Комарі будили мене вночі разів із десять, тож устаю трохи бліда, але міцна й у доброму гуморі.
Я снідаю, як давно вже не снідала, і мені здається, що я нічого не з'їла.
О першій десять ми знову сідаємо до вагона разом з італійським маркізом і маркізою та їхнім немовлям.
Ну ж бо, треба трохи зібрати докупи свої думки! Що більше маю розповісти, то менше пишу. Бо коли мені багато треба сказати, я нетерпляча й...
Увесь цей час у мене свербів кінчик носа — ну от, і що ж ми дізнаємося! Смерть баронеси де Дельвіг, дами, з якою ми познайомилися в Шланґенбаді.
О дванадцятій ми йдемо до галереї Уффіці, яка, до речі, сполучається з Пітті і яку я бачила вчора стільки, скільки можна побачити мимохідь.
Ми покидаємо чудову Флоренцію, цю ==рись, легку й дуже прудку, плямистим [нерозбірливо] вкриту==, як каже Данте з довгим обвислим носом.
О пів на шосту нас будять, і знову у вагон. Який жаль, що за часів Данте не було залізниць, — він напевне зробив би з них одну з мук свого пекла. Цей...
Ось! Два дні я нічого не писала, я забула про свій щоденник, але він стогнав у своїй білій скриньці, і ось він знову зі мною.
Учора я заледве десять хвилин полежала в ліжку, як до мене напросилася сила-силенна рим і не давала спокою, доки я не встала, не запалила свічку й не...