❦
Понеділок, 9 серпня 1875
Тітка надсилає мені пʼятсот франків поштовим переказом, а в мене при собі немає жодного документа, що засвідчує особу, і завтра мені доведеться йти до комісара разом із господинею готелю. Яка гидота! Цей комісар видасть посвідчення, і я піду отримувати гроші. Через усю цю поштову історію ми пізніше виїжджаємо до Булонського лісу, зате вона веде мене старим Парижем, вулицями Жюссьєн, Кок-Ерон і так далі, і так далі. Я бачу їх знову, наче старих знайомих: саме на цих вулицях розгортаються події романів Дюма, добрих романів.Lundi 9 août 1875
Ми їдемо до лісу, коли більшість публіки вже звідти повертається. І нема дʼОдіффре, — каже мені Маченька.
Nous allons au Bois quand la plupart du monde en retourne. Et pas d’Audiffret - me dit Machenka.
Це правда, його більше не видно, мабуть, він поїхав.
C’est vrai, on ne le voit plus, il est sans doute parti.
Не знаю, чому ця подорож до Німеччини мені так не до вподоби. Я б охочіше повернулася до Ніцци.
Je ne sais pourquoi ce voyage en Allemagne me déplaît tant. J’aimerais mieux retourner à Nice.
Ні втіхи, ні користі! Ах, якби я могла туди не їхати. Можу, але це означало б поламати всім плани.
Ni plaisir, ni utilité ! Ah ! si je pouvais ne pas y aller. Je le puis, mais ce serait renverser les plans de tout le monde.
До того ж мати чекає на мене. Радість бути поруч із нею трохи мене втішає.
Et puis ma mère s’attend à me voir. Le plaisir de me trouver près d’elle me console un peu.
Ненавиджу робити щось без мети. Щоб заспокоїтися, кажу собі, що мета цієї подорожі — потішити матір.
Je déteste faire les choses sans but. Pour me tranquilliser je dis que le but de ce voyage est de faire plaisir à ma mère.
Джирофла поїхав, тож тепер я спокійна. Мене дуже зачепила його байдужість.
Girofla est parti, comme cela je suis tranquille. J’étais très vexée de son indifférence.
Утім, я гадаю, що він не міг прийти: я тут сама, а Стьопи з дружиною він не знає.
Je crois cependant qu’il ne pouvait pas venir, je suis seule ici, il ne connaît pas Stiopa et sa femme.
Бачите, яка я боягузка! Хочу його виправдати, хочу тішити себе хибною думкою!
Voyez quelle lâche je suis ! Je veux l’excuser, je veux me leurrer d’une fausse idée !
Перечитую свій старий щоденник і знаходжу: «Одіффре здається мені чудовим хлопцем. Раніше я його ніколи не помічала, але відтоді, як були ці його парі й Джоя, помічаю. Я хотіла б із ним познайомитися, він мені дуже подобається».
Je lis mon vieux journal et je trouve: Audiffret me paraît un excellent garçon. Jamais je ne le remarquais mais, depuis ses paris et la Gioia je le remarque. Je voudrais le connaître, il me plaît beaucoup.
Знаходжу там і те, як багато я переймалася Ламбертьє, цією старою мавпою. Мій щоденник здається мені нудним, хочеться швидше проминути Вітґенштайна й Ламбертьє і дійти до Терффідуа1. Гуркіт екіпажів мене дратує!
J’y trouve aussi combien je m’occupais de Lambertye, de ce vieux singe. Mon journal me paraît ennuyeux, je voudrais vite passer Wittgenstein et Lambertye et arriver à Terffidua. Le bruit des voitures m’énerve !
Феррі щойно прислав мені такі чарівні черевички, що аж дивовижно.
Ferry vient de m’envoyer des chaussures si ravissantes que c’est surprenant.
Примітки
«Терффідуа» — «Audiffret» (Одіффре), написане задом наперед; Марі вживає цей код у щоденнику для конфіденційності. ↩