Четвер, 14 січня 1875

У четвер ідемо до Феррі, до Лафер'єра, куди я входжу не без певного страху; але Кароліна цілком прийнятна, і я замовляю три сукні й пальто: просту сіру міську сукню, одну з білої вовни з білими мереживними шнурками й оливоподібними ґудзиками, і одну з білого шовку й бараже, вишиту шовком кольору пармської фіалки. Пелерина з чорним мухтою, оздобленим skunks.
Всі ці речі мені подобаються, і я виходжу зачарована; потім до де Вертю — білий атласний корсет; і нарешті до Ребу — сірий капелюх і м'який фетровий з пір'ям, м'який і граціозний. Потім до Дюваля — з ним, думаю, будуть деякі труднощі, бо коли замовляли меблі, він сказав, що тітка заплатить, як забажає; вона гадала, що оплата відбудеться так, як пропонував Шмітт, тобто впродовж кількох років, — як платить принцеса Суворова.
Тітка так гадала, але помилилась, не сказавши цього Дювалю, який щоразу, коли вона говорила про оплату, відповідав, що це як їй завгодно, що їй вибирати умови, що він зробить, як вона забажає.
Досить підозрілий спосіб відповідати.
Тепер пан Дюваль каже, що він не думав про відстрочку в кілька років, а розумів, що йому заплатять протягом поточного року.
Ось у чому справа.
Боже мій, тільки б це не спричинило великих неприємностей.

Примітки

Англ. «скунси» — хутро скунса, яке було модним оздобленням у той час.
Каролін Ребу — найзнаменитіша паризька капелюшниця свого часу.