❦
Вівторок, 21 вересня 1875
Mardi 21 septembre 1875
Учора я заледве десять хвилин полежала в ліжку, як до мене напросилася сила-силенна рим і не давала спокою, доки я не встала, не запалила свічку й не взялася писати:
Hier j’étais à peine depuis dix minutes dans mon lit que quantité de rimes se présentèrent et ne me laissèrent pas de repos tant que je ne me levai, n’allumai la bougie et ne mis à écrire:
А тепер, мій читачу,
Arrivons maintenant
Про власника замку розкаж,
Au châtelain fougueux
Юнака чудернацьку вдачу,
Jeune homme abracadabrant
То багач він, то жебрак.
Tantôt riche, tantôt gueux
Емілем зветься він ніжно,
Son doux nom est Emile
Свіжий та рожеволиций,
Il est si frais, si rose
Цей бовдур пишний та гожий,
Ce superbe imbécile
Що дбає лиш про красу.
Qui ne pense qu’à sa pose.
Усі дні тижня, бувало,
Tous les jours de la semaine
Як щирий ніццянець [Чернетка: ніцар] вбравсь,
Vêtu en bon Niçois [Brouillon: niçard]
Особу свою тягав
Sa personne il traîne
Навмання по вулицях.
Par les rues au hasard
Та як настане неділя,
Mais quand vient le dimanche
У фраку й капелюсі великім,
En habit, en grand chapeau,
Мов Годар, манжет розправить —
Comme Godard tirant sa manche
Хвацько вдає із себе франта.
Il fait fort bien le beau.
Без [Чернетка: розуму] успіху й перемоги
Sans [Brouillon: esprit] succès et sans conquête
Він [Чернетка: гадає, що він] корчить Дон Жуана,
Il [Brouillon: se croit] se pose en Don Juan
Цей гарний хлопчина дурненький,
Ce joli garçon si bête
[Чернетка: Ця істота претензійна й дурна]
[Brouillon: Cet être prétentieux et bête]
І часом усіх обмана.
Et parfois on se méprend.
Кажуть, кожній панні зразу
On dit qu’à chaque demoiselle
Він залицятись біжить,
Il fait de suite la cour
Що він хитрий і зрадливий,
Qu’il est rusé et infidèle,
Сей володар Вежі!
Le seigneur de la Tour !
Кажуть навіть, що чимало дам
On dit même que bien des dames
Зі світу й напівсвіту
Du grand monde et du demi
[Чернетка: відповіли на його пал]
[Brouillon: ont répondu à sa flamme]
Готові погубити свої душі
Sont prêtes à damner leurs âmes
Із цим милим хлопчиною.
Avec ce garçon gentil
На двісті льє навкруги
A deux cents lieues à la ronde
Його найгалантнішим звуть...
On le dit le plus galant...
Та хіба ж можна вірити світу,
Mais peut-on croire le monde
Світ-бо такий лихий!
Le monde est si méchant !
Це має замінити те, що було в «Огляді Ніцци», написане в Шланґенбаді.
Ceci est destiné à remplacer ce qu’il y a dans la revue de Nice, fait à Schlangenbad.
Тільки-но я це написала, як моє перо запросилося писати ще — а що? Подивимося.
A peine ai-je écrit cela que ma plume demande à écrire encore quoi ? Voyons.
Жалібна пісня. Ген там, угорі, на горбочку, Погляньте на замок отой: Не давня руїна-розвалка — Новенький, гожий, як ясний день. Я мав пишноту терас, Каштанів розлогих ряди, Я мав і шафу з дзеркалом, І кухню, і кухарів, Я мав і коней, і повозки, Візничого, слуг у лівреях, Я мав і любовні пригоди, Я мав титулованих любок, Я мав і батька, й мачуху, Сестер аж трьох, і пса, Та раз мій тато у гніві Відкрив вогонь! — і не лишив нічого. Я мав сюртук свій сірий, Я мав лаковані штиблети, Я мав сорочку білу-білу, Я мав на пальцях персні, Я мав краватку білу, Ще й зелену, та циліндр, Який же гарний був я в неділю! Я в розпачі гіршім за Гекубу. Я мав численний почет, Я мав Андріо, Ґалулу, Я мав горнятко з глини, — Пожалійте бідолашного Джирофлу. Я мав тростину дуже модну, Що нею, мов рушницею, орудував, Я мав у кімнаті комод, — Ах, Боже, який я був милий! Я цікавив усіх красунь, Я давав обіди власним коштом, Ах, мої стріли були жорстокі, Так, я був великий дʼОдіффре! В театрах, у ресторанах, У кавʼярнях я був за пана, Я мав ті пронизливі погляди. Мене вже й не впізнати.
Complainte Là-haut, là-haut, sur la colline Regardez bien ce beau château « Ce n’est pas une vieille ruine Mais un château tout neuf et beau J’avais de superbes terrasses Avec d’immenses marronniers J’avais une grande armoire à glace Une cuisine et des cuisiniers J’avais des chevaux et des voitures J’avais un cocher, des livrées J’avais de belles aventures J’avais des maîtresses titrées J’avais un père, une belle-mère; J’avais trois soeurs, j’avais un chien Mais un jour papa en colère Fit feu ! Et il ne reste rien. J’avais une redingote grise, J’avais des souliers vernis, J’avais une si blanche chemise J’avais les doigts de bagues gravées, J’avais une cravate blanche, Une autre verte, un chapeau tube, J’étais si beau chaque dimanche ! Je suis plus désolé qu’Hécube J’avais une nombreuse suite J’avais Andriot, Galula J’avais un pot en terre cuite, Plaignez le pauvre Girofla. J’avais une canne très à la mode Que je maniais comme un fusil, J’avais dans ma chambre une commode, Ah ! mon Dieu, que j’étais gentil ! J’intéressais toutes les belles J’faisais des dîners à mes frais Ah ! mes flèches étaient cruelles Oui, j’étais le grand d’Audiffret Dans les théâtres, aux restaurants Dans les cafés, j’étais le maître, J’avais des regards perçants. On ne peut plus me reconnaître.
Був я дивовижний, чудовий, Був я всюди найхвацькіший. Біля саду, у дні музики, Усі вважали мене звабливим.
J’étais surprenant, magnifique J’étais partout le plus fringant. Près du jardin, jours de musique Tous me trouvaient très séduisant.
Велика кавʼярня «Перемога», Відколи мій замок мене покинув, Утратила зірку свою, свою славу: Я був її головною опорою.
Le grand café de la Victoire Depuis que mon château m’a fui Et perdu son étoile, sa gloire: J’étais son principal appui.
London House зачинив свої двері,
Le London House ferma sa porte
І «Золотий дім» затремтів,
Et la Maison Dorée frémit
І вітер пісню мою відносить,
Et le vent ma chanson emporte
І дзиґар на Вежі стогне.
Et l’horloge de la Tour gémit
Ген угорі, ген на горі
Là-haut, là-haut sur la montagne
Ви добре бачите цей гарний замок,
Vous voyez bien ce beau castel
А мої замки тепер — повітряні: Я живу на третім поверсі готелю.
Ici je n’en ai plus qu’en Espagne Je suis au troisième de l’hôtel.
Цю жалібну пісню співають на мотив «Madame lʼArchi-duchesse»1.
Cette complainte se chante sur l’air de « Madame l’Archi-duchesse ».
«Куди йду, того й сам не відаю, добродійко!»
« Où je vais je n’en savons rien dame ! ».
Я ніколи не закінчу цієї пісні, я знайшла ще рими. Перепишу її в наступний зошит, вона мене тішить, а надто складається так легко, що це справжня насолода.
Je ne finirai jamais cette complainte, j’ai encore trouvé des rimes. Je vais la recopier dans le livre suivant, elle m’amuse et surtout se fabrique si facilement que c’est un plaisir.
Примітка упорядників
[У кінці зошита 43 є шість сторінок чернетки попередніх віршів із дрібними варіантами. Ці сторінки закреслені.
[A la fin du cahier 43 figurent six pages de brouillon des vers précédents avec de petites variantes. Ces pages sont rayées.
Примітка упорядників
Наступні рядки чернетки Марі не включила до своєї остаточної версії:]
Les vers suivants du brouillon n’ont pas été repris par Marie dans sa version définitive:]
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Мав я родича-мільйонера
J’avais un parent millionnaire
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43І який, здається, був лахмітником,
Et qui a, je crois, été fripier
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Що відписав мені всі свої гроші.
Qui m’a légué tout son argent.
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Та про його багатство забуто.
Mais sa richesse est oubliée.
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Мав я добросерду тітку,
J’avais une tante débonnaire
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Що хотіла віддати мені калічку.
Qui voulait me donne l’estropiée.
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Мав я дядька у старому місті,
J’avais un oncle dans la vieille ville
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Що теж віддав мені своє вбрання [?]
Qui m’a encore donné son habit [?]
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Та я лише бовдур
Mais je ne suis qu’un imbécile
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43І від цього в мене не лишилося нічого.
Et de cela il ne me reste rien
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Я проїв усі ці статки,
J’ai mangé toutes ces fortunes,
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Я грав і марнотратив,
J’ai joué et gaspillé
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43І не лишилося в мене жодного,
Et il ne m’en reste plus une,
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Я геть обідраний. Після такої ситної учти моя примхлива вдача
Je suis complètement dépouillé. Après un repas si copieux Mon caractère capricieux
викреслено · brouillon rayé, fin du cahier 43Проковтнула замок одним кусником, мов добрий і ситний...
A fait une bouchée du château Comme d’un bon et gros
Вівторок
Mardi
Примітки
Назва відомої пісні, що її мотив вживали для жартівливих куплетів; у перекладі: «Пані ерцгерцогиня». ↩