❦
Середа, 4 серпня 1875
Mercredi 4 août 1875
Іде дощ, мені сумно й тривожно. Адам у Росії, і він іще завдасть нам клопоту!
Il pleut, je suis triste et inquiète. Adam est en Russie et il va nous donner du fil à retordre !
Боже мій, будь добрий до мене. Досі Ти мене захищав і беріг. Захищай і бережи мене й надалі — в імʼя тієї віри, яку я маю в Тебе!
Mon Dieu soyez bon pour moi. Jusqu’ici Vous m’avez protégée et gardée. Protégez et gardez-moi encore au nom de la croyance que j’ai en Vous !
Сьогодні я нещасна. Знову у Ворта, Лаферʼєр і Ребу, що носяться зі мною, мов з ангелом. На розі вулиці Миру — Одіффре з тим виглядом джентльмена і вельможі, що його батько десь украв.
Je suis misérable aujourd’hui. Encore chez Worth, Laferrière et Reboux qui me traitent en ange. Au coin de la rue de la Paix, Audiffret avec cet air de gentleman et de grand seigneur que son père a volé quelque part.
Я в екіпажі, тож ми лише вітаємось; вітається він доволі нахабно — чи принаймні мені так здалося.
Je suis en voiture, de sorte qu’on ne fait que se saluer, il me salue d’un air passablement insolent, ou du moins il m’a semblé tel.
Повертаюся заради Огюста. Він зачісує мене під Джою, що мене старить, але післязавтра він прийде з кількома новинками.
Je rentre pour Auguste. Il me coiffe à la Gioia, ce qui me vieillit, mais après-demain il viendra avec plusieurs nouveautés.
Мене ганебно обдурили, бачте. Як же гидко помилятися в таких справах!
J’ai été indignement dupée, voyez-vous. Que c’est laid de se tromper en pareilles matières !
Почуваєшся збентеженою й похмурою. Усе мені видається зухвальством і бравадою! Цей чоловік розважався в Ніцці; не маючи що робити влітку, він розважався з дівчиськом. Я не те що сприйняла це поважно, навпаки, я сприйняла все, як було, але я чекала чогось серйозного, я так цього прагнула, що була майже певна.
On est confus et maussade. Tout me paraît impertinences et bravades ! Cet homme s’est amusé à Nice, n’ayant rien à faire en été, il s’est amusé avec une petite fille. J’ai non pas pris la chose au sérieux, au contraire, je l’ai prise comme elle était, mais je m’attendais à quelque chose de sérieux, je le désirais tant que j’en étais presque certaine.
А тепер, коли я отямилася від омани, я гризу нігті від люті.
Et, maintenant que me voilà détrompée, je me ronge les ongles de colère.
Я бачу, як повз проїжджають розкішні виїзди й елегантний світ, і досада моя безмежна. Цей чоловік так чепуриться тут, що вже й не дивиться на мене.
Je vois passer les riches équipages et le monde élégant et mon dépit est immense. Cet homme se fait si beau ici qu’il ne me regarde plus.
Жалюгідний ніццянець у недільному вбранні!
Misérable Niçois endimanché !
Ні, я брешу: він зовсім не жалюгідний ніццянець у недільному вбранні — ось що мене й вибиває з колії!
Non, je mens, c’est qu’il n’est pas du tout un misérable Niçois endimanché, voilà justement ce qui me bouleverse !
Здається, він із висоти своєї елегантності мене зневажає. І справді, він у Парижі має таке саме добре становище, як і в Ніцці, а моє скрізь погане. Про нас плещуть жахіття, кожен пес гавкає й обмовляє. Не дивно, що від нас відвертаються.
Il semble, du sommet de son élégance, me dédaigner. En effet lui à Paris est aussi bien placé qu’à Nice, moi je suis mal placée partout. On dit de nous des horreurs, chaque chien aboie et calomnie. Il n’est pas étonnant qu’on détourne la tête.
Ах! Боже мій, дай мені померти або поклади край моїй муці. Найнещасніші мають хоч якусь розраду; моя — це писати й нарікати.
Ah ! Mon Dieu faites-moi mourir ou faites cesser mon tourment. Les plus malheureux ont une consolation, la mienne c’est d’écrire et de me plaindre.
Я бліда, з гарною зачіскою, базікаю про сукні до хрипоти, а тоді, за обідом, ухопившись за перший-ліпший привід, ударяюся в сльози.
Je suis pâle avec une belle coiffure, je parle robes jusqu’à m’enrouer puis, à dîner, saisissant le premier prétexte, je me mets à pleurer.
Я оплакую наше становище, мене жахливо тривожить процес у Росії, і нарешті — цей ніццянець. Усе це мене гризе. Я стала біля вікна й задумалася. Я хотіла розплутати те, що в мені діється; на мить мені здалося, що я просто закохана.
Je pleure notre position, j’ai des inquiétudes affreuses à cause du procès en Russie et j’ai enfin le Niçois. Tout cela me ronge. Je me suis mise à la fenêtre et j’ai pensé. Je voulais démêler ce qui se passe en moi, j’ai cru un instant que j’étais simplement amoureuse.
Та ні, цей чоловік мені, певна річ, подобається, але я не можу сказати собі: я його кохаю. Тут — світ, елегантність, багатство, товариство, і тут я мов на розпеченому вугіллі. У Ніцці я на мить усе забула. Я гадала, що маю щастя, та не мала жодної його крихти, що засмучує мене понад усяку міру.
Mais non, l’homme me plaît sans doute mais je ne puis me dire: Je l’aime. Ici est le monde, l’élégance, la richesse, la société et ici je suis sur des charbons brûlants. A Nice j’avais un instant tout oublié. Je croyais avoir du bonheur, je n’en ai eu aucune chose, ce qui me chagrine au suprême degré.
Пригадавши віршоване послання Маро1 до Короля з проханням про гроші, я надсилаю тітці ось це:
Me souvenant d’une épître de Marot au Roi pour obtenir de l’argent j’envoie ceci à ma tante:
Переписаний лист · Épître en vers de Marie à sa tante, 4 août 1875Послання до моєї тітки з проханням про гроші.Epitre à ma tante pour obtenir de l’argent.Найбільша з трьох Грацій Зазнала ста напастей. Якщо, як видно з усього, Душа Ваша щедротна, До справ великих здатна, Почує мій голос жалібний, Вона полегшить мою муку. І будьте цілком певні, Що, ставши королевою, До останнього су Вам поверну. Душа моя поетична І серце моє пишне Сохнуть, мов пастель, У цьому готельчику. Щовечора, годині о шостій, Щоб себе звеселити, У цей квітучий ліс Мушу я виїжджати. А для цього мені треба Екіпаж і вбрання, Як же я зможу, на жаль, Коли порожня моя скринька. Як стану королевою, Удвічі все поверну, А поки що Надішліть мені трохи грошей!La plus grande des trois Grâces Se trouve dans cent disgrâces. Si comme c’est probable, Votre âme charitable, De grandes choses capable, Entend ma voix lamentable, Elle soulagera ma peine. Et soyez bien certaine Que lorsque reine je serai Jusqu’au dernier sou vous rendrai. Mon âme poétique Et mon cœur magnifique Se dessèchent comme pastel Dans ce petit hôtel. Tous les soirs, vers six heures, Pour me bien réjouir Dans ce bois plein de fleurs Il me faut sortir. Il me faut pour cela Voiture et toilette, Comment le puis-je, hélas ! Quand est vide ma cassette. Lorsque reine je serai Tout doublement rendrai Mais en attendant Envoyez-moi quelque argent !
Це негарно, зате не коштувало мені жодних зусиль.
C’est laid mais ça ne m’a coûté aucune peine.
Бідолашна тітка: якби вона мала, вона б мені дала.
Pauvre tante si elle avait, elle me donnerait.
Я все чекаю, що він прийде. Це безглуздо: якби він мав прийти, він би вже прийшов. Боягузка я, стою біля вікна, щоб побачити, як він проходить.
J’attends toujours qu’il vienne. C’est absurde, s’il devait venir il serait déjà venu. Lâche que je suis, je me tiens à la fenêtre pour le voir passer.
Ах! я така принижена. Маю підозру, що він із мене кепкує. Але я поводжуся з ним добре й холодно — це вже втішає.
Ah ! je suis si mortifiée. J’ai idée qu’il se moque de moi. Mais je me conduis bien et froidement avec lui, c’est déjà consolant.
Дожити до поважного шістнадцятилітнього віку й мати самі поразки — фе! який жах.
Arriver à l’âge respectable de seize ans et n’avoir que des échecs, fi ! l’horreur.
Зрештою, треба отямитися, чекати й жити спокійно. Я роблю собі лихо з нічого. Гадаю, що буду розважливою. Пошлю до біса всі ці дурниці.
Enfin il faut me remettre et attendre et vivre tranquillement. Je me fais des malheurs de rien. Je crois que je vais être raisonnable. Je vais envoyer au diable toutes ces bêtises.
Але ж саме життя з них і складається.
Mais la vie elle-même en est composée.
Я найняла англійку-покоївку.
J’ai pris une femme de chambre anglaise.
Мені трохи ніяково від своїх перших самостійних учинків. Я розпоряджаюся грошима, купую, наймаю покоївку. Я ще несмілива, бо завжди була під крилом матері й тітки, моїх ангелів-охоронців. Та треба ж звикати.
Je me sens un peu mal à l’aise d’accomplir mes premiers actes indépendants. Je dispose de l’argent, j’achète, je prends une femme de chambre. Je suis timide encore ayant toujours été sous les ailes de ma mère et de ma tante, mes anges gardiens. Il faut bien s’habituer.
Я, далебі, не знаю, що зі мною: мені сумно, я нещасна.
Je ne sais ce que j’ai en vérité, je suis triste, misérable.
Боже мій, якщо мені загрожує якесь лихо, відверни його. Пресвята Діво Маріє, простягни наді мною свою захисну руку!
Mon Dieu, si quelque malheur me menace écartez-le. Sainte Vierge Marie, étendez sur moi votre main protectrice !
Примітки
Клеман Маро (1496–1544) — французький поет доби Відродження, відомий дотепними віршованими посланнями; одне з них він адресував королю Франциску I з проханням грошей. ↩