Від середи 19 липня 1876 до середи 16 серпня 1876
Знову Берта! Питає, о котрій годині. Я кажу — о п'ятій, і через деякий час Шоколад приносить мені її відповідь. О п'ятій вона йде до панни де Туле і...
До речі, я забула сказати, що вчора в Булонському лісі ми бачили Ламбер'є з його вічною усмішкою; однак з огляду на мій вік він усміхається трохи...
Іссаєвич, не дочекавшись мого приїзду до Росії, телеграфує мамі, яка пише мені, що він і Льоббеке — мої справжні вірні прихильники. Так, це правда. Я...
Тітка вийшла, я читала внизу в готельному салоні, і раптом мені спало на думку піднятися нагору. Підіймаюся — і знаходжу листа від Музе. Не знаю,...
— Ви пишете? — запитав він знову з тим самим добродушним виразом.
Одіффре [слова закреслено] повідомили, що ми снідаємо.
Берлін нагадує мені Флоренцію. Зачекайте! Він нагадує мені Флоренцію тому, що тут я з тіткою — як у Флоренції, і веду те саме життя.
Сонця немає! Два-три роки тому я ненавиділа сонце, тепер не можу бути щасливою без нього. Ми пішли до російського посольства дізнатися адресу Жюлі...
Не знала, куди подітися, — купила книжку й дала урок Шоколаду. Він каже, що це його розважає! Так промайнула півгодини.
Учора я, тітка, Шоколад і Амелі прибули на вокзал о десятій годині. Я була доволі пригнічена, але вигляд купе — великого й затишного, як маленька...
Хай Бог дасть мені таке життя, як в інших жінок, — і я буду спокійна.
Поки чекаю інших радощів — у мене починає випадати волосся.
У мене немає жодної книжки. Я прочитала два томи Булвера, ==*The Last of the Barons*==, «і знову у мене нічого немає» — як у скарзі Одіффре.
Учора о третій я пішла подивитися на прибуття потяга і, на щастя, дядько був там. Але він міг залишитися лише на чверть години, бо на російському...
Ми пішли по мої валізи на митницю. Скільки ми пройшли коридорів, кімнат, бюро, скільки бачили митників, людей усілякого роду! Обшукали всі валізи; я...
«Єдине, що в нас є оригінального, — це Середньовіччя» — сказала я в останній книжці.
Ми не спали до четвертої; сьогодні вранці я стомлена, і Іссаєвича не допустили до мого ранкового туалету.
Я не прощаю собі того, що образила молодого кінногвардійця — такого порядного. Учора я не все розповіла. Коли він уже почервонів від злості, Ніна з...
Все було готово, Іссаєвич попрощався зі мною, Сапоженікови проводили мене на вокзал, — але... о досада! — грошей не вистачило. Ми погано порахували....
Годі уявити, хто вже три дні займає мої думки, про кого я думаю, хто здається мені сповненим інтересу і до кого я відчуваю щось на кшталт примхи...