❦
Субота, 11 вересня 1875
Samedi 11 septembre 1875
Я снідаю, як давно вже не снідала, і мені здається, що я нічого не зʼїла.
Je déjeune comme il y a longtemps et il me semble que je n’ai rien mangé.
Я квапуся, я горю, мені хочеться швидше бути у Флоренції, швидше повернутися, швидше все владнати, швидше перебути зиму в Римі. Усе швидко.
Je me dépêche, je brûle, je voudrais vite être à Florence, vite revenir, vite faire tout arranger, vite passer l’hiver à Rome. Tout vite.
До побачення, любе моєму серцю місто!
Au revoir chère ville de mon cœur !
О третій я її покидаю; у Вентімільї — досить прикра пригода: Гасліна, той маляр, що позаминулої зими спартачив мій портрет, підходить до нас, розсипається в любʼязностях і сідає до нашого вагона. Уявляєте собі, як це мене втішило!
A trois heures je la quitte, à Ventimiglia un accident assez désagréable, Gaslina le peintre qui a manqué mon portrait l’hiver avant-dernier s’approche de nous, fait l’aimable et se met dans notre wagon. Vous voyez d’ici combien cela m’a fait plaisir !
Мати перед собою цього собаку-маляра цілих шість годин — та я не стала церемонитися: забилася в свій куток і весь час читала, лише зрідка втручаючись у розмову, яку вела з ним тітка.
Avoir ce chien de peintre pendant six heures devant moi, mais je ne me gênai pas, je me mis dans mon coin et lis tout le temps, ne me mêlant que rarement à la conversation que ma tante faisait avec lui.
Я прибуваю до Генуї...
J’arrive à Gênes...
— Ну от, це наче кохання з першого погляду1, як кажуть у Оффенбаха, я закохана в Італію, у ту саму Італію, яку ненавиділа. Отак воно! Я говорю італійською до нестями!
- Ça y est, c’est comme un coup de foudre comme on dit chez Offenbach, je suis amoureuse de l’Italie, de cette Italie que je détestais. C’est comme cela ! Je parle italien avec rage !
Ми спиняємося в готелі «Франція», я в захваті від усього.
Nous descendons à l’hôtel de France, je suis enchantée de tout.
Ці старовинні палаци з велетенськими вікнами, з балконами! Навіть наш готель, наша кімната має чудове вікно, таке велике, що у Франції такого й уявити годі, з поетичною балюстрадою.
Ces palais anciens avec leurs fenêtres immenses, leurs balcons ! Notre hôtel même, notre chambre a une délicieuse fenêtre grande comme on n’a pas idée en France, avec une balustrade poétique.
Уся в білому, я стала біля вікна — тут би серенаду, та де там: замість неї проходять пʼяні англійські матроси, виспівуючи якусь варварську пісню, уже й не знаю яку. Дарма, я однаково в захваті.
Tout en blanc je me mis à la fenêtre, il faudrait une sérénade, mais non, au lieu de cela, passent des matelots anglais ivres en chantant je ne sais plus quelle chanson barbare. N’importe je suis enchantée tout de même.
Примітки
В оригіналі французькою: «coup de foudre». ↩