Субота 22 квітня 1876

Другий день перегонів!

Стільки ж народу і значно більше пожвавлення, ніж позавчора. Я вся в захопленні.

Та мавпа, що так набридала мені того вечора в театрі, — це принц де Меліссано. Альтамура гадав, що ми поїхали, — він з'явився здивований і наказав подати чудовий сніданок, після якого прийшли Торлонія з Сен-Жозефом — просто до нас, без жодних обхідних маневрів. Про залицяння й мови немає, тож я з ним — як з жінкою, без жодного кокетства. Він не п'яний, що надає йому вигляду цілком поважного, але й стримує його язика. Раніше я його, так би мовити, побоювалась, та тепер я, слава Богу, цілком вільна. Що ж до Сен-Жозефа — він чарівно негарний, надзвичайно симпатичний, і з ним почуваєшся як із давнім другом.