❦
Субота, 20 травня 1876
Samedi, 20 mai 1876
О пів на десяту ми відʼїжджаємо в супроводі Потехіна й Найнера, який прислуговує нам, мов принцесам. Входячи на вокзал, тітка застала там Антонеллі — він стояв з усмішкою перед годинником, який показував, що до відправлення лишалося хвилин пʼять, не більше. Бідолаха геть розгубився, побачивши її.1 Ми ледве встигли обмінятися кількома словами.
A neuf heures et demie nous partons accompagnées de Potechine et Nainer qui nous sert comme des princesses. En entrant à la gare, ma tante y trouva Antonelli tout souriant devant la pendule qui marquait qu’il n’y avait guère plus que cinq minutes. Le pauvre fut tout déferré en la voyant. A peine avons-nous échangé quelques mots.
— Ви приїдете до Ніцци?
— Vous viendrez à Nice ?
— Не знаю.
— Je ne sais pas.
Я на нього подивилась.
Je le regardai.
— Ні, — сказав він, — не зважайте, я сьогодні зранку ні на що не здатен, я приїду.
— Non, dit-il, ne faites pas attention, je ne suis bon à rien ce matin, je viendrai.
— Ось це добре.
— Ça c’est bien.
Потехін, Найнер і Пʼєтро стояли біля дверей вагона.
Potechine, Nainer et Pietro se tenaient près de la portière.
— Що ж, мсьє, — каже тітка, — коли ви приїдете до Ніцци?
— Eh bien, Monsieur, dit ma tante, quand viendrez-vous à Nice ?
— Щойно батько дасть мені грошей, — відповів Пʼєтро.
— Aussitôt que mon père me donnera l’argent, répondit Pietro.
Ну й дурість — казати таке вголос. Ми відʼїжджали, і це знімало всі церемонії. Він тримає мене за руку.
Voilà qui est bête à dire tout haut. Nous partions, cela supprimait les cérémonies. Il me tient la main.
Яка нудьга — їхати до Ніцци!
Quel ennui d’aller à Nice !
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Дивно — і навіть неймовірно, — що тітка й гадки не мала про значення цього запрошення приїхати до Ніцци. Вона запрошувала його напів із ввічливості, напів — як одного з численних нещасних, яких мала творити моя переможна краса. Цей маленький епізод може дати уявлення про всю поведінку моєї первісної родини. А потім, коли скажуть, що... то здивуються. Та ну його!
Ce qu’il y a de remarquable et aussi d’incroyable c’est que ma tante ne se doutait pas de la signification de cette invitation de venir à Nice. Elle l’invitait moitié par politesse moitié comme un des nombreux malheureux que devait faire ma beauté triomphante. Ce petit épisode peut donner une idée de toute la conduite de ma primitive famille. Et puis lorsqu’on dira que... on s’étonnera. Zut !
До Генуї ми їдемо разом із молодим німцем, що повертається з пустелі й розповідає про свою подорож. В Орбітелло2 я бачу ченців-пасіоністів3 із Сан-Джованні-е-Паоло. А оскільки Антонеллі казав мені, що ректор цього монастиря у відʼїзді, я не сумнівалась, що це він. Тому в Генуї я одразу телеграфую Антонеллі, що ми зустріли ректора й він передає свої вітання; підписано: Сан Дзук... — скорочення від Дзуккіні.
Jusqu’à Gênes nous voyageons avec un jeune Allemand qui revient du désert et raconte son voyage. A Orbitello je vois des moines passionnistes de San-Giovanni e Paolo. Et comme Antonelli m’avait dit que le recteur de ce couvent était en voyage, je ne doutais pas que ce fut lui. Aussi à Gênes je télégraphie de suite à Antonelli que nous avons rencontré le recteur et qu’il lui fait ses compliments, signé San Zuc... par abréviation de Zucchini.
І ще одна телеграма до Ніцци: Діна дуже хвора, я боюся віспи — якщо так, то я не приїду.
Et une autre dépêche à Nice : Dina est très malade et je crains la petite vérole, si c’est ça je n’irai pas.
Папір, Марія, кардинал, цигарки.
Papier, Maria, cardinal, cigarettes.
Примітки
«Геть розгубився» — буквально: «зовсім розкований», кінний образ: підкова злетіла, кінь збився з кроку (tout déferré). ↩
Орбетелло — приморське містечко на півдні Тоскани на залізничній лінії Рим—Генуя, збудоване на мисі в Орбетелльській лагуні. ↩
Отці-пасіоністи (Конгрегація Страстей) — релігійний орден, заснований 1720 р. святим Павлом від Хреста, присвячений роздумам про Страсті Христові. Їхній римський осідок — у Санті-Джованні-е-Паоло на Целійському пагорбі, де був зачинений Пʼєтро. ↩