Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

П'ятниця, 25 грудня 1874

Диякон пише з Парижа, що бачив наші меблі, ось його власні слова:
Я побував у Дюваля і захоплювався його виставкою, влаштованою виключно з ваших меблів. У житті я не бачив нічого подібного, особливо вітальня й спальня. Весь Париж ними захоплюється, і перед виставкою постійно натовп; багато хто запитував: для кого? — і Дюваль відповідав: це для австрійської принцеси. Вони безперервно малюють з натури ліжко, і сам Дюваль каже, що навіть не думав, що воно може бути таким блискучим і справити такий ефект у виконанні. Та, гарні меблі!
Мама прочитала це вголос перед усією родиною й Любімовим — цей бідолаха, одержимий горем з часів смерті своєї дружини, трохи збожеволів.
Підійшовши до неї, я сказала напівголосом: немає достатньо гарного футляра для діаманта, — і розсміялась.
Мороз трохи відпустив, і до четвертої я гуляла в білій сукні, без пальта.
Фюрстенберг, людина з капелюхом, приїхав; його тітка або сестра — не знаю — побачила мене у мить, коли я заходила до рукавичниці, зупинилась і, зупиняючи свого брата або чоловіка — теж не знаю, якого саме, — подала йому знак, і обидвоє дивились на мене своїми лихими безсоромними очима.
Учора я провела годину у старої де Музе; молода показала мені свої туалетні [sic] розкоші, і я з захватом їх розхвалила — думаю, це їй сподобалось.
Відчуваю невдоволення — жодного кавалера, це просто жахливо!
Тепер я сердита, що сказала: Одіффре гарний, а він і байдужий до мене. А в мене такий характер, що я хотіла б, щоб усі були мої — не тільки ті, кого я помічаю.
За обідом я мовчала й складала собі казку: знову бачила герцога, говорила йому про своє кохання в пекельних і райських виразах і закінчувала вмираючим голосом: Тепер я можу померти — я знову побачила вас.
Якби хтось знав, як я його люблю! Ні, я вже не люблю — я обожнюю, хоч жінка, що дбає про свою честь, коли каже, що любить, може бути певна, що її люблять; незважаючи на ці гарні вірші, гарні й правдиві, я все ж кажу, що люблю. Але кому? Собі, нікому більше в цілому світі, отже, я не відступаю від цього принципу, а навпаки — дотримуюся його.
Та чи сказала б я, що люблю, будучи сто разів певна, що мене обожнюють?
Галула прийшов на набережну сказати щось про нотаріуса Дефоржа й оформлені папери. Коли я запитала, про що йдеться, він мовив:
— О панно, невже ви повинні знати такі речі, навіщо вам турбуватися про нотаріусів і папери — вам цього зовсім не треба знати. Він говорив це найлюб'язнішим тоном і посміхався.
Увечері я дізналась, що це була дарча, за якою я стаю власницею вілли, розташованої в Ніцці, на набережній Англійців, 55, двох будинків і трьох тисяч метрів землі, стайні та каретного сараю з газом і водопроводом від компанії, — і всі папери були підписані й оформлені. Гаразд! Ось я й власниця — хіба це не кумедно!
Не кажучи вже про те, що тітка заповідає мені все своє майно вартістю понад півтора мільйона франків, своє срібло й коштовності, а мама — маєток поблизу Чернякивки, що може коштувати трохи більше ста тисяч франків, а також своє срібло й діаманти.
Хіба я не багата? Як панна — так; як заміжня жінка — ні.
Ах, але я забуваю про процес — цей гарненький маленький процес, що, не кажучи вже про наклеп, може позбавити мене стану.
Милосердя, Боже всемогутній! Я маю багато гріхів — простіть їх.
Зробіть так, щоб цей процес закінчився на нашу користь, і я Вам обіцяю... Я мало не пообіцяла не переслідувати й не карати наших ворогів — чи можу я це? Це буде, мабуть, справою адвоката; він переслідуватиме, щоб більше заробити. Але якби могла — я б зробила те, що хотіла вчинити. Я нічого не знаю, ні в чому не впевнена і боюсь, що якщо перешкоджатиму переслідуванню у разі перемоги, то накличу на себе докори всіх і кожного. Простіть мене, Боже мій!
Обіцяю Вам, прошу Вас: я зроблю все можливе, щоб цьому перешкодити. Буду говорити, буду просити! Але тільки підтримайте мене, Боже мій, і якщо в хвилину щастя я матиму ганьбу забути обіцянку, дану в хвилину нещастя або сумніву, — підтримайте мене й нагадайте мені цю обіцянку. Не для вигляду й не для форми, а справді, з самого дна мого серця й душі я зроблю все, щоб не переслідували людей, які завдають нам стільки зла! Тільки нагадайте мені цю обіцянку — хай навіть мені загрожує стати клятвопорушницею й святотатницею або виконати свій обов'язок.
Великий Боже, в ім'я Пресвятої Діви Марії, нашого Спасителя, Вашого Сина, зволіть почути мене й захистити!
H[is] G[race] t[he] D[uke] o[f] H[amilton]

Примітки

Англ. «Його Ласка герцог Гамільтон» — Марі підписує щоденникові записи титулом свого романтичного кумира. ↩