Я щойно приїхала. Подорож минула не так сумно, як я гадала. Ми весь час сміялися, а щоб не пускати людей у наше купе, Стьопа скидав редингот, а...
Прокидаюся о сьомій годині.
Думати цілий вечір про це чудовисько, а в нагороду дістати отакий прийом.
Іде дощ, мені сумно й тривожно. Адам у Росії, і він іще завдасть нам клопоту!
Удома втовкмачили собі, що Одіффре в мене закоханий; я лютую — тепер усі дивитимуться на мене як на покинуту.
Повертаюся з Опери. Давали «Жидівку». Ми сиділи в темній і тісній ложі-бенуарі. Мене побачили лише у фойє. Я була зачесана й вбрана так, як люблю, і...
Подумки Джирофла мені сьогодні байдужий. Допікають мені мої вічні жадання величі.
Гарна погода, я в білому, у великому солом'яному капелюсі мушкетерського фасону, з піднятим крисом, прихопленим білим бантом і двома перами.
Ми їдемо до лісу, коли більшість публіки вже звідти повертається. ==І нема д'Одіффре==, — каже мені Маченька.
Я писала 18 березня 1874 року, що морочуся з Федюсом, бо нікого більше немає; він усе ж кращий за Еміля д'Одіффре, а *я не* можу жити без бодай...
Я бачила Джою — я більше не хочу їхати.
Як це безглуздо — бути забобонною. Вірити треба лише в Бога!