❦
Середа, 10 травня 1876 — четвер, 11 травня 1876
Mercredi 10 mai 1876 - jeudi 11 mai 1876
на полях · note de Marie sur la page de titre du Livre 60
[Книгу] 59 загублено!! Мене жахає думка, що її в мене вкрали. Але хто?? Я щойно це помітила, перечитуючи (1882). Ідеться про мій відʼїзд із Неаполя до Рима й із Рима до Ніцци — бракує записів з 19 квітня до 10 травня. Слава Богу, за цей час я не бачила Антонеллі, інакше подумали б, що сталося щось негарне і я знищила зошит. Але як же це дивно — де вона могла подітися?
[Le] livre 59 est égaré ! ! Je suis épouvantée qu’on ne me l’ait volé. Mais qui ? ? Je viens de m’en apercevoir en lisant (1882). Il s’agit de mon départ de Naples à Rome et de Rome à Nice, il manque du 19 avril au 10 mai. Grâce à Dieu, pendant ce temps là je n’ai pas vu Antonelli, autrement on penserait que, quelque chose de vilain s’étant passé, j’ai supprimé le cahier. Mais c’est si drôle, où cela peut-il être perdu ?
на полях · note de Marie sur la page de titre du Livre 60
[Навскоси] знайдено
[en travers] retrouvé
Як я й казала у вівторок ввечері, вчора о третій годині я вирушила в дорогу. Без жодних перепон і без жодних сцен — у цьому я бачу доброту Бога і Святої Діви. Вирушила сама з тіткою, весела і задоволена. До Монте-Карло нас супроводжувала приємна компанія: мама, Чернічов, граф ді Клавезана, Терліков і Лоренті. З останнім я розмовляла від Ніцци до Монте-Карло, тобто близько години. Ще трохи — і я б залишилась у Ніцці. Ця темна, худорлява, маленька, мрійлива й глибока людина — людина породиста й розумна — завжди якоюсь мірою мене приваблювала.
Comme je l’ai dit mardi soir, je suis partie hier à trois heures. Sans aucun empêchement et sans aucune scène, ce dans quoi je vois la bonté de Dieu et de la Sainte Vierge. Je suis partie seule avec ma tante, gaie et contente. Jusqu’à Monte-Carlo nous avons eu agréable compagnie, maman, Tchernichoff, le comte di Clavesana, Terlikoff et Laurenti. C’est avec ce dernier que j’ai causé depuis Nice jusqu’à Monte-Carlo, c’est-à-dire pendant une heure à peu près. Encore un peu et je restais à Nice. Cet être noir, sec, petit, rêveur, profond, homme de race et d’esprit, m’a toujours en quelque sorte attirée.
на полях · Annotation de Marie
Адже зрештою це означало визнати перед усіма, що я їду заради Антонеллі, а моя родина потурала цій русаності1. Більше того — вона ще й заохочувала! Кажу вам: ідіоти!
Car enfin c’était avouer devant tout le monde que je partais pour Antonelli et ma famille se prêtait à cette rusanité [sic]. Plus ! Elle l’encourageait. Je vous le dis : des idiots !
на полях · Annotation de Marie, 1881
[Навскоси сторінки] Добрий Бог і Свята Діва мали б мене зупинити. 1881.
[en travers de la page] Le Bon Dieu et la Sainte Vierge auraient bien dû m’empêcher de partir. 1881.
Ця зосереджена й меланхолійна натура, якщо й не розуміє моєї, то принаймні бачить у ній більше, ніж буденну банальність, і я сама ділюся з ним своїми думками майже так само вільно, як із щоденником, — з ним, кого бачу двічі на рік. Прощаючись, він попросив дозволу «потиснути мені руку». Потім я поцілувала маму, взяла сто франків у Чернічова, щоб купити йому в Римі італійський костюм, і ми вирушаємо2.
Ce caractère concentré et mélancolique sinon comprend le mien, du moins y voit plus que de la banalité de tous les jours et moi-même je lui communique mes idées presque aussi librement qu’à mon journal, à lui que je vois deux fois par an. Avant de me quitter il demanda la permission de me « toucher la main ». Puis j’embrassai maman et pris cent francs à Tchernichoff pour lui acheter un costume italien à Rome et we are off.
Яке ж справжнє задоволення — залишити Ніццу! Пан ді Клавезана одружений із панною де Лоренті-Рубанді, сестрою того графа Лоренті, про якого я щойно згадала. Вона чарівна жінка, а дочка — чудова тринадцятирічна блондинка. Ми їхали разом до Генуї, де вони живуть. Графиня мені співала неаполітанські пісні — і дуже гарно — та сказала, що бачила мене в опері, а граф уточнив: милувався. Вони залишили нам свою картку з адресою в Генуї та дуже любʼязне запрошення.
C’est un bien grand plaisir vraiment de quitter Nice. M. di Clavesana est marié à Mlle de Laurenti-Roubandi, sœur du comte de Laurenti dont je viens de parler. C’est une femme charmante et sa fille est une adorable blonde de treize ans. Nous avons voyagé ensemble jusqu’à Gênes, où ils demeurent. La comtesse m’a chanté des chansons napolitaines, et très bien, et m’a dit m’avoir vue à l’opéra, le comte a dit admirée. Ils nous ont laissé leur carte avec leur adresse à Gênes et une très aimable invitation.
Від Генуї, залишившись наодинці з тіткою, я почала мріяти про безліч речей — про Рим, про пояснення цієї несподіваної й екстравагантної подорожі. Я мріяла й час від часу всміхалась, знизуючи плечима над своєю витівкою, яка так чудово вдалася.
A partir de Gênes, restée seule avec ma tante, je me mis à rêver à un tas de choses, à Rome, à l’explication de ce voyage inattendu et extravagant. Je rêvais et souriais de temps en temps en haussant les épaules sur mon escapade si bien réussie.
Виходить, ніби я даю Пʼєтрові* жахливий доказ кохання. Ах, та й нехай — якщо він думає, що я його кохаю, то він просто дурень, як і всі, хто коли-небудь повірить у якесь моє кохання. Сьогодні о другій ми вже в Римі: я кидаюся у фіакр, тітка йде за мною, кондуктор омнібуса готелю «де ла Вілль» бере квиток... і я в Римі.
C’est une terrible preuve d’aimer que j’ai l’air de donner à Pietro*. Ah ! ma foi tant pis s’il croit que je l’aime ; s’il croit une pareille énormité il n’est qu’une bête ainsi que tous ceux qui croiront jamais à un amour de moi. A deux heures aujourd’hui nous sommes à Rome, je me jette dans un fiacre, ma tante me suit, le conducteur de l’omnibus de l’hôtel de la Ville prend le bulletin et... et je suis à Rome.
Боже, яка радість!
Dieu quelle joie !
Я така щаслива, що, повернувшись з прогулянки, кидаюся до зошита й пишу цього листа до Ніцци:
J’en suis si heureuse que rentrée de promenade je me précipite sur un cahier de papier et écris cette lettre à Nice :
Переписаний лист · Lettre de Marie à Nice, 10 mai 1876«Святий Боже, Боже!3 Я в Римі! Ах, яка радість! Ви не можете уявити, наскільки тут краще, ніж у вас! Уперше за пʼятнадцять днів я дихаю на повні груди! Ні, це вже занадто безглуздо!»
« San Diou de Diou ! je suis à Rome ! Ah ! quelle joie. Vous ne pouvez comprendre combien on se sent mieux ici que chez vous ! Depuis quinze jours je respire pour la première fois ! Non c’est trop bête ! »
Наш багаж прибуде лише завтра, тож щоб подивитись на повернення з перегонів, довелося задовольнитись дорожніми сукнями; втім, мій сірий костюм і фетровий капелюх мені дуже личили. Я веду тітку на Корсо — як чудово знову побачити Корсо після Ніцци! — і приголомшую її нісенітницями й поясненнями, бо мені здається, що вона нічого не помічає. Показую їй Піццарді, що править бриком, вщент набитим Дзуккіні з витріщеними очима, та безліччю інших звірів.
Nos bagages n’arriveront que demain, pour aller voir le retour des courses nous étions obligées de nous contenter de nos hardes de voyage, d’ailleurs j’étais très bien avec mon costume gris et mon feutre. Je mène ma tante au Corso, quelle chose adorable que de revoir le Corso après Nice, je l’abasourdis de bêtises et d’explications, car il me semble qu’elle ne voit rien. Je lui montre Pizzardi conduisant un break tout rempli de Zucchini, qui a ouvert de grands yeux, et d’une multitude d’autres animaux.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Але хіба цю подорож, яку я вчинила з безумства, не можна було б приписати серйозним намірам?
Mais ce voyage que je faisais par folie ne pouvait-il pas être attribué à des projets sérieux ?
Ось і Caccia-Club — під портиком щось стрепенулося, коли я проходила: чернець стоїть із роззявленим ротом, потім знімає капелюх і всміхається від вуха до вуха; Сен-Жозеф стоїть поряд і вклоняється одночасно, не надто дивуючись. Потім — святі небеса! — Лардерель! Лардерель сам! Лардерель один, ви розумієте! Далі Сімонетті, Россі, що зашарівся, мов рак, упізнавши мене, і нарешті... Торлонія, який раптово зупиняється й усміхається своєю ангельською усмішкою. Чесне слово порядної жінки — в нього ангельська усмішка.
Et voilà le Caccia-Club, il y a un frémissement sous le portique à mon passage et le moine reste bouche béante puis ôte son chapeau et sourit jusqu’aux oreilles, Saint-Joseph est à côté de lui et salue en même temps, sans trop s’étonner. Puis, bonté du ciel ! Larderel ! Larderel tout seul ! ! Larderel seul, comprenez-vous ! Plus loin Simonetti, Rossi, qui a fait le homard en me reconnaissant et enfin.... Torlonia qui s’arrête court et sourit de son sourire angélique. Foi d’honnête femme, il a un sourire angélique.
Потім Брускетті — здалеку, сам, брудний, пішки.
Puis Bruschetti au loin seul, sale, à pied.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Про коханого чоловіка я б такого ніколи не сказала.
Je n’aurais jamais dit cela d’un homme aimé.
Пʼєтро* був у сірому — дуже брудний і блідий. Я ж вам казала, що Чезаро й Антоніо його остаточно розбестять. Ну, сподіваюся, це скоро скінчиться.
Pietro* était en gris et très sale et pâle. Je vous ai bien dit que Cesaro et Antonio le dévergonderaient. Enfin j’espère que cela va finir.
Ні, послухайте — ідеться зовсім не про нього. Ідеться про дона Клементе*, який чарівний, як і Лардерель. Потім Бельмонте, Пандола, принцеса Марґеріта у кареті четвернею з форейторами в червоному.
Non, écoutez donc ce n’est pas de lui qu’il s’agit. Il s’agit de Don Clemente* qui est adorable ainsi que Larderel. Puis Beimonte, Pandola, la princesse Marguerite à quatre chevaux et piqueurs en rouge.
Тітка так спохмурніла, побачивши уклін Торлонії, що мені довелося торкнутися її руки — наче закликаючи до доброзичливості.
Ma tante a fait une mine si renfrognée en voyant le salut de Torlonia que j’ai dû lui toucher le bras comme pour l’exhorter à la bonté.
Вона прийняла Торлонію за дрібного крамарчука! Уже дві години я роблю все, щоб переконати її, що Торлонія й Лардерель — найвродливіші чоловіки у світі, але вона не хоче нічому вірити. Ах! Клянуся тілом Божим4! Я в Римі!
Elle a pris Torlonia pour un petit commis ! Depuis deux heures je me tue à lui persuader que Torlonia et Larderel sont les plus beaux hommes du monde, elle n’en veut rien croire. Ah ! Corpo di Dio, je suis à Rome !
Бідолашні нещасливці! Ви всі згниєте в Ніцці! Як я вас жалію! Мало не забула сказати: ледь не залишилась у Ніцці! Через Лоренті, в якого дитяча рука. Придивіться до нього — запевняю вас, це породиста людина.
Pauvres malheureux ! Vous pourrirez tous à Nice ! Que je vous plains ! J’allais oublier de dire que peut s’en fallut à ce que je restasse à Nice ! A cause de Laurenti qui a une main d’enfant. Examinez-le, je vous assure que c’est un homme de race.
Нарешті ми йдемо на Пінчо і застаємо там Лардереля, що завмирає переді мною, мов пес. Ах! Запевняю вас, що між Римом і Ніццою є різниця!
Enfin, nous allons au Pincio et y trouvons Larderel qui pose comme un chien devant moi. Ah ! je vous assure qu’il y a une différence entre Rome et Nice !
Цей лист треба читати вголос на людях — щоб утішити всіх тих нещасних, що животіють на батьківщині Катерини Сеґурани5.
Cette lettre doit être lue publiquement, pour consoler tous ces malheureux qui languissent dans la patrie de Catherine Segurana.
Ну ось і все — прощавайте. Ні, я ніколи не повернусь — Ніцца занадто безглузда! Повернувшись з прогулянки, я сіла посеред сходів — від радості, запевняю вас, від радості.
Enfin voilà, au revoir, non, je ne retournerai jamais, c’est trop bête Nice ! En rentrant de promenade je me suis assise au milieu de l’escalier., de joie, je vous assure de joie.
Цей лист пояснює мій стан. Послухайте: у Ніцці я страждаю від зневаги брудного ніццького товариства, в Римі я страждаю лише від байдужості чудового римського товариства. Отже, краще вже страждати в Римі. Цей дурень Пʼєтро* вигадає собі бозна-що — це мене трохи дратує. Йому самому треба було приїхати до Ніцци. Він, певно, пишається собою, і це дуже зрозуміло, але й дуже прикро. Якби він міг заглянути в глибину моїх думок, він би так не пишався.
Cette lettre explique mon état. Écoutez, à Nice je souffre le mépris de la sale société de Nice, à Rome je ne souffre que l’indifférence de la belle société de Rome. J’aime donc mieux souffrir à Rome. Cette bête de Pietro* va s’imaginer un tas de choses, cela m’ennuie un peu. C’est lui qui aurait dû venir à Nice. Il doit être fier et c’est très naturel, mais c’est aussi très vexant. S’il pouvait voir le fond de ma pensée il ne serait pas si fier que ça.
Щойно дізналась найрадіснішу новину. Мещерська заручена з паном Ігнатьєвим. Отже, не з Торлонією.
Je viens d’apprendre une nouvelle des plus réjouissantes. La Metchersky est fiancée à M. Ygnatieff. Ce n’est donc pas Torlonia.
Тітка — або, вірніше, тіткине марнославство — чекає сьогодні ввечері на Антонеллі, я теж, але без особливого хвилювання. Він не прийшов, і об одинадцятій я цілком спокійно пішла спати, сміючись зі своєї поїздки до Рима. Тітка весь час каже мені, що я не знаю, чого хочу.
Ma tante ou plutôt la vanité de ma tante attend ce soir Antonelli, moi aussi d’ailleurs mais sans trop d’anxiété. Il n’est pas venu et à onze heures je suis allée bien tranquillement me mettre au lit tout en riant de mon voyage à Rome. Ma tante me dit sans cesse que je ne sais pas ce que je veux.
— Я хочу виходити у світ, — кажу я їй, — а оскільки мені це не вдається, я роблю всі ці безумства, щоб заглушити тугу.
— Je veux aller dans le monde, lui dis-je et comme je n’y vais pas je fais toutes ces folies pour m’étourdir.
Примітки
Слово Марі: rusanité [sic]. ↩
В оригіналі англійською: «we are off». ↩
В оригіналі ніццькою говіркою: «San Diou de Diou !» — ніццький (провансальський) діалектний вигук. ↩
В оригіналі італійською: «Corpo di Dio» — італійська божба, вигук здивування чи захоплення. ↩
Катерина Сеґурана — легендарна героїня Ніцци, яка за переказами відбила турецький напад 1543 року. ↩