Як я й казала у вівторок ввечері, вчора о третій годині я вирушила в дорогу. Без жодних перепон і без жодних сцен — у цьому я бачу доброту Бога і...
Не те, що в Ніцці, — і я вся пориваюся на вулицю. Вікна Потехіна навпроти: він бачить нас, ми бачимо його, я кличу його до нас. Утрьох ідемо до...
Показала тітці Колізей, навколишні руїни й церкву Сан-Джованні-ін-Латерано. Потім пішла до Рубіні й замовила пару червоно-золотих черевиків — бо цей...
Учора, коли я жалілася, що втратила нагоду познайомитися з Лардерелем, Антонеллі сказав мені:
Зараз іду до майстерні Каторбінського — він приходив учора, ми домовились попрацювати сьогодні, завтра й позавтра і закінчити «жінку на помаранчевому...
Опівдні я ще не хотіла вставати. Щасливою я буваю лише коли сплю — прокидатися означає бачити своє сумне становище і мучитися, бо П'єтро* вже не може...
Про вчорашнє ще багато що треба було сказати, але все відступає перед сьогоднішнім вечором. Я досі вражена й тремчу.
Опівдні тітка зайшла до мене сказати, що біля готелю стоїть старий пан, схожий на Вісконті, якого я їй описала, — і оскільки я ще вчора його...
Колись я плакала над «Міньйоном», тепер плачу над музикою «Травіати». «Міньйон» здається мені міщанством. Пояснюю це цілком наївно: тому що там ніхто...
О пів на десяту ми від'їжджаємо в супроводі Потехіна й Найнера, який прислуговує нам, мов принцесам. Входячи на вокзал, тітка застала там Антонеллі —...