❦
Понеділок, 20 вересня 1875
Lundi 20 septembre 1875
Ось! Два дні я нічого не писала, я забула про свій щоденник, але він стогнав у своїй білій скриньці, і ось він знову зі мною.
Voilà ! deux jours je n’ai rien écrit, j’avais oublié mon journal mais il gémissait dans sa boîte blanche et le voilà encore.
У суботу я виходила з тіткою, не бачила дʼОдіффре й мало не знудилася. Увечері в театрі. Дають «Жана-візника», і я нуджуся за трьох разом у великій авансцені з тіткою.
Samedi je suis sortie avec ma tante, je n’ai pas vu d’Audiffret et je me suis presque ennuyée. Le soir au théâtre. On donne « Jean le cocher », je m’ennuie comme trois personnes ensemble dans la grande avant-scène avec ma tante.
У неділю я проводжу час за малюванням; я написала фарбами портрет Ольги, який доти був лише вугільним начерком; поки я заповнювала цей великий овал, рука в мене втомилася, але мені хотілося ще малювати, тож я взяла другий овал такої самої величини й посадила позувати Фредеріка. Це було нелегко, скажу я вам!
Dimanche je passe mon temps à peindre, j’ai fait le portrait d’Olga à la couleur, qui n’était qu’ébauché au fusain, remplir ce grand ovale m’a fatigué la main mais je voulais encore peindre, j’ai pris un autre ovale de la même grandeur, j’ai fait poser Frédéric. Ce n’était pas facile, allez !
Превеликими зусиллями ми посадили його на крісло, потім покликали Багатель і змусили її гратися камінцем на килимі, поки Леоні співала, щоб розважити натурника, і розповідала йому всіляке, аби він тримав голову задертою догори.
A grand peine nous l’avons fait monter sur le fauteuil, puis on appela Bagatelle et on la fit jouer avec une pierre sur le tapis pendant que Léonie chantait pour amuser le poseur et lui racontait toutes sortes de choses pour lui faire tenir sa tête en l’air.
навскоси
Усе це я так ніколи й не закінчила, ба навіть не продовжила. Я раптом бралася малювати години на дві один раз, потім три місяці й потім нічого.
en travers Tout ça n’a jamais été achevé ni même continué. Je me mettais tout à coup a peindre pendant deux heures une fois, puis trois mois et puis rien.
Я малюю його в натуральну величину, поясно, мов людину. Він чудовий анфас, сидячи, з висолопленим язиком. Нарешті настає час прогулянки; я невдоволена собою — не своїм виглядом, а собою. Біля саду вже кілька екіпажів.
Je le fais de grandeur naturelle et, en buste, comme un homme. Il est superbe vu de face, assis et avec la langue pendante. Enfin vient la Promenade, je suis mécontente de moi, pas de ma face mais de moi. Il y a déjà quelques voitures autour du jardin.
(Я отримала свої сукні й описуватиму їх у міру того, як вдягатиму).
(J’ai reçu mes robes et les décrirai au fur et à mesure que je les mettrai).
Саетоне не відходить від американки — і то настільки, що от-от станеться щось серйозне.
Saëtone ne quitte pas l’Américaine, c’est au point que quelque chose de sérieux menace d’arriver.
Приходить вірний Фіулулу, і я балакаю з ним вільно й просто. Потім приходить патрон, той чоловік, якого я починаю ненавидіти — не за обличчя, а за нього самого.
Le fidèle Fiouloulou vient et je bavarde avec lui librement et simplement. Puis vient le patron, cet homme que je commence à haïr non pour sa face mais pour lui.
У них із тіткою досить жвава розмова: вона бачила його з пʼятьма чи шістьма іншими надвечір на авеню Імператриці, як вони танцювали навколо екіпажа, у якому сиділа якась дама, ну, дама. Вони сміються, а я не втручаюся в розмову. У мене питають, чи я бачила.
Ils ont avec ma tante un entretien assez animé, elle l’a vu avec cinq ou six autres, vers le soir sur l’avenue de l’impératrice, dansant autour d’une voiture qui contenait une dame, enfin une dame. Ils rient et je ne me mêle pas de la conversation. On me demande si j’ai vu.
— Ні, а що?
- Non, quoi ?
— Та ж так, бо, зрештою, чоловік, що танцює посеред авеню, — це неприродно.
- Oui, car enfin, un homme qui danse dans une avenue ce n’est pas naturel.
— Ні, але я не бачила; це, певно, було надвечір, бо тітка дуже сміялася й не схотіла сказати мені чому.
- Non, mais je n’ai pas vu, c’était sans doute vers le soir, car ma tante a beaucoup ri et n’a pas voulu me dire pourquoi.
— Ах! Добре, що панна не бачила, бо, зрештою, то сталося лише раз, випадково, — каже він.
- Ah ! c’est bien que Mademoiselle n’a pas vu, car enfin, c’était une fois par hasard, dit-il.
Я в сукні — у тій сукні з квадратним фартушком, що спадає аж на черевики, і з ліфом, скроєним божественно. Рожеві панчохи та хатні туфельки з російської шкіри, з квадратними, але маленькими носками й ажурною грецькою вишивкою. Це чарівно. Ми йдемо до будинку № 47, де мешкають Сапоженікови; вдома сама лише Ніна, а дівчата в мене.
Je suis en robe, cette robe avec son tablier carré tombant jusque sur les souliers et son corsage divinement fait. Des bas roses et des mules de cuir de Russie avec les bouts carrés mais petits et une broderie grecque à jour. C’est ravissant. Nous marchons jusqu’au 47 où logent les Sapogenikoff, Nina seule est à la maison, les filles sont chez moi.
Сьогодні ввечері дають «Ернані» Гюго, цього вкрай несимпатичного поета, та попри це я йду до театру: рожева сукня, зачіска ампір; я не почуваюся гордою, як зазвичай, коли кудись виходжу, — почуваюся маленькою.
Ce soir on donne « Hernani » de Hugo, ce poète si antipathique, mais malgré cela je vais au théâtre, robe rose; coiffure Empire, je ne me sens pas fière, comme lorsque je sors d’habitude je me sens petite.
— Яку ложу взяти? — питає тітка.
- Quelle loge faut-il prendre ? demande ma tante.
— Яку хочеш.
- Celle que tu voudras.
Вона бере першу ложу першого ярусу зліва.
Elle prend la première du premier à gauche.
Я страшенно зла, що сиджу в звичайній ложі.
Je suis furieuse d’être dans une loge ordinaire.
Зала доволі повна, і всі вродливі дами Ніцци удостоюють мене своїми поглядами.
La salle est assez pleine et toutes les belles dames de Nice me font l’honneur de me regarder.
Кажуть, що мною дуже цікавляться, надто відколи зʼявився той дурний ніццянець. Драму зіграно якнайжахливіше, тож я не звертатиму на неї уваги.
On dit que l’on s’occupe beaucoup de moi surtout depuis le stupide Niçois. Le drame est aussi monstrueusement joué que possible, je ne m’en occuperai donc pas.
На другому антракті приходить Фіулулу й сідає за тіткою, потім дʼОдіффре й сідає за мною. Я лютую сама на себе: перед цим простацьким і зухвалим чоловіком з його дрібними глузливими манерами я дурнію, не знаю, як говорити, не знаходжу, що сказати. Зрештою, я почуваюся жалюгідною, маленькою й дурною! А такий стан мене надзвичайно обурює, і я смертельно зла на того, хто в ньому винен. Хай ніхто не думає, ніби я заніміла чи несмілива, ніби я його кохаю, — ні, о ні, просто його присутність мене дратує, а його вигляд ображає мене й робить дурною. Ця злощасна думка, що мене вважають дурною, переслідує мене! Це жахливо — такий стан!
Au deuxième entracte vient Fiouloulou et se place derrière ma tante, puis d’Audiffret et se place derrière moi. Je suis furieuse contre moi, devant cet homme commun et arrogant avec ses petits airs railleurs, je suis bête, je ne sais comment parler, je ne trouve rien à dire. Enfin je me trouve misérable, petite et bête ! Or je me révolte singulièrement contre un pareil état et en veux mortellement à la cause. Qu’on ne pense pas que je sois interdite ou timide, que je l’aime, non, oh non, simplement sa présence me fâche et son air me vexe et me rend bête. Cette malheureuse idée qu’on me trouve bête me poursuit ! C’est affreux un pareil état !
Обличчя його я не ненавиджу, як обличчя поляка, але його самого починаю ненавидіти. Я почуваю до цього чоловіка такий гнів, таку злість, що аж дивно. Вигляд у нього жалюгідний, як у Джої після того, як її покинув герцог, — він утратив свій шик. І за це я гніваюся на нього ще дужче. Приходить Саетоне, і я сміюся з його кохання до американки. Його присутність трохи повертає мене до тями, але невдовзі я знову западаю в свою тупість.
Sans détester sa figure comme celle du Polonais, je commence à le détester, lui. Je me sens une telle colère contre cet homme, une telle méchanceté que c’est curieux. Il a l’air misérable, comme Gioia après la défection du duc, il a perdu son chic. Et je ne lui en veux que davantage. Vient Saëtone et je ris de son amour pour l’Américaine. Sa présence me remet un peu, mais bientôt je retombe encore dans ma bêtise.
Коли вони пішли, приходить мій приятель Рікардо; між іншим, він питає, чи лишаємося ми тут на зиму.
Quand ils furent partis, vient mon ami Ricardo: entre autres, il demande si nous restons ici pour l’hiver.
— Цього ще ніхто не знає, — каже тітка, — хтозна, що буде цієї зими.
- On n’en sait rien encore, dit ma tante, qui sait ce qui sera cet hiver.
— То, виходить, є якісь плани, що носяться в повітрі.
- Alors il y a des projets en l’air.
— Так.
- Oui.
— Ах! То, виходить, є плани, чи не так?! — вигукує він, вказуючи на мене очима й з такою інтонацією, що ми з тіткою перезирнулися й одразу зрозуміли, про який план він хотів сказати, хоч жодне інше слово нам цього не пояснило.
- Ah ! alors, il y a des projets, c’est vrai ? ! s’écrie-t-il en me désignant de l’œil et avec une telle intonation que nous nous regardâmes avec ma tante et comprîmes de suite de quel projet il voulait parler, sans qu’aucun autre mot nous eût éclairées.
— Який план? — провадить той чоловік, задоволений, що може дізнатися, не ризикнувши небезпечним запитанням.
- Quel projet ? continue l’homme content de pouvoir savoir sans avoir risqué une question dangereuse.
— План виїхати з Ніцци, — каже тітка, обмінявшись зі мною промовистим поглядом.
- Le projet de partir de Nice, dit ma tante après avoir échangé avec moi un regard éloquent.
Чоловік побачив і повірив, а ми зрозуміли — і наші очі теж.
L’homme a vu et cru, nous avons compris et nos yeux.
Які ж вони дивні!
Sont-ils étranges !
Після цього вечора буде ще гірше: протягом двох дій і двох антрактів усі бачили, як той чоловік то стояв за моїм кріслом, то сидів, а найкраще те, що він провів нас, коли ми виходили з театру, а позаяк наш екіпаж запізнювався, усі ці добрі ніццянці змогли побачити, як тітка, Ґалула і я, а також дʼОдіффре, і Еміль, що йшов слідом, прямуємо пішки до площі Массена, де ми взяли фіакр, до якого ці пани нас посадили, і Джирофла підняв відкидний верх. Це мене певною мірою потішило. Бути на мить, як інші, не самотніми й нещасними, як раніше. —
Après ce soir ce sera pire encore, pendant deux actes et deux entractes, on a vu l’homme tantôt debout derrière mon fauteuil, tantôt assis et, ce qu’il y a de mieux, il nous a accompagnées au sortir du théâtre, et comme notre voiture était en retard, tous ces bons Niçois ont pu voir ma tante et Galula et moi et d’Audiffret, Emile les suivant, nous acheminer à pied, vers la place Masséna où nous avons pris un fiacre dans lequel ces messieurs nous ont placées, et Girofla a levé la capote. Cela m’a fait un certain plaisir. Etre un instant comme les autres, pas seules et misérables comme avant. -
Я вертаюся вкрай невдоволена собою й усіма.
Je rentre souverainement mécontente de moi et de tous.
Я дурна!
Je suis bête !
Ця думка, що мене вважають дурною, зробить мене дурною.
Cette idée qu’on me croit bête me rendra bête.
Понеділок, 20 вересня 1875
Мені дивно, що про мене говорять, що я героїня одного з тих шлюбів, які так полюбляє вигадувати публіка.Lundi 20 septembre 1875 Il me semble étrange qu’on parle de moi, que je sois l’héroïne d’un de ces mariages que le public se plaît à faire.
Який же бридкий цей світ!
Que le monde est laid !
Які ж дрібʼязкові чоловіки!
Que les hommes sont petits !
Учора у театрі ми мали ложу, яку колись займав малий Чиловський, особа не вельми памʼятна.
Hier au théâtre nous avions la loge qu’avait jadis le petit Chilowsky, d’indifférente mémoire.
Згадали його завжди опущені завіси.
On s’est souvenu de ses rideaux toujours baissés.
— Як пані Проджерс того вечора, — каже Джирофла, — їй ті зачинені завіси добряче вийшли боком.
- Comme Mme Prodgers l’autre soir, dit Girofla, elle ne s’est pas du tout bien trouvée d’avoir fermé ses rideaux.
— Так, її освистали, — каже тітка.
- Oui on l’a sifflée, dit ma tante.
— Я того вечора була в театрі, — кажу я, — це було понад два роки тому.
- J’étais ce soir au théâtre, dis-je, il y a de cela plus de deux ans.
— Вона була з міс Робенсон, — каже тітка, усміхаючись до дʼОдіффре.
- Elle était avec Miss Robenson, dit ma tante en souriant à d’Audiffret.
— Так, так, саме так, — каже він, — гарненька американка, так.
- Oui, oui, parfaitement, dit-il, la jolie Américaine, oui.
— Я познайомилася з нею минулого літа в Спа.
- Je l’ai connue l’été dernier à Spa.
— Цього літа? — жваво спитав чоловік.
- Cet été ? demanda vivement l’homme.
— Ні, минулого літа; я бачила її в Ніцці два роки тому, але познайомилися ми лише минулого літа.
- Non, l’été dernier, je la voyais à Nice il y a deux ans mais l’été dernier seulement nous avons fait connaissance.
І, кажучи це, я мало не заплуталася. Я дуже добре памʼятаю той скандал у театрі. Пані Проджерс і Робенсон обидві були так убрані й декольтовані, що Коліньйон, яка була зі мною, вигукнула:
Et je me suis presque embrouillée en disant cela. Je me souviens très bien du scandale du théâtre. Mme Prodgers et la Robenson étaient toutes deux tellement habillées et décolletées que Collignon qui était avec moi s’écria:
— Далебі, дивлячись на них обох, їх можна було б прийняти за двох кокоток!
- Vraiment à les voir ainsi toutes deux on les prendrait pour deux cocottes !
— А потім:
- Et puis:
— Ось вона, міс Робенсон, ну й вичепурилася ж вона! Дві години просиділа перед дзеркалом; вона гарненька, але штукатурена, штукатурена...
- La voilà, Miss Robenson, j’espère qu’elle est arrangée ! Elle est restée deux heures devant la glace, elle est jolie mais plâtrée, plâtrée..
У ложі було кілька панів, і цим дамам спало на думку зачинити завіси. Тієї ж миті кілька людей у партері підвелися, і за мить увесь партер підвівся й обернувся до ложі зі свистом, гиканням і криками:
Plusieurs messieurs étaient dans la loge, et ces dames eurent l’idée de fermer les rideaux. Aussitôt plusieurs personnes du parterre se levèrent et dans un instant tout le parterre se leva et se tourna vers la loge avec des sifflets, des huées et des cris:
— Чому ви опускаєте завіси! Хіба тут чинять щось погане? Відчиніть завіси!
- Pourquoi baissez-vous les rideaux ! Est-ce qu’on fait mal ? Ouvrez les rideaux !
Я аж здригнулася за тих двох бідолашних жінок, але вони за дві хвилини зʼявилися спереду ложі, розсунувши завіси, спокійні, і так і лишалися весь вечір, тільки трохи пристойніші, ніж звичайно.
J’en ai frissonné pour les deux pauvres femmes, mais elles, au bout de deux minutes, parurent sur le devant de la loge écartant les rideaux, calmes, et restèrent ainsi toute la soirée mais un peu plus convenables que d’habitude.
Я ходила прогулятися сьогодні зранку об одинадцятій, було приємно тепленько, і я повернулася на сніданок трохи стомлена.
Je suis allée me promener ce matin à onze heures, il faisait une petite chaleur très agréable et je suis rentrée pour déjeuner, un peu fatiguée.
Потім я сідаю в екіпаж, їду до Ніни, привожу Ольгу до себе й саджаю її позувати для портрета, який починає виходити непогано.
Après je me mets en voiture, vais chez Nina, amène Olga chez moi et la fais poser pour son portrait qui commence à devenir pas mal.
Я дуже сувора до свого малярства, але не можу відмовити собі у великих здібностях [Кілька слів викреслено]. Це вперше я працюю з натури. Ольга позувала двічі: перший раз давно, а другий — сьогодні, і портрет майже завершено. Він без обʼємного моделювання, та хіба ж я можу інакше? Адже я малювала всього один рік з кепських зразків — Бенсиних картин, які копіювала тричі на тиждень, та ще й з нездарним учителем!
Je suis très sévère pour ma peinture, mais je ne puis me refuser une grande aptitude, [Quelques mots cancellées] C’est pour la première fois que je travaille d’après nature. Olga a posé deux fois, la première fois il y a longtemps et la seconde aujourd’hui, et le portrait est presque fini. Il n’est pas modelé mais le puis-je ? Ayant peint pendant une année seulement d’après de vilains modèles des peintures de Bensa que je copiais trois fois par semaine, et avec un professeur incapable !
Те, що я щойно зробила, страшенно мене підбадьорює. Схожість бездоганна, малярство ще в пелюшках, але сподіваюся це виправити.
Ce que je viens de faire m’encourage énormément. La ressemblance est parfaite, la peinture est en enfance mais j’espère arranger.
Я відвожу свою натурницю додому й виходжу з тіткою. Не встигаємо ми ступити й тридцяти кроків, як до нас приєднується дʼОдіффре, а ще через десять кроків — Шевальє.
Je reconduis mon modèle chez elle et je descends avec ma tante. Nous faisons à peine trente pas que d’Audiffret se joint à nous et au bout de dix pas encore Chevalier.
Отак ми вчотирьох проходимо повз вікна Сапоженікових, геть повні цікавих голів і пожадливих очей. Я всміхаюся подумки й далі розмовляю з Шевальє та слухаю, що каже дʼОдіффре.
Ainsi tous quatre nous passons devant les fenêtres des Sapogenikoff toutes pleines de têtes curieuses et d’yeux dévorants. Je souris en moi-même et continue à parler avec Chevalier et à écouter ce que dit d’Audiffret.
Ця тварюка в циліндрі, словом, пристойно вбрана, і дуже гарна. Питаю себе, чому він не вдягається так завжди: по-ніццянському він простацький, а як джентльмен — гарний.
Cet animal est en tube, convenable en un mot, et très joli. Je me demande pourquoi ne s’habille-t-il toujours ainsi; en Niçois il est commun, en gentleman il est beau.
Я питаю в Шевальє новин про Годара: чи пише він йому, коли повернеться і що поробляє. Шевальє відповідає й починає лукаво всміхатися, а я, хитріша, ніж гадають, питаю далі, потім раптом червонію, кашляю, ніби щоб приховати румʼянець, і опускаю очі.
Je demande à Chevalier des nouvelles de Godard, s’il lui écrit et quand il reviendra et ce qu’il fait. Chevalier me répond et commence à sourire malicieusement et moi plus fine qu’on ne croit demande encore puis tout à coup rougis, tousse comme pour cacher ma rougeur et baisse les yeux.
— Ах! Та що це я так розкашлялася, це все через пана Годара.
- Ah ! qu’est-ce que j’ai donc à tousser ainsi, c’est M. Godard qui en est cause.
— Ах! Панно, я йому про це напишу, він пише мені, що сумує, що тужить за Ніццою, що ніколи не думав, ніби так за нею тужитиме, і так далі, і так далі — ось що відповідає мені Шевальє, бачачи, як я загодарена1.
- Ah ! Mademoiselle je le lui écrirai, il m’écrit qu’il est triste, qu’il regrette Nice, qu’il n’a jamais pensé qu’il la regretterait autant etc. etc. voilà ce que me répond Chevalier en me voyant si engodardée [sic].
Це кумедно: ось тепер він напридумує собі дурниць і понапише їх Дезіре. Я задоволена! Цього вечора я не така дурна: я сміялася й говорила, і той чоловік не змусив мене замовкнути; мені вільніше, хотіла б я почуватися зовсім вільно.
C’est amusant, voilà qu’il va penser des bêtises, et les écrira à Désiré. Je suis contente ! Je ne suis pas si bête ce soir, j’ai ri et parlé et l’homme ne m’a pas fermé la bouche, je suis plus à mon aise, je voudrais l’être tout à fait.
Тітка, попри мій учорашній троєкратний наказ, так і не запросила цих гарних псів до нас.
Ma tante malgré ma triple injonction d’hier n’a pas invité ces beaux chiens chez nous.
Не знаю, яка в неї прихована причина, бо зі своїм дивним виглядом вона каже мені, що забула; цього вечора я викладаю їй свою думку й вертаюся вкрай розгнівана. Цим своїм осоружним виглядом вона зробить мене нерішучою й змусить думати, що тут і справді щось є.
Je ne sais quelle raison cachée elle a car, avec son air étrange elle me dit qu’elle a oublié, ce soir je lui dis mon idée et rentre toute fâchée. A force d’avoir cet air détestable elle me rendra indécise et me fera penser qu’il y a vraiment quelque chose.
Біля наших дверей, уже самі, ми бачимо Джою з її добродієм. Вона наполовину висунулася з екіпажа й довго оберталася, усе дивлячись на мене, дивлячись, як ніколи. Тітка каже, що це тому, що їй розповіли, мовляв, усі говорять, насамперед про неї — і справді небезпідставно.
Près de notre porte, seules déjà, nous voyons Gioia avec son monsieur. Elle est sortie à moitié de la voiture et s’est longtemps retournée me regardant toujours, me regardant comme jamais. Ma tante dit que c’est parce qu’on lui a dit que tout le monde dit, à elle tout d’abord et à juste titre vraiment.
Усе це мене смішить, і мені приємно підживлювати цю лиху поголоску.
Tout cela me fait rire et j’aime à accréditer ce mauvais bruit.
Гадаю, Ольга добряче попалася, підчеплена, як сказав би Фіулулу: чотири години поспіль вона без упину торохтіла про того чоловіка — і що він зробив, і що сказав, і скільки разів пройшов набережною, і як був одягнений. І вона червона й збуджена, розповідаючи про це. Бідолашна!
Je crois Olga bien prise, pincée, comme dirait Fiouloulou, pendant quatre heures de suite elle n’a cessé de bavarder de l’homme, et ce qu’il a fait, et ce qu’il a dit, et combien de fois il a passé par la Promenade et comment il était mis. Et elle est rouge et animée en racontant cela. Pauvre !
Вона мене розважає, бо її балачка мене цікавить, і ось, сміючись удвох та вдаючи з себе байдужих і насмішкуватих, ми час від часу ходимо подивитися, що там діється на горі, ген угорі, угорі, начебто щоб глянути на рукоділля Леоні: ми стаємо в неї за спиною біля вікна, а потім бігцем вертаємося до мене й вибухаємо реготом.
Elle m’amuse parce que sa conversation m’intéresse et puis tout en riant toutes deux et, tout en prenant des airs indifférents et moqueurs, nous allons de temps en temps voir ce qui se fait sur la montagne, tout là-haut, là-haut, sous prétexte de regarder l’ouvrage de Léonie: nous nous tenons derrière elle à la fenêtre et puis rentrons en courant chez moi et éclatons de rire.
Послухайте, що я вам скажу, ви, ті, хто ніколи не прочитає цього щоденника: я зайшла надто далеко в уяві й насправді, щоб відступати, я надто багато думала, надто багато писала, надто багато сміялася, надто багато говорила, надто багато наробила дурниць заради цього чоловіка, щоб дати йому спокій. Його байдужий вигляд гнівить мене, ображає. Я хочу цього чоловіка, я його хочу, він мені потрібен! Якби мене спіткав біль і найвища прикрість — не дістати його тепер, — ну то я взяла б його пізніше, і то інакше, ніж тепер.
Ecoutez ce que je vais vous dire, vous, ceux qui ne lirez jamais ce journal; je suis allée trop loin en imagination et en réalité pour reculer, j’ai trop pensé, trop écrit, trop ri, trop dit, trop fait de bêtises pour cet homme, pour le laisser tranquille. Son air indifférent me met en colère, me vexe. Je veux cet homme, je le veux, il me le faut ! Si j’avais la douleur et la vexation suprême de ne pas l’avoir maintenant, eh bien alors je le prendrais plus tard et cela autrement que maintenant.
Але пізніше це було б приниженням: він не захотів би мене за дружину (я б ніколи не погодилася, але ж бажати він може, чи не так?), і він пожалів би мене — потім, коли беруть будь-кого: заміжня жінка — не тягар, і її можна взяти, не люблячи.
Mais plus tard ce serait une humiliation, il n’aurait pas voulu de moi pour femme (je ne consentirais jamais, mais il peut désirer n’est-ce pas ?) et il me prendra en pitié, après, quand on prend n’importe qui, une femme mariée n’est pas un fardeau et on peut la prendre sans l’aimer.
О! Але якби я була змушена дочекатися того часу, я відштовхнула б його з обуренням і не... ну... як би сказати? і ні..., байдуже, і лише... довівши його до відчаю, я штовхнула б його аж до пістолета, і лише тоді змогла б — без страху принизитися. Ах! Яка ж я кумедна!
Oh ! mais si j’étais réduite à attendre ce temps je le repousserais indignement et ne... enfin... comment dire ? et ni..., n’importe, et ne... qu’après l’avoir réduit au désespoir, je le ferais aller jusqu’au pistolet, et alors seulement je pourrais, sans crainte de m’humilier. Ah ! je suis amusante !
О! Яка ж нещасна людина, коли мислить отак широко, а не має нічого!
Oh ! qu’on est misérable quand on pense ainsi vastement et quand on n’a rien !
Убийте мене, але ви не змусите мене дослухатися до розуму, і аж до сімдесяти років я все чекатиму. У мені є два «я»: одне каже «так», а друге — «ні». З цієї безнастанної боротьби двох моїх «я» виходить, що я не знаю, що й думати. Бо мені здається неймовірним, що все це лусне, мов мильна бульбашка. Я будувала плани, тож вони не можуть піти під три чорти!
Tuez-moi mais vous ne me ferez pas entendre raison et jusqu’à l’âge de soixante-dix ans j’attendrai toujours. En moi il y a deux moi, une qui dit oui et une autre qui dit non. De cette lutte continuelle de mes deux moi il résulte que je ne sais pas quoi penser. Car il me semble incroyable que tout cela crève comme une bulle de savon. J’ai fait des plans, ils ne peuvent donc pas s’en aller au diable !
Словом, перша «я» каже, що щось та буде, а друга «я» — що перша божевільна й дурна.
Enfin, la première moi dit qu’il y aura quelque chose, et la seconde moi que la première est une folle et bête.
Це говорить я № 1; вона каже, що той чоловік, удаючи, ніби зі мною він такий, як з усіма, насправді зі мною не такий, як з усіма, що в нього такий вигляд, щодо якого годі помилитися, що, говорячи до інших, він говорить до мене, а говорячи до мене, бере особливий тон, тихий і серйозний. Словом, що він страшенний позер, гульвіса, але що я цікавлю його більше, ніж він гадає, і що це скінчиться так, як я хочу.
C’est moi n° 1 qui parle; elle dit que l’homme tout en affectant d’être comme avec tout le monde avec moi n’est pas comme avec tout le monde, qu’il a un air auquel on ne doit pas se tromper, que, tout en parlant aux autres, il me parle et en me parlant il prend un ton particulier, bas et sérieux. Enfin qu’il est un immense poseur, un roué, mais que je l’intéresse plus qu’il ne le pense et que cela finira comme je veux.
Промова я № 2 коротша, чіткіша, виразніша: вона каже, що я дурепа, що жалюгідно, претензійно й бридко вигадувати собі всяке. Що нічого цього немає, що нічого не буде й що треба сидіти тихо.
Le discours de moi n » 2 est plus court, plus net, plus expressif, elle dit que je suis une bête, que c’est pitoyable et prétentieux et laid de s’imaginer des choses. Qu’elles n’existent pas, qu’il n’y aura rien et qu’il faut se tenir tranquille.
Легко зрозуміти збентеження мого цілого, коли бачиш розбрат, що панує серед моїх частин. Одного дня я схиляюся до однієї, іншого — до другої. Зрештою, це ж мусить колись скінчитися;
On comprendra facilement l’embarras de mon tout, ayant vu la dissension qui règne parmi mes parties. Un jour je penche vers l’une, un jour vers l’autre. Enfin cela doit donc finir,
Та гаразд, поживемо — побачимо, я ще побачу згодом. А потім я їду до Рима, і дуже боюся, що з цим відʼїздом усе й скінчиться.
Allons, on verra, je verrai bien après. Et puis je m’en vais à Rome, et j’ai bien peur que cela ne finisse avec ce départ.
Ну й ну!2 Це було б прикріше, ніж гадають, прикріше, ніж я сама гадаю, а надто потім — це буде пляма на моєму життєвому шляху, яку я згадуватиму лише з соромом!
Bigre ! ce serait plus vexant qu’on ne croit, plus vexant que je ne crois moi-même, surtout pour plus tard ce sera une tache sur ma carrière dont je ne me souviendrai qu’avec honte !
Примітки
Слово Марі: «engodardee» [sic] — вигадане слово, що означає «закохана в Годара», утворене на зразок дієслова. У перекладі відтворено аналогічним новотвором. ↩
В оригіналі французькою: «Bigre!». ↩