❦
Середа, 15 вересня 1875
Mercredi 15 septembre 1875
О дванадцятій ми йдемо до галереї Уффіці1, яка, до речі, сполучається з Пітті і яку я бачила вчора стільки, скільки можна побачити мимохідь.
A douze heures nous allons à la galerie degli Uffizzi qui communique d’ailleurs avec Pitti et que j’ai vue hier autant qu’on peut voir en passant.
Сьогодні — інша справа: я проводжу там півтори години.
Aujourd’hui c’est autre chose, j’y passe une heure et demie.
Грецькі статуї та бюсти затримують мене надовго. Я розчарована, побачивши голову Алківіада: ніколи я не уявляла його з цим мʼясистим чолом, цим маленьким ротом, що вищирює зуби, цією маленькою борідкою. Цицерон доволі (я не маю його за грека, не хвилюйтеся) гарний, але цей бідолашний Сократ! О! Добре він зробив, що зайнявся філософією й розмовляв зі своїм генієм, — нічого іншого він робити й не міг. Що за смішна потворність!
Les statues et bustes grecs me retiennent longtemps. Je suis désappointée à la vue de la tête d’Alcibiade, jamais je ne me le figurais avec ce front charnu, cette petite bouche montrant les dents, cette petite barbe. Cicéron est assez (je ne le prends pas pour un Grec, soyez tranquille) bien, mais ce pauvre Socrate ! Oh ! Il a bien fait d’avoir fait de la philosophie et de causer avec son génie, il ne pouvait pas faire autre chose. Quelle laideur ridicule !
Нарешті я перед славетною «Венерою Медічі»2! Ця маленька лялечка — нове розчарування. Ці випнуті щиколотки не викликають у мене захвату, а голова надто мала, а риси такі самі, як у всіх грецьких статуй. Ні, це не Венера, чарівна богиня, мати любові. Уста холодні, очі без виразу. Звісно, пропорції збережено бездоганно, та що б у неї лишилося, якби пропорції були менш досконалі. Хай назвуть мене варваркою, невігласкою, зухвалицею, дурепою, але така моя думка. Венера Мілоська куди більше Венера.
Enfin me voilà devant la fameuse Venere Medicea ! Cette petite poupée est une déception nouvelle. Ces chevilles ressortantes n’excitent pas mon admiration et la tête est trop petite et les traits communs à toutes les statues grecques. Non, ce n’est pas la Vénus, la déesse charmante, la mère de l’amour. La bouche est froide, les yeux sans expression. Certes les proportions sont admirablement gardées mais que lui resterait donc, si les proportions étaient moins parfaites. Qu’on me nomme barbare, ignorante, arrogante, stupide, mais c’est mon avis. La Vénus de Milo est beaucoup plus Vénus.
Переходжу до живопису й нарешті знаходжу річ, гідну імені Рафаеля, — не пласке й невиразне зображення, як його мадонни, не немовля-Христа, мовби з папʼє-маше, а голову живу, прекрасну, свіжу. «Форнаріна»3: можливо, це тому, що я нічого в цьому не тямлю, але я незмірно більше люблю цю голову, ніж усі його мадонни разом узяті.
Je passe aux peintures et trouve enfin une chose digne du nom de Raphaël, pas une image plate et effacée comme ses madones, pas un Christ enfant comme en papier mâché, mais une tête vivante, belle, fraîche. La Fornarina: Peut-être est-ce parce que je n’y comprends rien mais je préfère de beaucoup cette tête à toutes ses madones ensemble.
Коханка Тиціана, білява й пишна, чудова в образі Флори, але в Пітті, теж пензля Тиціана, в образі Клеопатри, яку жалить аспид, вона — суцільна безглуздість. Надто пишна, надто білява, анітрохи не греко-єгипетська. Я подивувалася зухвалості однієї композиції Джо. ді Сан Джованні: Венера дрібним гребінцем вичісує Амура, що схилився їй на коліна, і — хай пробачать мені, що кажу таку гидоту, — вибиває мешканців із Амурового волосся. Я б відлупцювала того маляра.
La maîtresse du Titien, blonde et grasse, est admirable en Flore, mais dans Pitti, et peinte toujours par Titien, en Cléopâtre se faisant mordre par un aspic, elle représente une absurdité. Trop grasse, trop blonde, pas du tout gréco-égyptienne. J’ai admiré l’audace d’une composition de Gio. di San Giovanni, Vénus peignant avec un peigne fin l’Amour appuyé sur ses genoux et, qu’on me pardonne de dire une aussi sale chose, et tuant les habitants des cheveux de l’amour. Je voudrais rosser le peintre.
Світлові ефекти на картинах Герардо делле Нотті4 страшенно мені до вподоби. Обличчя на його картинах прекрасні й живі. Велике полотно з пастухами навколо колиски Ісуса — чудове. І без цього банального німба божественне немовля осяює всіх довколишніх5 і ніби саме зіткане зі світла. Діва Марія тримає покривало, відкриваючи дитину, і дивиться на пастухів зі справжньою небесною усмішкою. Обличчя в них променисто-шанобливі, а ті, що ближче, прикладають руку дашком до чола, як роблять, коли сонце сліпить очі. Усі обличчя прекрасні, правдиві, вирази чудові. Добре видно, що маляр розумів, що робить.
Les effets de lumière dans les tableaux de Gherardo delle Notti me plaisent énormément. Ses figures sont belles et vivantes. La grande toile représentant les pâtres autour du berceau de Jésus, est magnifique. Sans cette banale auréole l’enfant divin illumine tous les entourants [sic] et semble lui-même être fait de lumière. La Vierge Marie tient la couverture découvrant l’enfant, et regarde les pâtres, avec un véritable sourire du ciel. Ils ont des figures radieusement respectueuses et ceux qui sont le plus près se font de la main une visière comme on fait quand le soleil empêche de voir. Toutes les figures sont belles, véritables, les expressions remarquables. On voit bien que le peintre a compris ce qu’il faisait.
У французькій залі є дуже гарненький маленький портрет Міньяра, а у фламандській — маленька картина Франсуа ван Міріса, що захопила мене своєю надзвичайною витонченістю. Що ближче придивляєшся, то вона гарніша, і то незбагненніше, як накладено фарби.
Dans la salle française il y a un très joli petit portrait de Mignard, et dans la salle flamande un petit tableau de François van Mieris, qui m’a ravie par sa finesse extraordinaire. Plus on regarde de près, plus c’est joli, et plus la manière dont les couleurs sont mises, est incompréhensible.
Я кажу лише про те, що особливо мене вразило; зрештою, найбільше часу я присвятила бюстам римських імператорів і римлянок — Агриппіни, Поппеї і... забула її імʼя, а Нерон гарний, як ніхто.
Je ne parle que de ce que j’ai particulièrement remarqué, d’ailleurs j’ai consacré le plus de temps aux bustes des empereurs romains et des femmes romaines, Agrippine, Poppée et., j’oublie son nom, Néron est beau comme personne.
Марк Аврелій — добра гладка голова, Тит на когось схожий, ніяк не збагну, на кого.
Marc-Aurèle est une bonne grosse tête, Titus ressemble à quelqu’un, je ne puis savoir à qui.
Нам щойно принесли квиток на ложу на сьогоднішній вечір до театру Пальяно. Тут дають не квиток, а ключ від ложі та дві вхідні картки. Таке я бачу лише в Італії.
On vient de nous apporter le billet de la loge pour ce soir au théâtre Pagliano. On ne donne pas un billet, mais la clef de la loge et deux cartes d’entrée. Je ne vois cela qu’en Italie-
Завтра треба їхати. Що більше я дивлюся, то більше хочеться дивитися; я з болем відриваюся від усіх цих красот.
Demain il faut partir. Plus je regarde, plus je veux regarder, je m’arrache avec peine à toutes ces beautés.
Венера Медічі добряче піднесла мою гордість!
La Vénus de Médicis m’a rendue joliment fière !
Потім ми відвідуємо єгипетський та етруський музеї. Дитинство мистецтва має свій чар. Але я не вірю, ніби грецьку скульптуру, як кажуть, завезено з Єгипту.
Ensuite nous visitons les musées égyptien et étrusque. L’enfance de l’art a son charme. Mais je ne crois pas comme on dit que la sculpture grecque ait été importée d’Egypte.
Це зовсім інший характер, та й у Греції в найдавніші часи не робили нічого подібного до єгипетських речей, так само як у Єгипті не було й немає нічого, що наближалося б до грецьких пишнот. У Єгипті скульптура мистецтво весь час лишається в тому самому стані — величному й безглуздому.
C’est tout un autre caractère et puis en Grèce dans les temps les plus reculés, on n’a rien fait de semblable aux choses égyptiennes de même qu’en Egypte il n’y eut et il n’y a rien d’approchant aux magnificences grecques. En Egypte la sculpture l’art est toujours dans le même état imposant et absurde.
Шкодую, що не можу краще пояснити те, що так добре розумію.
Je regrette de ne pouvoir mieux expliquer ce que je comprends si bien.
Після цього ми вертаємося, щоб знову вийти до Кашіне. Сьогодні ввечері людей більше, ніж позавчора. Але італійки потворні й неелегантні з усіма своїми стрічками й різнобарвними шалями.
Après cela nous rentrons pour ressortir encore aux cascine. Il y a ce soir plus de monde qu’avant-hier. Mais les Italiennes sont laides et pas élégantes avec tous leurs rubans et châles multicolores.
Відколи я в Італії, дивлюся на цих смаглявих жінок із чорним, намащеним і лискучим волоссям, на цих жінок без заду, з велетенськими ногами, із солдатською статурою, і питаю себе, як же в біса чоловіки примудряються любити таких створінь. Безперечно, аристократія майже всюди однакова, але я кажу про середній клас, який тут просто гидкий. Добра то думка — виходити лише надвечір і прогулюватися ввечері, при місячному світлі.
Depuis que je suis en Italie, je regarde ces femmes noires, aux cheveux noirs graissés et luisants, ces femmes sans derrière, avec leurs pieds immenses, leurs tailles soldatesques, et je me demande comment diable font les hommes pour aimer de telles créatures. Sans doute l’aristocratie est à peu près partout la même, mais je parle de la classe moyenne qui est dégoûtante ici. C’est une bonne idée de ne sortir qu’à la tombée du jour et de se promener le soir, au clair de lune.
О восьмій ми в театрі Пальяно.
A huit heures nous sommes au théâtre Pagliano.
Величезна зала, уся біла, гола й порожня — принаймні таке вона справляє на мене враження. Та ложі великі, відкриті й створені для того, щоб виставляти напоказ гарні вбрання. Дають «Блудного сина»6 Обера, лібрето Скриба.
Immense salle toute blanche, dégarnie et dépouillée, du moins elle me fait cet effet. Mais les loges sont grandes, ouvertes et faites pour soutenir de belles toilettes. On donne le « Il figli prodigo », d’Auber, paroles de Scribe.
Ніколи я не слухала опери більш... як щодо музики, так і щодо всього. Костюми вражають своєю безглуздістю. Цих біблійних персонажів убрано в зелене, синє, жовте, гаптоване золотом і сріблом.
Jamais je n’ai écouté un opéra plus comme musique et comme tout. Les costumes sont d’une absurdité étonnante. Ces personnages de la Bible sont habillés de vert, de bleu, de jaune et brodés d’or et d’argent.
Примітки
В оригіналі італійською: «degli Uffizzi» (варіантне написання). ↩
В оригіналі італійською: «Venere Medicea» — «Венера Медічі», знаменита антична скульптура в Уффіці. ↩
В оригіналі італійською: «La Fornarina» — портрет коханки Рафаеля, доньки пекаря. ↩
В оригіналі італійською: «Gherardo delle Notti» (Герард ван Гонтгорст), нідерландський художник, відомий нічними сценами зі світловими ефектами. ↩
Слово Марі: «entourants» [sic] — дієприкметник замість іменника. ↩
В оригіналі італійською: «Il figli prodigo» (опера Обера); правильно мало б бути «figlio» (однина). ↩