Вчора, закінчивши писати, я йду до мами дізнатися напевне, чи купили цю віллу, але мене заспокоюють: на щастя, мама нічого не купила — мені на...
Я бачу з прикрістю. ==З плином днів стало прикро ясно, що Гічкок — невігласка й дурна жінка.== Вона не знає нічого, нічого, нічогісінько. Я виходжу з...
==Огидне місце! Жахливе місто! Нудні мешканці! Як я вас ненавиджу! Ніцца! Ніцца, як я тебе ненавиджу!==
Російський гіпопотам Сухотін прийшов до нас — він бачив маму вчора на музиці й розмовляв із нами в кареті. Справжній гіпопотам, кричить як тварина і...
Мій величний батько прибув. Валіцький бачив його вчора в Монте-Карло. Він із цією актрисою Дюроше. Який сором його приїзд — ==справді великий...
Пишу щоденник одразу за два дні, почнімо з середи. Нічого примітного; Верман приходив, його перший візит тут. Мушу сказати, що я мала честь бачити...
Його одруження остаточно призначене на 10 грудня, за дванадцять днів. Я прочитала це за *чаєм* і вирвала цю сторінку, щоб зберегти. Це велика подія —...
Я досі не прийшла до тями. Ось справді жалюгідний стан; як він мене вбиває, ця тварина. У мене немає жодної спокійної хвилини. До 10 грудня недовго;...
Я хотіла встати рано й зробити багато справ, але, як завжди буває, коли я будую плани на майбутнє, я нічого не зробила. Я ледве встигла зібратися до...
Цілу годину я чекаю на коня в товаристві Бет, яка хвора й лежить у Діни. Ми говоримо — чоловік, дружина, кохання, кокетство тощо, тощо. Ось уже двоє...
Ворт надіслав мені кілька зразків тканин, але нічого мені не підходить — я напишу ще раз.
Я майже хвора — ось уже два дні я майже нічого не їм. Ніщо не робить мене злішою за голод. Я як дикий лев і водночас плачу.
О другій я ще не готова, а Бартери вже прийшли, потім Тібет, Аллен, Аштон і ще хтось, не пам'ятаю, потім Говарди; ми йдемо грати в крокет, частина...
Я встаю о восьмій. Гічкок — верх огиди, і ==зарозуміла==. Селючка, дурна, невігласка! Фі! Спершу я їду в кареті (коричнева сукня, непогано), потім ми...
Я нетерпляча — як повільно вони тягнуться. Як вони, мабуть, нетерплячі.
Три дні! Для мене — мить, для них — століття.
«Аби тільки він був щасливим!»
Я заснула вчора приблизно об одинадцятій і встаю о пів на шосту. Я свіжіша, але я бачу одне: замість *нападу* відчаю, люті — біль тихо розливається...