❦
Четвер, 7 січня 1875
Їду верхи з Зое — добираємось до Вільфранша майже весь час великою риссю або великим галопом.Немає нічого чарівнішого, ніж скакати галопом цією дорогою, що піднімається вгору: з одного боку скелі, з іншого — урвище, заселене віллами й садами, а внизу — море, синє, спокійне, безмежне. Сонце в спину, і свіжий вітер заливає нам обличчя, відкидаючи назад наші спідниці й гриви коней.
Rien de plus charmant que de galoper sur cette route qui monte...
На мені моя синя амазонка з минулого року — єдина, що мені личить.
J'avais mon amazone bleue de l'année dernière et c'est la seule qui me va bien.
Мама знову хвора. Я знову стривожена.
Maman est encore malade. Je suis de nouveau inquiète.
Наша покоївка Марі — перша, яка сподобалась мені: висока, гарна, блондинка, завжди весела, усміхнена й розумна. Вона схожа, в потворнішому й служничому вигляді, на Венецію, намальовану Паоло Веронезе на стелі великої зали Палаццо Дукале у Венеції.1
Notre femme de chambre Marie, la première qui sut me plaire...
Ця жінка вийшла заміж два місяці тому, підштовхнута якимось дияволом, бо ненавидить чоловіка, якого взяла, — ненавидить так, як я ненавиджу польського графа; щоб уникнути його, вона прийшла до нас, але її дорогий чоловік хоче забрати її й з цією метою часто приходить за нею, просячи маму переконати її прийти до нього; мама робить що може, але не досягає успіху. Три дні тому він прийшов і завдав цій бідній Марі такого сильного удару кулаком, що вона вдарилась об ліжко й непритомна впала; він утік, думаючи, що вбив її.
Cette femme s'est mariée il y a deux mois poussée par je ne sais quel diable...
Нарешті вчора він знову прийшов і попросив її спуститись; вона послухалась, але, опинившись внизу сходів, він схопив її однією рукою за шию, другою — за талію і, душачи, хотів витягти її з дому; вона кричить, він душить; на крик, на щастя, прибіг Адам і, схопивши його ззаду, жбурнув геть; тим часом жінка рятується втечею.
Enfin hier il vint de nouveau et la prie de descendre...
Адам посилає за жандармами — і все це відбувалось, поки ми були в церкві: учора для нас було Різдво.1
Adam envoie chercher les gendarmes, tout cela pendant que nous étions à l'église, hier c'était Noël pour nous.
Який скандал, Боже мій! (Пишу хімічним чорнилом власного виготовлення — воно не дуже хороше.)
Quel scandale Bon Dieu ! (j'écris avec une encre chimique de ma préparation, elle n'est pas excellente).
Коли питають Марі, навіщо вона взяла цього чоловіка за чоловіка, вона відповідає, що сама не знає, як це сталось. Вона якась дивна, ця Марі — я часто з нею розмовляю і дедалі більше дивуюсь.
Quand on demande à Marie pourquoi elle a pris cet homme pour mari elle répond qu'elle ne sait pas elle-même comment cela est arrivé.
Примітки
Паоло Веронезе (1528–1588) написав «Апофеоз Венеції» (бл. 1585) на стелі зали Великої ради Палаццо Дукале. Алегорична постать Венеції — величава, пишна жінка. ↩
Православне Різдво за юліанським календарем припадає на 7 січня (н. ст.). Родина Башкірцевих відзначала і Різдво за григоріанським, і за юліанським стилем. ↩