❦
Неділя, 13 червня 1875
Dimanche 13 juin 1875
Я розклала карти на себе, і ніколи ще не бачила блискучішого розкладу. Подорож, кохання, багатство, шлюб, цілковите здійснення всіх моїх бажань, велике товариство, кохання темного короля. Ще б пак! Але сумніви. Цього я не можу уникнути, я завжди сумніваюся.
J’ai fait les cartes pour moi et jamais je n’ai vu plus brillant assemblage. Voyage, amour, richesse, mariage, réalisation complète de tous mes désirs, grande société, amour d’un roi brun. Pardi ! mais doutes. Cela je ne puis éviter, je doute toujours.
Ідемо на купання з мамою, Діна й Марі купаються. Я в тій божественній, хоч і зношеній, білій сукні й так вирізняюся з-поміж усіх цих людей — і станом, і виглядом, і поставою, і вбранням!
Nous allons au bain avec maman, Dina et Marie se baignent. Je suis en cette divine, bien qu’usée, robe blanche et je me détache si bien de toutes ces personnes, et par la taille, et par l’air, et par le port, et par l’habillement !
Треба ж було дідькові, щоб Джирофла зʼявився на купанні; я, боячись нищівних поглядів Дюранів та інших, шаріюся, упускаю книжку і, щоб приховати цей дурний румʼянець, нахиляюся до маминого вуха й тихо їй говорю — я казала їй, що шаріюся і що нахиляюся, аби цього не помітили. Це було по-дурному!
Le diable veut que Girofla paraisse au bain, moi craignant les regards fulmineux des Durand et des autres, je rougis, je laisse tomber mon livre, et pour cacher cette stupide rougeur je me penche à l’oreille de maman et lui parle bas, je lui disais que je rougissais et que je me penchais pour qu’on ne le voie pas. C’était stupide !
А ніццянець не заходить, ми зустрічаємо його, коли виходимо.
Et le Niçois n’entre pas, nous le rencontrons en sortant.
— О! Хо! Хо! — мовив він, побачивши, що книжка в моїх руках — це «Історія» Геродота1.
— Oh ! ho ! ho ! fit-il en regardant que le livre que je tenais était l’Histoire d’Hérodote.
А Марі? Ольга й Діна давай повторювати хором: «О! Хо! Хо! Хо!» Я не знала, куди подітися. Жартома я сказала цього ранку, що було б кумедно щоразу повторювати за ним «О! Хо! Хо! Хо!». Він робить це дуже часто. І ось ці дурні дівчиська!.. Їх треба тримати міцно, це як молоді коні: втрачаєш голову й сам не знаєш, що робиш.
Et Marie ? Olga et Dina de répéter en chœur Oh ! ho ! ho ! ho ! Je ne savais où me mettre. En plaisantant j’ai dit ce matin que ce serait drôle de répéter chaque fois après lui Oh ! ho ! ho ! ho ! Il fait cela très souvent. Et voilà que ces bêtes de filles !.. Il faut les tenir ferme, c’est comme de jeunes chevaux: on perd la tête et on ne sait ce qu’on fait soi-même.
Одіффре кілька разів питає, чи підемо ми на музику, а там підходить до екіпажа й не відходить, доки ми не відʼїжджаємо. Ґалула з другого боку біля Ольги. Цей нотар кокетує з малою. Хай їх Бог благословить!
Audiffret demande plusieurs fois si nous allons à la musique, et là il vient près de la voiture et ne la quitte plus jusqu’à ce que nous partons. Galula est près d’Olga de l’autre côté. Ce notaire est en coquetterie avec la petite fille. Que Dieu les bénisse !
Говорили про сади:
On parlait de jardins:
— У мене є дуже цікава рослина, яку я хочу вам показати, і я хотів би, щоб ви вгадали, звідки вона.
— J’ai une très curieuse plante à vous faire voir et je voudrais que vous devinassiez d’ou elle vient.
— Ми її просто вкрали, — здуру вигукує Марі.
— Nous l’avons simplement volée, a la bêtise de s’écrier Marie.
І йому розповідають, що ввечері, закутавшись у плащі, ходили красти цю рослину. Це безглуздо.
Et on lui raconte qu’on est allé le soir enveloppé de manteaux voler cette plante. C’est stupide.
Боячись, щоб він не подумав, ніби цю рослину взяли в нього, я кажу йому, що це було на набережній.
Craignant qu’il ne pensât que cette plante a été prise chez lui je lui dis que c’était à la Promenade.
— То це на набережній Англійців?
— Alors, c’est à la Promenade des Anglais ?
— Так. Між мостом Маньян і вашим домом.
— Oui. Entre le pont Magnan et chez vous.
— Не знаю.
— Je ne sais pas.
— І ви зайшли в сад.
— Et vous êtes entrée au jardin.
— Ні.
— Non.
— Тоді ви взяли її крізь ґрати.
— Alors vous l’avez prise à travers la grille.
— Не знаю.
— Je ne sais pas.
— Ось ви тепер хочете збити мене з пантелику!
— Voilà que vous voulez me dérouter maintenant !
— Ні, запевняю вас.
— Non je vous assure.
— А ґрати зелені.
— Et la grille est verte.
— Сірі.
— Grise.
— Ні, зелені, з якимись золоченими штуками, і там є брама.
— Non, verte avec des machines dorées, et il y a un portail.
— У кожних ґрат є брама.
— Chaque grille a un portail.
— Ні, але ця — то інша річ. Я знаю, де це.
— Non, mais celui-ci est autre chose. Je sais où cela est.
— Ви цього не скажете, — мовлю я, дивлячись йому просто в обличчя. — Це негарно.
— Vous ne le direz pas, dis-je en le regardant en face. C’est vilain.
Повернувшись, мама йде до їдальні, а ми на терасу.
Rentrés, maman va dans la salle à manger et nous sur la terrasse.
Малий проходить, і ми бачимо, як він зупиняється перед № 77 і оглядає те місце. Він вертається й зупиняється перед нами.
Le petit passe et nous le voyons s’arrêter devant n° 77 et examiner la place. Il retourne et s’arrête devant nous.
— Це маленька соковита рослинка? — питає він.
— C’est une petite plante grasse ? demande-il.
— Я нічого не кажу, але мої Грації2 відповідають усяку всячину.
— Je ne dis rien mais mes Grâces répondent toutes sortes de choses.
— Уся в колючках? — провадить малий.
— Avec des épines partout ? continue le petit.
— Ні, ні.
— Non, non.
— Ви це кажете, щоб збити мене з пантелику.
— Vous dites cela pour me dérouter.
— Анітрохи.
— Pas du tout.
— Це маленька штучка, соковита рослинка, — каже він.
— C’est une petite machine, une plante grasse, dit-il.
Інші вже збиралися відповісти, коли я мовлю простим і спокійним голосом:
Les autres allaient répondre lorsque je dis d’une voix simple et calme :
— Так, з безліччю колючок.
— Oui, avec beaucoup d’épines.
Він дивився мені просто в обличчя.
Il me regardait en face.
— І які дуже сильно колють, — провадила я.
— Et qui piquent très fort, continuai-je.
Бідолашне хлопʼя зашарілося аж по вуха.
Le pauvre enfant a rougi jusqu’aux oreilles.
— Як ви червонієте, пане.
— Comme vous rougissez, Monsieur.
Я вже не памʼятаю, що він відповів, у будь-якому разі нічого виразного. Потім ми розходимося.
Je ne sais plus ce qu’il répondit, rien de clair dans tous les cas. Puis on se sépare.
— Доброго дня, до побачення, панни.
— Bonjour, au revoir Mesdemoiselles.
— Доброго дня.
— Bonjour.
Бідолашний хлопець. Я про це шкодую. Та що вдієш із цими сороками, які мене оточують і штовхають на дурниці.
Pauvre garçon. Je regrette cela. Mais comment faire avec ces pies que j’ai autour de moi et qui me font faire des bêtises.
Бідолашне хлопʼя; для нього Джоя й справді була колючкою, що дуже сильно коле. Він уявляв себе герцогом Гамільтоном: узяв жінку, яку той покинув, наслідував його виїзд і його чоботи. Із Джоєю ця манія копіювання в нього минула. І це дуже добре, бо він був смішний.
Le pauvre enfant, pour lui Gioia était en effet une épine qui pique très fort. Il se croyait duc de Hamilton en prenant la femme qu’il avait abandonnée et en imitant son équipage et ses bottes. Avec Gioia cette manie de copier lui est passée. Et c’est très bien, il était drôle.
Хай герцог Гамільтон лишається тим, ким він є, а Еміль Одіффре лишається тим, ким він є, не намагаючись здаватися тим, ким він не може бути, ким йому неможливо бути.
Que le duc de Hamilton reste ce qu’il est et qu’Emile Audiffret reste ce qu’il est, de même, sans chercher à paraître ce qu’il ne peut pas être, ce qu’il est impossible qu’il soit.
Мама наче оживає в мені й згадує час, коли була панною, і за нею упадали! Що ж, вона має певний досвід і знається на дівчатах і юнаках; так ось, вона каже, що, заходячи, Одіффре кинув на мене такий пронизливий погляд, що його годі було витлумачити інакше, і, одне слово, що він мій. Тим краще, тим краще. Та в мене ці вічні сумніви. Сумніви кращі за дурну впевненість.
Maman semble revivre dans moi et se souvient du temps où elle était demoiselle, et courtisée ! ! Eh bien elle a quelque expérience et se connaît en ce qui concerne les jeunes filles et les jeunes gens; eh bien, elle dit qu’en entrant Audiffret m’a lancé un regard perçant auquel on ne pouvait se tromper et, en un mot, que je l’ai. Tant mieux, tant mieux. Mais j’ai ces éternels doutes. Les doutes valent mieux qu’une stupide sécurité.
Я вірю в карти.
Je crois aux cartes.
У день розлучення старих Одіффре я розклала їх на молодого, і вони сказали: тривога, смуток і прикрощі через короля й даму треф. Сьогодні я знову розклала їх на нього, і вони наговорили мені стільки гарного, що я навіть не хочу цього переказувати, але все закінчується сумнівами. Це цілком природно. І він, певно, сумнівається куди більше за мене. До того ж, окрім кількох дрібниць, карти були однакові для мене й для нього.
Le jour de la séparation des vieux Audiffret je les ai faites pour le jeune, et elles ont dit, trouble, chagrin et ennui à cause d’un roi et d’une dame de trèfle. Aujourd’hui je les ai encore faites pour lui et elles me dirent tant de belles choses, que je ne veux même pas les dire, mais cela finit toujours par des doutes. C’est très naturel. Et il doit douter bien plus que moi. D’ailleurs sauf quelques petites choses les cartes furent les mêmes pour moi et lui.
Дякую Богові, що послав мені цю чарівну розвагу. У Ніцці влітку я померла б від смутку й нетерпіння поїхати.
Je remercie Dieu de m’avoir envoyé cette charmante distraction. A Nice en été je serais morte de tristesse et d’impatience de partir.
Я охоче поїхала б навіть зараз, не лише охоче, а палко прагну поїхати; а до того ж щось мені каже, що, поїхавши, я не перестану бачити Джирофлу.
Je veux bien partir même à présent, non seulement je veux bien mais je désire ardemment partir; et puis quelque chose me dit que si je pars je ne cesserai pas de voir Girofla.
Воістину Бог надто добрий: я просила маленького роману на це літо, і...
Vraiment Dieu est trop bon, j’ai demandé un petit roman pour cet été et...
Примітки
«Історія» Геродота — праця давньогрецького історика Геродота; Марі демонструє свою класичну освіту. ↩
«Мої Грації» — імовірно, Марі й Ольга Сапоженікови, Маріїні посестри по «Трьох Граціях», жартівливому таємному товариству, яке три дівчини заснували 9 травня 1875 року. ↩