Середа, 26 липня 1876 — Четвер, 27 липня 1876

Одіффре [слова закреслено] повідомили, що ми снідаємо.
Провівши Музе вниз, я повернулася сама — за мною на відстані йшов якийсь молодик, але в цьому проклятому готелі мене мало не щодня хтось переслідує, тож я не звернула уваги. І за десять хвилин мені принесли великий букет троянд і візитну картку: Ежен Фішофф, — ось вона, ця дивна картка. Само собою, я не відповіла, залишила букет і звеліла випровадити того чоловіка.
Було вже пізно їхати; я вдягнула дорожню сукню і побігла з тіткою до Музе розповісти пригоду. Але вона знає цього молодика — і пані де Мертенс теж. Це негідник першого ґатунку, що полює на актрис, — і ще гірший за це.
Він мав зухвалість переслідувати нас до бульвару Оссмана, 29 (де мешкає Музе), і поки ми були у Музе — залишав свою картку у пані де Мертенс.
Дивна річ: позавчора я лягла спати і, поки не заснула, весь час бачила обличчя Антонеллі — воно вимальовувалося як тінь за масивною масою Кассаньяка.
Нарешті вчора о сьомій ранку ми покинули Париж.
Під час подорожі я розважала себе тим, що давала Шоколаду урок історії, і цей розбійник завдяки мені тепер має уявлення про стародавніх греків, про Рим, яким спочатку правили царі, потім він став республікою і нарешті — імперією, як Франція, та про французьку історію від короля, якому відрубали голову. Я пояснила йому різні партії, що існують нині, і Шоколад у всьому розібрався — навіть знає, що таке депутат. Я розповідала, а потім його запитувала.
І коли я скінчила, я запитала його, до якої партії він належить, — і цей розбійник відповів:
— Я бонапартист!
Ось як він підсумовує те, що я йому розповіла: останнім королем був Людовик XVI, дуже добра людина, але республіканці — люди, що лише й прагнуть грошей та почестей, — відрубали голову йому і його дружині Марії-Антуанетті й заснували республіку. Тоді Франція була дуже нещасна, і на Корсиці народився чоловік на ймення Наполеон Бонапарт, у якого було стільки розуму й хоробрості, що його зробили полковником, потім генералом; він завоював увесь світ, і французи дуже його любили. Але, вирушивши до Росії, він забув взяти шуби для своїх солдатів, і вони були дуже нещасні через холод. А росіяни спалили Москву; тоді Наполеон, що вже був імператором, повернувся до Франції, але оскільки йому перестало щастити, французи, що люблять лише тих, кому щастить, перестали його любити, і всі інші королі, бажаючи помститися, наказали йому зректися. Тоді він поїхав на острів Ельба, потім повернувся на сто днів до Парижа; нарешті за ним погналися, він побачив англійський корабель і попросив, щоб його врятували, а коли піднявся на борт — його взяли в полон і відвезли на острів Святої Єлени, де він і помер.
Запевняю вас, що Шоколад сказав чимало правди.
Нарешті цього ранку ми в'їхали до Берліна. І це місто справило на мене надзвичайно приємне враження — будинки дуже гарні.
Я не здатна сьогодні написати й слова. Це дратує!
«Два почуття спільні для натур гордих або ніжних: надзвичайна чутливість до чужої думки і надзвичайна гіркота, коли ця думка несправедлива».
Одинадцята година, я і носа не висунула надвір; втім, я добре провела день — лише їла. А що ж іще робити в Пруссії?
Я телеграфувала мамі, батькові, Етьєну й Іссаєвичу.
Тітка не вірить у дружбу між мною і Полем де Кассаньяком.
— Та годі, мадам! Сподіваюся, ви не думаєте, що він закохається в мене.
— Ні, він вас не покохає — він людина широкого досвіду, — але flirtation буде.

Примітки

flirtation (англ.) — залицяння, фліртування; вжито в французькому оригіналі як запозичення.
Фр. homme universel — людина широкого досвіду й всеосяжних зв'язків, світська у найповнішому сенсі.