та справді, пані, облиште ці думки. Безглуздо уявляти, ніби скрізь, де я пройду, мусять падати на коліна й поклонятися мені!
- Mais vraiment Madame, détrompez-vous. C’est absurde de s’imaginer que partout où je passe on doit tomber à genoux et m’adorer !
Хіба я сама цього не уявляю?
Est-ce que je ne l’imagine pas moi-même ?
Ну й ну!1 Я така правдива в цьому щоденнику, що, коли його колись прочитають, мені доведеться сховатися хоч до чорта на роги.
Bigre ! Je suis tellement vraie dans ce journal que si jamais on le lit il faudra me cacher au diable.
Ледве ми сідаємо на чарівному березі синього Середземного моря, як підходять Одіффре й Саетоне. Перший сідає навпроти нас, а другий — позаду мене. Я розмовляю з другим, я весела, розповідаю, як стану королевою, і ми сміємося. Тоді той інший каже, що хоче бути королем.
A peine nous sommes assises sur le rivage charmant de la bleue mer Méditerranée que viennent Audiffret et Saëtone. Le premier se met en face de nous et le second derrière moi. C’est au second que je parle, je suis gaie, je raconte comment je serai reine et nous rions. Alors l’autre dit qu’il veut être roi.
Саетоне каже, що визнає тільки білявих жінок, Одіффре з ним згоден і додає, що чоловіки мають бути брюнетами.
Saëtone dit qu’il ne reconnaît que les femmes blondes, Audiffret est de son avis et ajoute que les hommes doivent être bruns.
— Я не думаю, — кажу я повільно, ніби розмірковуючи, — що чоловіки неодмінно мусять бути брюнетами.
Je ne crois pas, dis-je lentement comme si j’y songeais, que les hommes devraient toujours être bruns.
— Але ж, — каже він, — негарно, коли чоловік зовсім білявий, зовсім білявий.
Mais pourtant, dit-il, ce n’est pas joli un homme tout blond, tout blond.
— Не зовсім білявий, а як тітка, наприклад, або трохи світліший.
Pas tout blond, mais comme ma tante par exemple, ou un peu plus blond.
Боже мій, дякую! Я починаю вірити, що він не вважає мене закоханою в нього. Він знає, що Саетоне не може мене цікавити, але й я знала, що Ольга не може цікавити його.
Mon Dieu, merci ! Je commence à croire qu’il ne me croit pas amoureuse de lui. Il sait que Saëtone ne peut m’intéresser, mais moi aussi je savais qu’Olga ne pouvait l’intéresser.
Тітка запевняє, що він пішов розлючений, а я цьому анітрохи не вірю.
Ma tante assure qu’il est parti furieux, moi je n’en crois rien.
Це зіпсований хлопець, і, як я казала ще до того, як її пізнала: якщо зробити крок йому назустріч, він відскочить назад.
C’est un garçon vicieux et comme je disais avant de la connaître: si on fait un pas au-devant de lui il fait un bond en arrière.
Коліньйон каже, що він їй не подобається, бо невідомо, як із ним поводитися, що він пройда.
Collignon dit qu’elle ne l’aime pas parce qu’on ne sait pas comment être avec lui, que c’est un roué.
Браво! Я тієї ж думки.
Bravo ! Je suis de cet avis.
О шостій він їде до Монако, ми залишаємося ще чверть години, і я сміюся й бавлюся із Саетоне, цим гидким ніццянцем. Граф де Сессоль і ще один страхопуд слухали.
Il s’en va à six heures à Monaco, nous restons un quart d’heure encore, et je ris et m’amuse avec Saëtone ce dégoûtant Niçois. Le comte de Cessole et un autre affreux écoutaient.
За столом я весела, сміюся й смішу інших.
Je suis gaie à table, je ris et faire rire.
Ольга, яка була в Лефевра з усіма, окрім нас трьох — мене, тітки й Діни, — Ольга, кажу я, нічого не їсть і смертельно сумна. Я веду її на терасу й говорю з нею про чоловіка. Мені приємно бачити, як вона оживає від його імені. Ну й ну!
Olga, qui était chez Lefèvre avec tout le monde excepté nous trois, moi, ma tante et Dina; Olga dis-je ne mange rien et est d’une tristesse mortelle. Je la prends sur la terrasse et lui parle de l’homme. Je trouve du plaisir à la voir s’animer à son nom. Bigre !
Тут моє серце цілком вільне, я можу грати, як хочу. І яка це втіха!
Ici mon cœur est parfaitement libre, je puis jouer comme je veux. Et quel plaisir !
Дитячі забавки! звісно, дитячі забавки, я цього не приховую, навпаки. Я ще встигну бути старою.
Enfantillages ! sans doute enfantillages, je ne m’en cache pas, bien au contraire. J’aurai le temps d’être vieille.
Увечері знову розповідають історію мого народження, мої дитячі слівця тощо, тощо. Щодня одне й те саме. На ці перепеви я відповідаю фразою, яку Тіст стільки разів повторює в «Кулі»2:
Le soir on raconte de nouveau l’histoire de ma naissance, les mots de mon enfance etc. etc. C’est tous les jours la même chose. Je réponds à ces palinodies par la phrase que Tiste répète tant de fois dans La Boule:
«Першого разу, коли я її зустрів, і т. д.»
La première fois que je l’ai rencontrée, etc.
Та я, зрештою, не була дурненькою. Мама щойно повернулася з Криму, і за кілька хвилин після того, як мене поцілувала (мені було два чи три роки), вона сказала мені за якусь — уже не памʼятаю яку — витівку: Марі дурненька.
Mais d’ailleurs je n’étais pas sotte. Maman venait de retourner de la Crimée au bout de quelques minutes après m’avoir embrassée (j’avais deux ou trois ans), elle me dit pour je ne sais plus quelle espièglerie: Marie est bête.
— Ні, — кажу я.
Non, dis-je.
— Так, Марі дурненька.
Oui, Marie est bête.
— Марто, — кажу я годувальниці, бо аж до трьох з половиною років мене годували грудьми, — Марто, ходімо звідси, мама не впізнала Марі.
Marthe, dis-je à ma nourrice car jusqu’à l’âge de trois ans et demi je prenais de la nourriture naturelle, - Marthe, allons nous-en, maman n’a pas reconnue Marie.
Примітки
В оригіналі французькою: «Bigre!». ↩
«Куля» (La Boule, 1874) — комедія Анрі Мейяка й Людовіка Галеві; Тіст — її персонаж, що раз у раз починає ту саму розповідь. ↩