Диякон пише з Парижа, що бачив наші меблі, ось його власні слова:
Різдво, «опівночі, о христиани» і таке інше.
Каталась сама в напівзакритому екіпажі, погано вдягнена й шматована всіма тривогами світу.
Нарешті я пішла до церкви з Діною (біла сукня).
Кажуть, Дорія приїхав.
Я була на музиці з тіткою і Маркевичем, і мала прикрість бачити того італійця поруч з італійкою Сомальєю — ось іще одна італійка.
Як і казала, о пів на одинадцяту їду верхи з Фостер; пан де Мольдр приєднується до нас біля міського саду, і ми вирушаємо до Вару — я їду на Неські,...
Безумний Ґамбар, або тупоголовий Ґамбар, або невихований Ґамбар, або нахабний Ґамбар прийшов, поки я пила ранній чай; він запитав, як здоров'я мами,...
Ходила пішки з Сабатіні (біла сукня, біле дамаське пальтечко з золотою вишивкою, добре). Жодної душі, на яку варто було б звернути увагу; д'Одіффре...
«Це мені свербить і мене жахає. Я сподіваюсь і вагаюсь водночас.»
Я свіжа й гарна (чорний жакет, добре); хмарно й свіжо, всі здаються похмурими й свіжими, як погода.
На набережній зустріли Біховця з Валіцьким. Думаю, генерал одружується з Зое Пелікан.
І цього разу я сподіваюсь, не без підстав, вирушити в неділю.
Немає нічого чарівнішого, ніж скакати галопом цією дорогою, що піднімається вгору: з одного боку скелі, з іншого — урвище, заселене віллами й садами,...
На мить мене охопив жах, бо всі ці люди здались мені безумними — і справді, я думаю, в той момент вони такими й були.
Не йду до Ласселя, бо не змогла підготувати урок. Виходжу з Діною.
Коли ж я нарешті поїду до Парижа! Якби тільки ця чортиця Кароліна пошила мені сукні. Я побачила такого вродливого чоловіка, що висунулась з екіпажу,...
Тітка закінчила свої питання, і завтра, якщо Бог дозволить, ми вирушаємо. О щастя!
Як би я хотіла обходитись без цих сцен, але коли я їх не влаштовую — не отримую нічого.
О сьомій ми в Парижі, у Ґран-Отелі, №132, на другому поверсі.
Всі ці речі мені подобаються, і я виходжу зачарована; потім до де Вертю — білий атласний корсет; і нарешті до Ребу — сірий капелюх і фетровий з...
Ті самі походи по крамницях, а ввечері йдемо дивитися «Навколо світу за вісімдесят днів» — великий успіх театру Порт-Сен-Мартен.
Але Дюваль мене зовсім не влаштовує, і я передбачаю жахливі речі. Боже, змилуйся наді мною!
Дощ; я нудьгувала годину в диякона.
Я замовила біле пальто — театральну накидку.
Я позувала у Валері в синій сукні, зі своєю зачіскою і туфлями з чорного атласу з ажуром і китайськими гострими носками. Думаю, вийде гарно.