[Навскоси: А доказ того, що цей Антонеллі був для мене нікчема, — ось він: щойно я починаю про нього говорити, я висловлююся так безглуздо, і все...
Увійшовши до вітальні сьогодні вранці, я задихнулась від запаху квітів — кімната ними буквально вся повна: це квіти від Денгофа, Альтамури і навіть...
Другий день перегонів!
Все йшло добре: ми весело покинули готель, я була люб'язна з Альтамурою, і букет від Сен-Жозефа слугував нам темою для розмови; але це вже моя звичка...
Мені треба було б розповісти про цілий день, та я вже нічого не пам'ятаю! Знаю лише, що на Корсо ми зустріли Антонеллі двічі-тричі, тоді мама...
Розплющивши очі опівдні, я подумала насамперед: чи можливо так поводитися, як учора? Чи можливо так забути про свою гордість? Але це не моя вина. Я...
Я з величезним нетерпінням чекаю часу виходити, як раптом починається дощ. Я виходжу лише по свої серця — вони дуже гарно вийшли, ось їхній точний...
Знову дві години ночі, і я тільки-но сідаю писати — та байдуже.
О шостій ми знову були у вагоні. Я кілька разів задрімувала і весь час бачила жахливі сни — справжні кошмари.
Ось я знову в цій блакитній кімнаті, про яку зітхала й в якій зітхаю тепер.
О одинадцятій мене покликали до мами через листа, щойно отриманого й призначеного виключно мені. Ви здогадуєтесь, що я думала — прибігла,...
Мені снилось, що я виходжу заміж за Джакометто Дорію — і прокинувшись, я була дуже незадоволена.
Він розповів мені про все своє ув'язнення в монастирі. Настоятель, якого попередили, що до нього надсилають найрозпуснішого й найупертішого сина, —...
Чи є на світі місце чарівніше й гірше заселене, ніж Ніцца? Усі постійні мешканці ще тут — але вони такі нікчемні й негарні, що серце болить. Що...
Я ще й тижня не провела в Ніцці, а здається — місяць.
Римські перегони перенесені на 11 або 14 — отже, час для телеграми ще є. Зранку я послала одну, власникові готелю, із замовленнями до Риму, —...
Сьогодні відкривається виставка квітів на віллі Боргезе. Там буде принцеса й увесь світ. Мені не менш добре бути в Ніцці, бо там я не змогла б бути...
О восьмій двадцяти ми були на вокзалі, де нас зустріли Сапоженікофф і Коліньйон.
Дощить, і я проводжу день за грою на фортепіано, читанням і передусім буркотінням, лайкою та скаргами — то сміючись, то плачучи, — так що всі навколо...
Перша річниця заснування товариства А.Т.Є.