Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

П'ятниця 28 квітня 1876

О шостій ми знову були у вагоні. Я кілька разів задрімувала і весь час бачила жахливі сни — справжні кошмари.
Об одинадцятій я лягла, щоб не дивитись на оливкові дерева й червону землю, і о першій годині тридцять п'ять хвилин ми висідали на вокзалі Ніцци — на велику радість тіточки, яка метушилась разом із Коліньйон, панночками Сапоженікофф, Тріфоном і Лефевром.
— Знаєте, — закричала я їм ще до того, як відчинили дверцята, — знаєте, я дуже сердита, що приїхала сюди, але нічого не могла вдіяти!
Я їх усіх разом розцілувала.
Діна, тіточка, Жиро і я — у фіакрі, решта — в ландо.
Дорогою ми встигли розповісти майже про всі наші пригоди.
Сапоженікофф і Коліньйон вийшли біля будинку № 7. Я поїхала далі з мамою, тіточкою і Діною.
Розповім вам трохи про домашні справи. Коліньйон лише робить нам честь, мешкаючи в нас, а сама проводить час у Сапоженікофф; ті рідкісні хвилини, що буває вдома, вона витрачає на те, щоб розповідати дідусеві й тіточці, що панночки Сапоженікофф — ангели, а кривди зазнають хіба що від мене й Діни.
Крім того, вона виставляє напоказ пристрасть до Барноли, через що дідусь шалено ревнує.
Будинок обставлений чарівно [adorale — описка Марі]. Моя кімната — просто засліплює, і коли я відчинила балконні двері й подивилась на наш гарненький садочок, Променад і море — мусила сказати вголос:

Примітки

Коліньйон — компаньйонка або гувернантка в родині. ↩
Сестри Сапоженікофф — Жиро (Ольга) і Марі, подруги Марі Башкірцевої; росіянки, що мешкали в Ніцці. ↩
Барнола — знайомий із ніццького оточення. ↩
Променад — Promenade des Anglais, знаменита набережна Ніцци вздовж Середземного моря. ↩