Сонце з'являється знову; ніццька весняна погода — вітер і нестерпний пил.
Тітка закінчила свої питання, і завтра, якщо Бог дозволить, ми вирушаємо. О щастя!
Ma tante a terminé ses questions et demain si Dieu le permit nous partirons.
Я зазнаю книжок Дюма, як усі несамовиті мого віку, і ці томи щодня змінюються на моєму столі; тоді як шановний Вальтер Скотт1 завжди той самий, і закладка [Викреслено: майже] посередині книги не просувається.
Je subis les livres de Dumas comme tous les fous de mon age...
Останніми днями я помітила, що гарна; щодня забуваю про це й наступного дня знову згадую та намагаюсь переконатись у цьому — бо немає нічого, що так прикрашає, як усвідомлення власної краси; хіба що якщо ти некрасива — тоді це смішно.
Ces derniers jours j'ai remarqué que je suis jolie...
Примітки
Вальтер Скотт (1771–1832) — шотландський романіст, якого вважали серйознішою літературою порівняно з популярними романами Дюма.↩