❦
Пʼятниця, 12 травня 1876
Vendredi, 12 mai 1876
Не те, що в Ніцці, — і я вся пориваюся на вулицю. Вікна Потехіна навпроти: він бачить нас, ми бачимо його, я кличу його до нас. Утрьох ідемо до любого Шпільмана, потім до Святого Петра — показати тітці, яка вражена такою пишнотою. Є задоволення більше, ніж бачити самому, — це показувати іншим те, що ти вже бачив.
Ce n’est pas comme à Nice et je suis toute impatiente de sortir. Les fenêtres de Potechine sont en face, il nous voit, nous le voyons et je lui dis de venir. Tous trois nous allons chez ce cher Spillmann, puis à Saint-Pierre pour le montrer à ma tante ébahie de tant de splendeur. Il y a un plus grand plaisir que celui de voir soi-même, c’est celui de montrer aux autres ce qu’on a déjà vu.
Потім ідемо до Боргезе, де відбувається обласний сільськогосподарський конкурс тощо. Пішки обходимо виставку, милуємося квітами й рослинами, зустрічаємо Дзуккіні, — забула сказати: він виходив, коли ми заходили до Шпільмана.
Ensuite nous allons à Borghese où il y a le concours régional d’agriculture, etc. Nous parcourons à pied l’exposition, admirons les fleurs et les plantes et rencontrons Zucchini qui, j’ai oublié de le dire, sortait comme nous entrions chez Spillmann.
Народу чимало. Усі дуже здивовані, побачивши мене в Римі втретє, — я тут добре знана. Потехін іде обідати, ми зупиняємося на Пінчо. Підходить Сімонетті; представляю його пані Романовій і кажу, що опинилася тут завдяки дивовижному збігу. У Генуї ми випадково зустріли мою тітку, яка якраз їхала до Рима нас навідати. Що тут робити! Вона спеціально виїхала і не хотіла вертатися, не побачивши Рима, — от і вирішили: ми залишимося кілька днів у Генуї з друзями, потім повернемося до Ніцци, тітка поїде до Рима, а мене візьме із собою.
Il y a encore du monde. On est très surpris de me voir reparaître pour la troisième fois à Rome, je suis très connue. Potechine rentre dîner et nous arrêtons au Pincio. Simonetti s’approche et je le présente à Mme Romanoff et lui dis que c’est par un merveilleux hasard que je suis ici. Arrivés à Gênes nous y avons rencontré ma tante qui allait nous rejoindre à Rome. Comment faire ! Elle s’était dérangée et ne voulait pas retourner sans avoir vu Rome, aussi a-t-on décidé qu’on resterait plusieurs jours à Gênes avec des amis, puis qu’on rentrerait à Nice tandis que ma tante irait à Rome et me prendrait avec elle.
Сімонетті пішов — зʼявився Брускетті, і знову та сама казочка. Я ненавиджу його вже менше і, мабуть, дозволю йому приїхати до Ніцци. Але ось Лардерель прогулюється перед нами пішки з Торлонією. Я дуже сподівалася, що Клементе* прийде й визволить мене від моєї відрази, але він нічого такого не зробив.
Simonetti parti, arrive Bruschetti, répétition du même récit Je le hais moins et peut-être lui permettrai-je de venir à Nice. Mais voici Larderel qui se promène devant nous à pied avec Torlonia. J’espérais bien que Clemente* viendrait me délivrer de ma détestation mais il n’en a rien fait.
Пʼєтро* навіть не зʼявився на Пінчо — о, прекрасно!
Pietro* n’est pas même venu au Pincio, ah ! fort bien.
Бачимо його у фіакрі: сидить на колінах у двох інших панів. Навпроти готелю «Рим» він їх залишає, я подаю йому знак підійти. Він увесь сяє і дивиться на мене такими очима, що одразу ясно: він узяв усе всерйоз і памʼятає геть усе. Бідолашний осел!
Nous le voyons en fiacre sur les genoux de deux autres messieurs. En face de l’hôtel de Rome il les quitte et je lui fais signe de venir. Il est tout rayonnant et me regarde avec des yeux qui prouvent bien qu’il a pris tout au sérieux et se souvient de tout. Pauvre âne !
Учора він зʼявився об одинадцятій десять — йому сказали, що ми спимо.
Il s’est présenté hier à onze heures et dix minutes et on lui a dit que nous dormions.
— О котрій годині можна прийти сьогодні ввечері?
— A quelle heure puis-je venir ce soir ?
— О десятій, — каже тітка.
— A dix heures, dit ma tante.
— А якщо зʼявитеся об одинадцятій — не приймуть, — додала я.
— Et si vous vous présentez à onze, on ne vous recevra pas, ajoutai-je.
Та невже він справді думає, що я його кохаю! Яка скотина!
Non, vraiment est-ce qu’il pense sérieusement que je l’aime. Quel animal !
Бачила Джанетто Дорію — він тепер князь Дорія.
J’ai vu Gianetto Doria, qui est à présent prince Doria.
Він ширяє над іншими, мов орел. І те відчуття жаху, змішаного з якимось дивним хвилюванням, яке він навіяв мені в «Аполло», не проходить.
Il plane au-dessus des autres comme un aigle. Et le sentiment de terreur mêlé d’une certaine émotion étrange qu’il m’a inspiré à l’Apollo dure toujours.
Тітка вважає Антонеллі негарним і говорить тільки про Дорію.
Ma tante trouve Antonelli laid et ne parle que de Doria.
— Благаю вас, мадам, не вбивайте мені це в голову — мені й так важко не закохатися в нього. Лардерель, Торлонія і Дорія. Троє! Це занадто для моєї голови, яка й так уся навіжена.
— Je vous en prie, madame, ne me le mettez pas en tête, j’ai sans cela assez de mal à ne pas devenir amoureuse de lui. Larderel, Torlonia et Doria. Trois ! c’est trop pour ma tête qui est sans cela toute dévergondée.
— Яка дурниця, моя дорога! Ти добре памʼятаєш, що тобі казав Морено: не треба кохати — бо нікого гідного немає.
— Quelle bêtise, ma chère ! tu te souviens bien de ce que t’a dit Moreno : il ne faut pas aimer, car il n’y a personne de digne.
— Та я знаю! Отже, ви добре розумієте, в якому сенсі я кажу: «закохатися».
— Eh je le sais bien ! aussi vous comprenez bien dans quel sens je dis : amoureuse.
Антонеллі прийшов, і тітка потім заявила мені, що вона від нього в захваті, що це чарівний юнак. Ось яке враження він справляє на всіх. Розповідаючи про своє перебування в монастирі, він добряче нас розсмішив. Він, каже, погодився піти туди на чотири дні — а його протримали там сімнадцять.
Antonelli est venu et ma tante m’a déclaré, après, qu’elle était enchantée de lui, que c’est un charmant garçon. Voilà l’effet qu’il fait à tout le monde. Il nous a fait beaucoup rire en racontant son séjour au couvent. Il avait consenti, dit-il, à y entrer pour quatre jours, et une fois là, on l’y a tenu pendant dix-sept jours.
— Але чому ж ви збрехали? Чому сказали, що були в Терачіні?
— Pourquoi donc avez-vous menti ? Pourquoi avez-vous dit que vous avez été à Terracina ?
— Бо мені було соромно казати правду.
— Parce que j’avais honte de dire la vérité.
— А друзі з клубу знають?
— Et les amis du club le savent ?
— Так. Спочатку я казав, що був у Терачіні, потім почали розпитувати про монастир, — врешті-решт я все розповів, сміявся сам і всі сміялися. Торлонія страшенно розлютився.
— Oui, au commencement je disais que j’avais été à Terracina et puis après on a commencé à me demander du couvent et j’ai fini par raconter et j’ai ri et tout le monde a ri. Torlonia a été furieux.
— Чому?
— Pourquoi ?
— Бо я не розповів йому все відразу, бо не довірявся йому.
— Parce que je ne lui ai pas tout dit d’abord, parce que je n’ai pas eu confiance en lui.
Далі він розповів, як, щоб догодити батькові, вдавав, ніби ненароком випускає з кишені вервицю, — щоб той думав, що він завжди носить її при собі.
Ensuite il raconte comment, pour plaire à son père, il faisait semblant de laisser tomber par hasard un chapelet de sa poche, pour faire croire qu’il en portait toujours un sur lui.
Словом, він розповів усю цю історію якнайпростіше, а я засипала його насмішками та зухвалостями, на які він, чесне слово, дуже непогано відповідав.
Enfin il a raconté toute cette histoire de la façon la plus simple et je l’accablais de moqueries et d’impertinences auxquelles il répondait très bien, ma foi.
— Десятого травня о шостій вечора вирішили, що перегони відбудуться наступного дня, і тієї ж миті я надіслав телеграму пані вашій матері, а потім написав листа.
— C’est le 10 mai à six heures du soir que l’on a décidé que les courses auraient lieu le lendemain, et à l’instant même j’ai fait une dépêche à madame votre mère et puis j’ai écrit une lettre.
— Кому?
— A qui ?
— Ну... і мадам також, — каже він, усміхаючись.
— A... à Madame aussi, dit-il en souriant.
Я таки трохи лютилася, знаючи, що він дивиться на мене як на жінку, яка його кохає, і я каялася, що сказала і зробила тоді ввечері те, що сказала і зробила.
J’enrageais bien un peu de savoir qu’il me regardait comme une femme qui l’aime et me repentais d’avoir dit et fait ce que j’ai dit et fait l’autre soir.
Я змушую його написати листа старому Одіффре, в якому мати дорослого сина-недотепи радить тому замкнути Еміля* в монастирі.
Je lui fais écrire une lettre au vieil Audiffret dans laquelle c’est une mère d’un grand imbécile de fils qui lui conseille d’enfermer Emile* dans un couvent.
Наодинці я так нічого й не змогла сказати — розташування кімнат не сприяє. Треба буде знайти якийсь вихід, бо мені необхідно реабілітуватися в очах малого. Та й узагалі вся ця історія нікуди не веде, і я нудьгую, даремно витрачаючи час — приємно, правда, але все одно даремно.
Je n’ai rien pu dire en particulier, et la disposition des chambres n’est pas complaisante. Il faudra trouver un expédient car j’ai à me réhabiliter aux yeux du petit. D’ailleurs toute cette histoire ne mène à rien et je m’ennuie à perdre, agréablement il est vrai, mais tout de même à perdre mon temps.
Я далі говорю про Лардереля, і Пʼєтро запитує, чи хочу я з ним познайомитися.
Je continue à parler de Larderel et Pietro demande si je veux le connaître.
— Дуже, бо я дуже ним захоплена, тільки боюся, що він мене обурить.
— Beaucoup, car je l’aime beaucoup, seulement je crains qu’il ne me scandalise.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Ох, ла-ла!
Oh, la, la !
на полях · Annotation de Marie
і тітка додала до цього цілу промову про поведінку молодих людей і про неможливість водити знайомство з таким негідником.
et ma tante ajouta à cela tout un discours sur la conduite des jeunes gens et sur l’impossibilité de connaître un pareil garnement.
Пʼєтро захищає мого друга Олександра, і я сміюся.
Pietro défend mon ami Alexandre et je ris.
Все це дуже смішно, але й сумно. Антонеллі думає, що я вічно чекатиму його, — бо я не припускаю, що він насмілився жартувати.
Tout ça est très drôle mais triste. Antonelli pense que je l’attendrai éternellement car je ne présume pas qu’il ait osé plaisanter.
Треба послати по Вісконті.
Il faut envoyer chercher Visconti.
Є купа всього, про що хотілося б сказати, але вже друга година, і мені не до того.
J’ai un tas de choses à commenter mais il est deux heures et je ne suis pas en train.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie, 1881
1881. Я нестерпна.
1881. Je suis agaçante.
Та й узагалі я сподіваюся, що ті, хто коли-небудь читатиме цей щоденник, матимуть достатньо розуму, щоб цінувати кожне слово без того, щоб я тикала їх носом. Проте... ні, я сподіваюся, що ви зрозумієте все, на що мені не вистачає терпіння писати.
D’ailleurs j’espère bien que ceux qui liront jamais ce journal trouvent assez d’esprit pour apprécier chaque chose sans que je leur mette le nez dessus. Cependant... non, j’espère que vous comprendrez tout ce que je n’ai pas la patience d’écrire.
Хочу бувати у світі!!! Чому, Господи Боже, Ти не зіллєш моїх романів із Брускетті й Антонеллі в один-єдиний роман — із Дорією?
Je veux aller dans le monde ! ! ! Pourquoi Bon Dieu ne faites-vous pas des amours de Bruschetti et d’Antonelli un seul amour de Doria ?
Що то за кохання? Цей Пʼєтро* нічого не робить для мене. Пальцем не поворухне. Роблю все я. Це безглуздо. Він любить мене — і нічого не просить, нічого не хоче, сидить собі тихо. Нічого подібного я ніколи не чула і нічого не розумію. Він хоче мене чи ні? Хочу знати — вільна ж прийняти або відмовити.
Quel est cet amour ? Il ne fait rien pour moi, ce Pietro*. Il ne bouge pas son petit doigt. C’est moi qui fais tout. C’est absurde. Il m’aime et il ne demande rien, il ne veut rien et il reste tranquille. Je n’ai jamais rien entendu de pareil et je ne comprends rien. Me veut-il ou ne me veut-il pas ? Je demande à le savoir, libre sans doute d’accepter ou de refuser.
Ця залежність, цей батько... Фе! Хотіла б знати, чи гадають ці прокляті священики, що це таке велике щастя для мене. Не знають вони мене, педанти.
Cette dépendance, ce père.... Fi ! Je voudrais bien savoir si ces maudits prêtres pensent que c’est un si grand bonheur pour moi. Ils ne me connaissent pas, les cuistres.
Хотіла б, щоб хтось сказав мені: права я чи ні, вважаючи своє становище хибним. На жаль, боюся, що маю рацію, і хотіла б помилятися в своїх тривогах. Якби хоч могла закохатися до нестями — тоді б знала, чого хочу; а без цього все впирається в гроші. Я маю бути багатою: якби я була бідна, то звеліла б повісити чоловіка й повісилася б сама.
Je voudrais que quelqu’un me di[se] si j’ai tort ou raison de penser ma position fausse. Hélas ! je crains bien d’avoir raison, et je voudrais bien avoir tort de me tourmenter. Si au moins je pouvais devenir follement amoureuse, alors je saurais ce que je veux, sans cela tout est dans la question d’argent. Je dois être riche : pauvre, je ferais pendre mon mari et me pendrais moi-même.
Зайве й казати: сьогодні ввечері я повторила байку про своє перебування в Генуї.
Il va sans dire que j’ai répété ce soir la fable de mon séjour à Gênes.
Яка шкода, що Пʼєтро такий хитрий звір і так добре тримається! Ні, це добре — без цього я б його зневажала. А втім, він такий, бо не кохає, або, точніше, бо вважає себе коханим. Хотіла б мати змогу* його зневажати — подивитися, яку б він міну скорчив. Кажу «мати змогу» — не тому, що маю до нього слабкість, а тому, що боюся втратити обожнювача, а можливо (якщо Вісконті каже правду) — дещо й більше. Я не впевнена в собі. Це дурість. Якби мала час — спробувала б. Та спробуймо. Побачимо. Сьогодні ввечері в мене не пишеться.
Quel dommage que Pietro soit un animal si rusé et se tienne si bien ! Non, c’est bien, sans cela je le mépriserais. D’ailleurs il est ainsi parce qu’il n’aime pas, ou plutôt parce qu’il se croit aimé. Je voudrais pouvoir* le mépriser pour voir quelle figure il ferait. Je dis pouvoir non parce que mon cœur soit faible pour lui, mais parce que je crains de perdre un adorateur et peut-être (si Visconti dit vrai) quelque chose de plus. Je ne suis pas sûre de moi. C’est bête. Si j’avais le temps j’essayerais. Essayons toujours. Nous verrons cela. Je ne sais pas écrire ce soir.